У Х В А Л А
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/144/21
Провадження № 11-475зва21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 9901/144/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРУ, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в неприведенні статті 375 Кримінального кодексу України у відповідність із Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 у відведений указаним Рішенням строк, чим істотно порушено права та інтереси позивача як учасника кримінального провадження;
- стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди 500 тис. грн та витрати з урахуванням інфляції, пов`язані з розглядом справи, попередній розмір яких буде складати 500 грн.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 травня 2021 року відмовив у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково, а саме змінила ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року шляхом викладення мотивувальної частини вказаної ухвали в редакції зазначеної постанови. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишила без змін.
19 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Судузаяву про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2021 року залишив вказану заяву без руху у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не зазначив у заяві, які саме істотні для справи обставини не були встановлені судом та не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи, на дату їх відкриття або встановлення, та не надав докази, що підтверджують наявність цих обставин, а у разі пропуску тридцятиденного строку на подання заяви, який обчислюється з дати відкриття або встановлення таких обставин, необхідно було направити клопотання про поновлення такого строку.
10 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду доповнення до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у яких на обґрунтування істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, зазначив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21 не відповідає засадам верховенства права та є незаконною і невмотивованою з огляду на те, що у пункті 50 мотивувальної частини зазначеної постанови суд роз`яснив йому, що з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди 500 тис. грн позивач може звернутись до суду цивільної юрисдикції, оскільки така вимога підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
На думку скаржника, це суперечить змісту пункту 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, у якому суд указав, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ВРУ.
ОСОБА_1 також зазначив, що про існування нововиявлених обставин він дізнався 01 листопада 2021 року, а саме з дати отримання ним копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, у якій сформульовано, на його думку, суперечливі твердження.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої вказаної статті КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як на нововиявлені обставини для перегляду судового рішень ОСОБА_1 посилається на неврахування апеляційним судом під час вирішення справи положень абзацу другого частини першої статті 188 Цивільного процесуального кодексу України та частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України щодо умов і підстав розгляду і задоволення судом цивільної юрисдикції його похідної вимоги про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, а також на невизначення юрисдикції розгляду його основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, без чого вказаний суд не може вирішити його похідну позовну вимогу про стягнення з ВРУ відшкодування за завдану моральну шкоду.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, § 53).
Водночас доводи ОСОБА_2 зводяться до його незгоди з мотивами постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, а не з виявленням обставин, що існували на час розгляду справи, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, є те, що, по-перше, вона існувала на час розгляду справи; по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що незгода позивача із постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у контексті положень статті 361 КАС України не може вважатися нововиявленою обставиною, а відтак у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 361, 366 КАС України, Велика Палата Верховного Суду