У Х В А Л А
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 1-12/2009
провадження № 13-241зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 08 грудня 2009 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 08 грудня 2009 року, ОСОБА_1 було визнано винним і засуджено за пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
16 вересня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Кочура та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 860/21) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що встановлення порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд судового рішення щодо нього за виключними обставинами, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, або визначити конкретний строк його відбування.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
16 вересня 2021 року ЄСПЛ у справі "Кочура та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 860/21), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушень Конвенції та визнання встановлення порушення достатньою справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану не є можливим, оскільки ЄСПЛ у рішенні від 16 вересня 2021 року у справі "Кочура та інші проти України" констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду