ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 752/20709/21
провадження № К/9901/40250/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Чередніченко Н. П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Кобаля М. І.
І. Обставини справи
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії працівників поліції під час направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії 1АВ № 01187406 від 17 грудня 2020 року для примусового виконання до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївський ВДВС);
1.2. скасувати постанову Голосіївського ВДВС про відкриття виконавчого провадження № 66014714;
2. Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 25 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, повернув позовну заяву позивачеві з підстав пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, звертаючись до місцевого загального суду як адміністративного суду, порушив правила об`єднання позовних вимог.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погоджуючись із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стверджує, що процесуальне законодавство допускає можливість роз`єднання позовних вимог, а тому, на думку позивача, суд першої інстанції повинен був застосувати приписи статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та, роз`єднавши позовні вимоги, передати справу на розгляд окружному адміністративному суду, оскільки статті 169 та 170 КАС України у такому випадку не передбачають підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження.
5. Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції.
ІІІ. Оцінка Верховного Суду
6. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
7. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті
8. За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
9. З урахуванням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
10. Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
11. Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.
12. Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
13. Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
14. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20.
15. Предметом позову у цій справі є постанова Голосіївського ВДВС про відкриття виконавчого провадження № 66014714, яка винесена на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії 1АВ № 01187406 від 17 грудня 2020 року. Разом з цим позивач оскаржує дії Департаменту патрульної поліції під час направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії 1АВ № 01187406 від 17 грудня 2020 року для примусового виконання до Голосіївського ВДВС.
16. Слід зазначити, що у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
17. В свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).
18. При цьому в силу частини третьої статті 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
19. Ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини, заявлені у позові, та підстави позову є різними, не пов`язаними між собою; предметом позову є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами; підстави позову щодо кожного з відповідачів є різними, індивідуальними, оскільки кожен з них діяв окремо в межах повноважень та у спосіб, які встановлені законом.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 та частиною першою статті 286 КАС України позовні вимоги щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевими загальними судами як адміністративними судами.
21. Наведене свідчить, що позовна вимога про визнання протиправними дій працівників Департаменту патрульної поліції підсудна Голосіївському районному суду міста Києва.
22. Натомість оскарження постанови державного виконавця, що стосується примусового виконання виконавчого документа, а саме: постанови органу (посадової особи), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження"), виключає віднесення справи в цій частині до юрисдикції місцевого загального суду, як адміністративного, з посиланням на пункт 4 та пункт 1 частини першої статті 20 КАС України, та за приписами частини другої статті 20 КАС України.
23. Отже, тому позовна вимога про скасування постанови державного виконавця підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва, як адміністративним судом.
24. У касаційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції порушив права позивача на судовий захист, оскільки не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною шостою статті 172 КАС України.
25. З цього приводу слід зазначити, що позовні вимоги до посадових осіб Департаменту патрульної поліції та до Голосіївського ВДВС не пов`язані між собою, ані підставами виникнення, ані поданими доказами, оскільки, врегульовані різними нормативно-правовими актами (Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України "Про виконавче провадження") і не є основними та похідними вимогами в розумінні положень пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, оскільки задоволення позовних вимог, заявлених до посадових осіб Департаменту патрульної поліції не залежить від задоволення позовних вимог, заявлених до Голосіївського ВДВС.
26. За частиною шостою статті 172 КАС України суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
27. Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
28. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
29. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
30. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
31. Проте таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
32. Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
33. Аналогічне тлумачення частини шостої статті 172 КАС України міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/285/21.
34. Разом з цим з аналізу вказаної правової норми висновується, що суд вправі роз`єднати позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, що свідчить про можливість вирішення питання щодо роз`єднання позовних вимог після відкриття провадження у справі.
35. Водночас в силу частини третьої статті 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
36. Отже, позивач, звернувшись до місцевого загального суду як адміністративного суду, з позовними вимогами, одна з яких підсудна окружному адміністративному суду, порушив правила підсудності.
37. За такого правового врегулювання, у випадку, що склався, позивач об`єднав у позовній заяві вимоги, одна з яких підсудна окружному адміністративному суду, що свідчить про відсутність підстав для відкриття місцевим загальним судом як адміністративним судом провадження у цій справі, та, як наслідок вирішення питання щодо роз`єднання позовних вимог.
38. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.