ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2021 року
м. Київ
справа №520/11303/19
адміністративне провадження № К/9901/24938/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Катунов В.В., судді - Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішення,
установив:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив скасувати рішення Харківської митниці державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2 від 10 вересня 2019 року.
Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваного рішення позивач зазначав, що митним органом безпідставно визначено митну вартість ввезеного ним автомобіля у розмірі 77600 EUR, оскільки декларантом надано митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, зміст яких підтверджує заявлену митну вартість за ціною договору. Окрім того, стверджував, що митним органом не наведено у спірному рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 1 квітня 2021 року скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року й прийнято нове, яким задоволено позов у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №826/19400/15, від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17, від 19 червня 2019 року у справі №818/1220/17.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи митного органу про те, що декларантом не було надано жодного банківського чи іншого платіжного документа, який би мав стосунок до придбаного позивачем транспортного засобу.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав автомобіль марки - TESLA; модель - MODEL X; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; тип двигуна - електричний на літій-іонній батареї; двигун №н/в, потужність двигуна 158 кВт, вартість якого за умовами договору становить 40500 EUR.
2 вересня 2019 до митного поста Харків - автомобільний Харківської митниці ДФС особою, уповноваженою позивачем на декларування товару, подано до митного контролю та митного оформлення електронну митну декларацію №UA807190/2019/019297 з вказаним вище товаром, який надійшов на адресу ОСОБА_1
10 вересня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2, яким скориговано заявлену митну вартість автомобіля та збільшено її на 37100 EUR.
Не погодившись із таким рішенням митного органу та вважаючи його протиправним, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність об`єктивного документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару на рівні 40500 EUR, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом (резервним методом) на рівні митної вартості 77600 EUR.
Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з неправомірності висновку митного органу щодо необхідності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем (декларантом) було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з урахуванням мотивів Верховного Суду, з яких справу було направлено на новий апеляційний розгляд, дійшов висновку, що фактично, звертаючись із позовом про скасування рішення про коригування митної вартості, яке ухвалене до заповнення відповідних граф митної декларації та подання її для випуску у вільний обіг товарів, позивач висловив свою незгоду із таким, а відтак, суд зобов`язаний надати оцінку відповідним доводам. З урахуванням викладеного, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що фактично позивач погодився із митною вартістю, визначеною митним органом, а тому правовий спір між сторонами відсутній, що визнав підставою до розгляду справи по суті спірних правовідносин.
Перевіряючи правильність визначення митним органом митної вартості придбаного позивачем автомобіля, апеляційний суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій означеної статті наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи надати на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст