ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2021 року
м. Київ
справа №160/6572/20
адміністративне провадження № К/9901/22816/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), третя особа - Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та скасування рішень, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А. від 17.05.2021,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі у тексті цієї постанови також ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", Товариство, позивач) звернулося з позовом до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі у тексті цієї постанови також Держекоінспекція, відповідач), третя особа - Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (далі у тексті цієї постанови також УСБУ в Дніпропетровській області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:
- визнати неправомірним наказ від 02.09.2019 № 1015-П про прийняття участі у проведенні огляду нежитлових приміщень (виробничих підрозділів) та проведення відбору проб викидів від стаціонарних джерел викидів (проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел) в частині: визначення строку проведення відбору проб викидів від стаціонарних джерел викидів (проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел) з 03.09.2019 по 13.09.2019; призначення і проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг";
- визнати неправомірними дії зі складання та затвердження протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел на підставі актів відбору проб викидів стаціонарних джерел від 03.09.2019, від 05.09.2019, від 06.09.2019, від 10.09.2019, від 11.09.2019, від 12.09.2019;
- визнати неправомірними дії зі складення та затвердження актів відбору проб викидів стаціонарних джерел № 22-19-2 від 03.09.2019, № 22/1-19-2 від 05.09.2019, № 22/2-19-2 від 06.09.2019, № 22/3-19-2 від 10.09.2019, № 22/4-19-2 від 11.09.2019, № 22/5-19-2 від 12.09.2019;
- визнати неправомірними дії щодо проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел на об`єктах ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) згідно з наказом № 1015-П від 02.09.2019 у період з 03.09.2019 по 13.09.2019.
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач вказував на те, що оскаржуваний наказ видано особою, у якої, на думку Товариства, не було відповідних повноважень, а дії щодо складання протоколів, актів й проведення інструментально-лабораторних вимірювань вчинені відповідачем поза межами процедури кримінального провадження та заходів державного нагляду (контролю), у зв`язку з чим є неправомірними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 закрите провадження у справі за позовом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, третя особа - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної екологічної інспекції Дніпропетровській області щодо проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел на об`єктах ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) згідно з наказом №1015-П від 02.09.2019 у період з 03.09.2019 по 13.09.2019.
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 02.09.2019 року № 1015-П про прийняття участі у проведенні огляду нежитлових приміщень (виробничих підрозділів) та проведення відбору проб викидів від стаціонарних джерел викидів (проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел); визнано неправомірними дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області зі складання та затвердження протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел на підставі актів відбору проб викидів стаціонарних джерел від 03.09.2019, від 05.09.2019, від 06.09.2019, від 10.09.2019, від 11.09.2019, від 12.09.2019; визнано неправомірними дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області зі складання та затвердження актів відбору проб викидів стаціонарних джерел №22-19-2 від 03.09.2019, №22/1-19-2 від 05.09.2019, №22/2-19-2 від 06.09.2019, №22/3-19-2 від 10.09.2019, №22/4-19-2 від 10.09.2019, №22/5-19-2 від 11.09.2019.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.
6. За висновками апеляційного суду оскаржуваний наказ видано з метою збору доказів у межах кримінального провадження, а не для виконання Держекоінспекцією повноважень з нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, тому такий наказ не може бути предметом оскарження в межах адміністративного судочинства.
7. У оскаржуваному позивачем судовому рішенні суду апеляційної інстанції відзначено й те, що вчинення службовими особами відповідача як залученими спеціалістами у кримінальному провадженні дій з проведення відбору проб викидів від стаціонарних джерел викидів (проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел) та дій зі складення та затвердження актів відбору проб викидів стаціонарних джерел охоплюється проведенням огляду нежитлових (виробничих) приміщень позивача як слідчої дії в рамках кримінального провадження з метою збору доказів у кримінальному провадженні.
8. У зв`язку з цим апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржені дії відповідачем вчинені поза межами кримінального провадження, а також поза межами заходів з державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
9. З огляду на те, що оскаржувані Товариством дії відповідача вчинені в межах слідчої дії - проведення огляду виробничих приміщень позивача на підставі ухвал слідчого судді, прийнятих у межах кримінального провадження, то такі дії на переконання апеляційного суду не мають ознак публічно-владних управлінських дій, а тому оцінка таким діям має надаватися в межах такого кримінального провадження.
10. Беручи до уваги, що оскаржені дії відповідача вчинені з метою зібрання доказів у кримінальному провадженні, а Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає випадків оскарження дій залучених спеціалістів в рамках цього Кодексу, як й те, що оскаржений наказ не може бути предметом самостійного оскарження в суді, апеляційний суд дійшов висновку, що цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
11. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у цій справі слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.
12. Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, розглянувши цей спір по суті заявлених позовних вимог про визнання протиправним і скасування оскарженого наказу та дій відповідача, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду по суті судом апеляційної інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2019 слідчим відділом УСБУ зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження №22019040000000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 441 Кримінального кодексу України, яке полягає у порушенні норм законодавства з охорони навколишнього природного середовища, отруєння атмосферного повітря токсинами мінерального та штучного походження, що у короткостроковій перспективі може спричинити екологічну катастрофу.
15. Ухвалами слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в справі № 200/11921/19 надано дозвіл слідчим УСБУ у Дніпропетровській області на проведення огляду нежитлових приміщень ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР під № 22019040000000057, із залученням в якості спеціалістів співробітників Головного управління екологічної інспекції у Дніпропетровській області, Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, з метою виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, отримання зі всіх стаціонарних джерел викидів проб викидів та їх подальшого вилучення, для встановлення в отриманих зразках складу параметрів та концентрацій забруднюючих речовин, рівня шкідливості, а також вчинення інших дій біля вказаних джерел, які будуть обґрунтовані спеціалістами, виходячи з характерних обставин та особливостей джерел викидів, що передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 71 Кримінального процесуального кодексу України та необхідними для повноти проведення слідчої дії.
16. Заступником начальника Держекоінспекції С. Піддубним 02.09.2019 видано наказ № 1015-П "Про прийняття участі у проведенні огляду нежитлових приміщень (виробничих підрозділів) та проведення відбору проб викидів від стаціонарних джерел викидів (проведення інструментально-лабораторних вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел) ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" місцезнаходження юридичної особи: вул. Криворіжсталі, 1 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50095 (код ЄДРПОУ 24432974)".
17. 03, 05, 06, 10 та 11 вересня 2019 року слідчими слідчого відділу УСБУ у Дніпропетровській області проведені слідчі дії на підставі ухвал слідчого судді, в яких брали участь службові особи Держекоінспекції як спеціалісти, за результатами яких складені протоколи огляду.
18. Під час проведення слідчих дій службовими особами Держекоінспекції у Дніпропетровській області 03.09.2019, 05.09.2019, 06.09.2019, 10.09.2019 та 11.09.2019 складені акти відбору проб викидів стаціонарних джерел за №№ 22-19-2, 22/1-19-2, 22/2-19-2, 22/3-19-2, 22/4-19-2, 22/5-19-2, протоколи вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 22-19-2 від 04.09.2019, № 22/1-19-2 від 06.09.2019, № 22/2-19-2 від 06.09.2019, № 22/3-19-2 від 11.09.2019, № 22/4-19-2 від 11.09.2019 та № 22/5-19-2 від 11.09.2019.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої та підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. Вказані підстави Товариство мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання права у подібних правовідносинах. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях, коли суб`єкти владних повноважень під приводом виконання рішень слідчих суддів, користуючись підтримкою правоохоронного органу, водночас проводять свій власний захід державного нагляду без дотримання законодавчого порядку його проведення. У подальшому використовує зазначені результати у власній діяльності, документації, рішеннях, відносинах з господарюючим суб`єктом і це не має жодного стосунку до кримінального провадження й слідчих дій, під приводом участі у яких вони отримані.
21. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи порушив вимоги процесуального закону в частині предметної юрисдикції позовних вимог, зокрема, застосував висновки Верховного Суду у правовідносинах фіскального нагляду за рішенням слідчого судді, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
22. Зокрема, скаржник наполягає, що в ухвалі слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, постановленій у справі № 200/11921/19, відсутні будь-які вказівки щодо уповноваження залучених спеціалістів на інструментально-лабораторні вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах від стаціонарних джерел (тобто, здійснення інструментально-лабораторного контролю), а навпаки передбачається залучення спеціалістів для відбору проб, їх подальшого вилучення і відповідну фіксацію цих обставин в протоколах огляду. Права здійснювати під цим приводом власного заходу контролю відповідачу судом не надавалося.
23. У касаційній скарзі також зазначається, що складаючи на власний розсуд оспорювану документацію (акти відбору проб та протоколи), відповідач поряд з участю у слідчих діях (огляді) фактично здійснив власний захід державного контролю. Використання відомостей цієї документації при ухваленні ним рішень передбачене не лише Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а й Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 № 1655.
24. На переконання Товариства, це потенційно покладає додаткові обов`язки на позивача як власника стаціонарних джерел атмосферних викидів щодо врахування в обліку викидів, показників тощо, зокрема, визначених відповідачем за наслідками інструментально-лабораторного контролю.
25. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наводить аргументи про те, що вказані Товариством доводи є безпідставними і висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального права та з дотриманням вимог процесуального закону, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у справі, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, у зв`язку з чим просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.
26. Третьою особою подано пояснення на касаційну скаргу, в яких УСБУ у Дніпропетровській області просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
27. У поясненнях на касаційну скаргу третя особа висловлює позицію про те, що акти і протоколи, дії щодо складання яких оскаржується Товариством, є матеріалами кримінального провадження і складені у межах процедури проведення слідчої дії - огляду на підставі відповідних ухвали слідчого судді. При цьому, на переконання третьої особи, вищевказані документи відповідно до статті 105 Кримінального процесуального кодексу України можуть бути додатками до протоколу огляду як такі, що пояснюють його зміст.
28. За наведеного, УСБУ у Дніпропетровській області у своїх поясненнях констатує, що дії відповідача узгоджуються з вимогами законодавства й вчинені з дотриманням, зокрема, вимог кримінального процесуального закону, у межах процедури проведення такої слідчої дії як огляд, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на час звернення Товариства з цим позовом, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. За визначенням термінів, наведених у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб`єктом владних повноважень визнається орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
31. За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.
32. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
33. Згідно з положеннями частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. У контексті висновків, викладених у оскаржуваній постанові апеляційного суду, а також доводів касаційної скарги і вказаних у ній підстав касаційного оскарження цього судового рішення, у даному випадку підлягає з`ясуванню питання юрисдикційної приналежності спору, який виник між Товариством та територіальним органом Держекоінспекції.
35. Розглядаючи подану ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" касаційну скаргу у межах її доводів та вимог скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає навести такі мотиви.
36. Оскаржуваний Товариством наказ Держекоінспекції, як вбачається з його змісту, виданий згідно статті 20-2 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 21 Закону України від 17.03.2011 №3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади", Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, а також на підставі відповідних ухвал слідчого судді, постановлених у межах кримінальних проваджень, з метою виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, отримання зі всіх стаціонарних джерел викидів проб викидів та їх подальшого вилучення, для встановлення в отриманих зразках складу предметів та концентрацій забруднюючих речовин, рівня шкідливості, а також вчинення інших дій біля вказаних джерел, які будуть обґрунтовані спеціалістами, виходячи з характерних обставин та особливостей джерел викидів, що передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 71 Кримінального процесуального кодексу України, та необхідними для повноти проведення слідчої дії.
37. При цьому суди попередніх інстанцій установили, що спірний наказ не було видано з метою реалізації повноважень Держекоінспекції щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів або за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки, охорони атмосферного повітря, стану навколишнього природного середовища тощо.
38. Колегія суддів звертає увагу й на те, що складені та затверджені відповідачем акти відбору проб викидів стаціонарних джерел, а також складані та затверджені на їх підставі протоколи вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел за своєю суттю є способом документації підрозділів інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів, матеріальної фіксації інформації щодо результатів вимірювань, відображають конкретні показники досліджуваних джерел викидів, способи (методологію) і засоби (у тому числі технологічні, інструментальні) таких вимірювань.
39. Тобто, вищевказані акти і протоколи є документами інформаційного характеру й самі собою не створюють жодних правових наслідків для Товариства, не містять приписів зобов`язального характеру щодо позивача, не покладають на нього жодних обов`язків, не створюють інших наслідків, які б мали реальний вплив на його права.
40. З наведеного констатується, що такі документи не набувають ознак рішення суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки самостійно не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків, у зв`язку з чим викладені у них дані (інформація) не можуть бути предметом спору. Ці документи можуть виступати носієм доказової інформації про виявлені органами Держекоінспекції порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання у певних підвідомчих цим органам сферах й братись до уваги при прийнятті ними відповідних рішень (приписів, постанов тощо). Тому оцінка складених посадовими особами Держекоінспекції актів і протоколів, а отже й оцінка дій службових осіб цього органу щодо їх складання і затвердження, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження таких рішень, або у випадку можливого використання актів, протоколів, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
41. У контексті ж даного конкретного спору слід відзначити, що дії по складанню і затвердженню вищевказаних актів і протоколів вчинялись посадовими особами територіального органу Держекоінспекції з метою збору доказів у кримінальних провадженнях і, як це вбачається з фактичних обставин справи, жодних рішень на їх підставі відповідачем не приймалось й Товариством не оскаржуються.
42. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідачів стосовно складання і затвердження актів відбору проб викидів стаціонарних джерел та протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел не порушують прав позивача та не зумовлюють виникнення для нього будь - яких юридично значимих наслідків, зокрема, у вигляді зобов`язань сплатити штраф чи іншу фінансову санкцію, відшкодувати шкоду, збитки, вчинити певні дії з метою усунення порушення законодавства тощо.
43. Верховний Суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке безпосередньо і реально порушує права чи обов`язки позивача.
44. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 03.02.2021 у справі № 826/9464/18 (провадження № 11-169апп20), згідно з якими наказ (у тому випадку про проведення документальної позапланової виїзної перевірки в порядку Податково кодексу України), виданий з метою зібрання доказів у кримінальному провадженні не може бути предметом самостійного оскарження в суді.
45. Аналогічна правова позиція міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 813/5892/15 (провадження № 11-132апп20), де предметом оскарження також виступав наказ контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки, виданий на підставі ухвали слідчого судді, з метою збору доказів у межах кримінального провадження. У цій же постанові міститься висновок і про те, що такий наказ видано не для виконання контролюючим органом визначених (у тому випадку податковим кодексом України) повноважень.
46. Беручи до уваги те, що у справі, яка розглядається, оскаржується наказ уповноваженого органу стосовно прийняття участі у проведенні огляду нежитлових приміщень (виробничих підрозділів) та проведення відбору проб викидів від стаціонарних джерел викидів і такий наказ видано на підставі ухвали слідчого судді, постановленої з метою збору доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає перешкод для поширення вищевикладеної правозастосовчої практики Великої Палати Верховного Суду на спірні правовідносини й не вбачає підстав для відступу від неї.
47. За таких обставин, оскільки:
оскаржуваний ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" наказ видано відповідачем з метою зібрання доказів та забезпечення участі посадових осіб територіального органу Держекоінспекції у проведенні слідчої дії (огляду) у якості спеціалістів в межах кримінальних проваджень;
на його підставі не здійснювалося заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів або за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки, охорони атмосферного повітря, стану навколишнього природного середовища тощо;
на підставі складених і затверджених посадовими особами відповідача актів відбору проб викидів стаціонарних джерел та протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел не приймалось рішень, які б зумовлювали виникнення для Товариства будь - яких юридично значимих наслідків, впливали на його права та обов`язки, й такі рішення у межах цього спору не оскаржуються;
колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірний наказ та оскаржувані Товариством дії відповідача щодо складання, затвердження актів і протоколів не можуть бути предметом самостійного оскарження у суді будь-якої юрисдикції, в тому числі в порядку адміністративного судочинства.
48. Відсутність порушення прав позивача у правовідносинах з відповідачем, як про це правильно зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду, є підставою для закриття провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
49. Правильними є й висновки апеляційного суду про те, що у справі, яка розглядається, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо вирішених судом першої інстанції позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Це також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №820/3713/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.
52. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,