ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 320/6234/20
адміністративне провадження № К/9901/36910/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року (суддя Лисенко В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2021 року (судді: Чаку Є.В., Федотов І.В., Єгорова Н.М.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (надалі також - Позивач, ТОВ "НВК "Техімпекс") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі також - Відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 22 квітня 2020 року № 0009261412; № 00009271412.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки викладені в акті перевірки висновки щодо фактичного нездійснення операцій із ТОВ "ІК "Вектор Капітал", сформовані за допущених контролюючим органом процедурних порушень, оскільки у ході контрольного заходу не направлено у встановленому порядку запити до відповідних органів, в яких знаходились вилучені документи, необхідні для проведення перевірки, а у акті перевірки містяться дані, які не відповідають дійсності, а також посилання на документи, які оформлені поза межами строків проведення перевірки та які не мають відношення до предмета перевірки.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2021 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22 квітня 2020 року №0009261412, №0009271412. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" суму судового збору у розмірі 21020 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про те, що Відповідач, будучи обізнаним про факт вилучення у Позивача первинних документів, в ході проведення перевірки не здійснював запиту до Генеральної прокуратури України щодо надання копії таких, а лише обмежився запитом до Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві, яке надало лише частину цих документів. Відтак, перевірка відбулась на підставі документів, які були у розпорядженні ДПС, без дослідження усіх оригіналів первинних фінансово-господарських документів та регістрів податкового та бухгалтерського обліку підприємства.
Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, зазначені у акті перевірки відомості не свідчать про фактичне нездійснення операцій між Позивачем та його контрагентами. При цьому, як установлено судами, товар, придбаний Позивачем у контрагента, використаний у господарській діяльності.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, як підтверджується змістом касаційної скарги, Відповідач підставою касаційного оскарження визначив пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених під час розгляду справи обставин ГУ ДФС у Київській області приянто наказ від 11 червня 2018 року №1229 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (код за ЄДРПОУ 32499006)".
В ході проведення перевірки встановлено, що оригінали первинних документів було вилучено Генеральною прокуратурою України на підставі листа від 3 травня 2018 року №07/01/1-19232-17, у зв`язку із чим прийнято наказ ГУ ДФС у Київській області від 14 червня 2018 року №1251 "Про призупинення позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВК "Техімпекс".
28 лютого 2020 року було прийнято наказ ГУ ДПС у Київській області від №547 "Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВК "Техімпекс".
При цьому, як встановлено судами, у ході контрольного заходу ТОВ "НВК "Техімпекс" було надано запит від 2 березня 2020 року про надання копій первинних документів.
У відповідь на цей запит ТОВ "НВК " Техімпекс" повідомлено, що оригінали та копії первинних документів по фінансово-господарській діяльності ТОВ "НВК "Техімпекс" та ТОВ "ІК "Вектор Капітал" за період діяльності з 1 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року були вилучені у ТОВ "НВК "Техімпекс" Шостим СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2019р. у справі № 757/13592/19-К, що підтверджується Протоколом тимчасового допуску до речей і документів від 15 травня 2019 року та описом документів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідачем було до СУФР ГУ ДФС у м.Києві направлено запит №2470/7/10-36-05-12 від 17 грудня 2019 року, відповідно до якого працівників ГУ ДПС у Київській області було ознайомлено з наступними первинними документами: видатковими накладними від 20 лютого 2018 року №РН-00000085, №РН-0000007, №РН-0000006 та від 28 лютого 2018 року №РН-000000038, №РН-00000037, №РН00000036.
У зв`язку із наведеним посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вектор Капітал" (код ЄДРПОУ 34576108) за період - лютий 2018 року.
З результатами проведеної перевірки складено акт від 12 березня 2020 року №269/10-36-05-11/32499006, згідно з висновками якого Позивачем допущено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 6424135 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ за лютий 2018 року на суму 614979 грн.
На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2020 року:
- №0009261412, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6424135 грн та за штрафними санкціями 3212068 грн;
- №0009271412, яким збільшено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 614979 грн.
Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки Відповідача про те, що Позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за результатами операцій з ТОВ "Вектор Капітал", оскільки останнє займалось документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніми від оподаткування. До того ж, як зазначено в акті, Позивачем не надано усіх документів на підтвердження його господарських взаємовідносин із контрагентом.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Правовими підставами для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як зазначено Відповідачем у касаційні скарзі, є положення:
- пункту першого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неврахування висновків Верховного Суду у постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 806/647/16, від 18 грудня 2020 року у справі № 822/494/17, від 07 квітня 2021 у справі № 813/1200/18, від 07 листопада 2019 року у справі №440/422/19 та від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18;
- пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України та частини дев`ятої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині добровільного надання документів платником податків без наявності ухвали слідчого судді, суду;
- пункту 4 частини четвертої статті КАС України, а саме встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме встановлення факту реальності господарських операцій виключно на підставі наданих видаткових накладних, актів приймання передачі товару, платіжних доручень без врахування дійсного змісту господарської операції (постачання запчастин до військової техніки) та доказів, які мають підтверджувати її здійснення.
Так, Відповідач стверджує, що положення пункту 85.9 статті 85 ПК України щодо перенесення термінів проведення перевірки стосується того випадку, коли вилучення документів відбувалось на підставі ухвали слідчого судді. Оскільки у межах цієї справи Позивач надав оригінали документів на письмовий запит Генеральної прокуратури України, звертатись до останньої із запитом щодо надання документів у Відповідача не було підстав.
Відповідач вважає, що у ході розгляду справи судами зроблено передчасні висновки щодо правомірного відображення Позивачем наслідків операцій із ТОВ "Вектор Капітал", оскільки:
1) не встановлено чи остатній був спроможним виконати умови договірних зобов`язань; чи міг реалізувати обсяг спірних товарів в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання договорів; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності;
2) дослідженню у межах цієї справи також підлягало питання щодо наявності первинних документів, зумовлених специфічністю господарської операції, зокрема, сертифікатів якості/походження товарів, їх якісних характеристик, технологічних можливостей контрагентів та доказів транспортування товарів.
3) не перевірено яким чином здійснювалося транспортування придбаного Позивачем товару, його прийняття за кількістю та якістю (з урахуванням специфіки придбаного позивачем товару); можливість здійснення поставки товару в обумовлений договором строк та у передбаченому договором обсязі; не досліджено питання відвантаження, розвантаження та зберігання поставленого товару; не з`ясовано походження поставленого позивачу товару; не досліджено якісні характеристики товару; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності спірного договору тощо.
При цьому посилається Відповідач на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 806/647/16, від 18 грудня 2020 року у справі № 822/494/17, від 7 квітня 2021 року у справі № 813/1200/18, від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15, за змістом яких дослідження наведених вище обставин є обов`язковими для цілей формування висновків щодо фактичного здійснення відповідних операцій для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими.
Крім того, Відповідач стверджує, що директор ТОВ "Юнікорс" (контрагент безпосереднього постачальника Позивача ТОВ "Вектор Капітал") заперечував свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, при цьому за змістом висновку Верховного Суду у постановах від 7 листопада 2019 року у справі №440/422/19 та від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18, якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваним Позивачем індивідуальним актам в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на те, що подібні питання, що постали при розгляді цієї справи, в правому їх аспекті були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом постанов не лише у складі колегій суддів, а й у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду .
Насамперед потрібно зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований наступний правовий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".
В іншій справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених висновків, палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтовано відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Тобто, питання дотримання Відповідачем процедури призначення та проведення перевірки є істотним для правильного вирішення цієї справи, а обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відступивши від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо допущення Відповідачем порушень при проведенні перевірки, за результатами якої ухвалено спірні у справі індивідуальні акти, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Верховний Суд неодноразово здійснював аналіз наведених норм, та за результатами аналізу, зокрема, у постановах від 19 березня 2021 року у справі №П/811/936/17, від 10 квітня 2020 у справі №804/129/18, від 6 серпня 2019 року у справі №2340/4818/18 сформовано такі правові висновки:
"… підтвердження платником податків первинними документами задекларованих показників податкового обліку під час проведення перевірки є обов`язковою умовою для визнання контролюючим органом таких показників як фактичних. Обов`язок платника податків зберігати первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі, перш за все, таких документів. Не надання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки їх копії або забезпечити доступ до них. У такому випадку, в разі необхідності, терміни проведення перевірки, незалежно від того, чи вона розпочалася, переносяться до дати отримання копій витребуваних документів або забезпечення доступу до них.
Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена, виходячи тільки з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.
Висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.".
Так, за змістом встановлених судами попередніх інстанцій обставин, оригінали документів за результатами операцій Позивача з ТОВ "Вектор Капітал" за лютий 2018 року були передані Генеральній прокуратурі України на підставі листа від 3 травня 2018 року №07/01/1-19232-17 в рамках кримінального провадження від 26 січня 2017 року №42017000000000188.
Крім того, копії та оригінали документів були також передані заступнику начальника Шостого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Чижу О.В. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року у справі №757/13592/19-к.
Відповідач про ці обставини був обізнаний, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії відповідних листів, які Позивач скеровував Відповідачу.
Разом з тим, як встановлено судами та не спростовується Відповідачем у межах касаційного провадження, на реалізацію передбачених пунктом 85.9 статті 85 ПК України обов`язків Відповідач вчинив дії з ознайомлення лише щодо документів, які були у розпорядженні СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, при цьому не вчиняв дій щодо направлення відповідного запиту до Генеральної прокуратури України щодо надання документів для ознайомлення.
Суд акцентує увагу також й на тому, що у межах цієї справи, Відповідач у касаційній скарзі не вказує на обставини, які б могли свідчити про недобросовісність поведінки Позивача щодо вчинення саме ним перепон у наданні відповідних оригіналів та копій документів, які знаходились у розпорядженні СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві та Генеральної прокуратури України.
Не наводить Відповідач у касаційній скарзі і доводів про те, що відповідні документи були повернуті Генеральною прокуратурою України Позивачу, або скеровані до іншого уповноваженого органу.
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 ПК України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положення ПК України не містять визначення поняття "вилучення первинних або інших документів", як і не містить застереження про те, що це поняття вживається в значенні, наведеному в інших законодавчих актах.
Відтак, за змістом наведених норм відсутність у Позивача на час проведення перевірки відповідних документів в силу їх передачі на запит Генеральної Прокуратури України створює об`єктивну неможливість їх надання до перевірки.
Суд звертає також увагу й на те, що Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним рішень, в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що в той час здійснювалася реорганізація та можливо помилково не були здійснені усі необхідні запити для отримання документів.
В межах цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, а Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено, що Позивач безпідставно та в порушення законодавчих вимог передав Генеральній прокуратурі України на підставі листа від 3 травня 2018 року №07/01/1-19232-17 в рамках кримінального провадження від 26 січня 2017 року №42017000000000188 оригінали документів по взаємовідносинах із ТОВ "Вектор Капітал".
Суд повторно звертає увагу на тому, що за змістом встановлених судами обставин, фінансово-господарські документи Позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Вектор Капітал" були передані до СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві та Генеральної прокуратури України, обставини чого Позивач довів до відома Відповідача під час проведення перевірки.
Однак Відповідачем відповідно до положень пункту 85.9 статті 85 ПК України не перенесено розпочату перевірку до дати отримання або забезпечення доступу до первинно-господарських документів, які відображали операції підприємства у спірному періоді, що були передані Генеральній прокуратурі України, а тому судами правильно зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення Позивачем податкового законодавства, які покладені в основу акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних рішень, є передчасними.
Подібні правові висновки щодо застосування норм права продемонстровано Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №826/13419/17, від 12 грудня 2019 року у справі №826/13133/14.
Встановлена судами протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, з огляду на що до аналізу решти доводів касаційної скарги колегія суддів КАС ВС не вдається.
Відповідно до викладеного, висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про задоволення позову є правильним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права. Тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Відповідача.