П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/241/21
Провадження № 11-428заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (судді Єзеров А. А., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Коваленко Н. В., Стародуб О. П.) у справі № 9901/241/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними дійта
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 18 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1";
- зобов`язати ВРП скасувати рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 "Про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді, а дисциплінарне провадження закрити;
- скасувати рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", яке є похідним від рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року;
- скасувати ухвалу голови ВРП ОСОБА_2 від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, яке є похідним від рішення ВРП від 29 травня 2018 року;
- зобов`язати ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 у відставку з посади судді Апеляційного суду міста Києва згідно із заявою від 22 грудня 2015 року.
2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 червня 2021 року відкрив провадження в цій справі, а ухвалою від 14 липня 2021 року задовольнив частково клопотання ВРП від 12 липня 2021 року про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог та роз`єднав позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимог ОСОБА_1 про:
- визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1";
- зобов`язання ВРП скасувати рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 "Про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді, та закриття дисциплінарного провадження.
Адміністративну справу в частині цих вимог суд першої інстанції передав на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
3. Після роз`єднання позовних вимог ОСОБА_1 їх зміст у цій справі є таким:
-скасувати рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", яке є похідним від рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року;
- скасувати ухвалу голови ВРП ОСОБА_2 від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, яке є похідним від рішення ВРП від 29 травня 2018 року;
- зобов`язати ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 у відставку з посади судді Апеляційного суду міста Києва згідно із заявою від 22 грудня 2015 року.
4. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки відповідач не надав відповіді на питання, чи повноважна ВРП після подання 22 грудня 2015 року суддею ОСОБА_1 заяви про відставку, за відсутності жодного дисциплінарного провадження станом на час такого звернення, самостійно ініціювати дисциплінарне провадження та зупиняти розгляд заяви про відставку після досягнення суддею граничного 65-річного віку. Водночас зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_1 про відставку за вказаних обставин не передбачено ані Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", ані Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17.
5. На думку позивача, за наявності у ВРП відомостей про те, що суддя ОСОБА_1 виявив бажання добровільно звільнитися з посади у відставку, його звільнення на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є непропорційним, оскільки не виправдовує мети, яка полягає у встановленні справедливого балансу між захистом демократичного суспільства з одного боку та захистом індивідуальних прав з іншого.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 вересня 2021 року задовольнив клопотання ВРП від 12 липня 2021 року про залишення позову без розгляду: позов ОСОБА_1 залишив без розгляду з підстав, визначених частиною четвертою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Судове рішення мотивовано тим, що:
- позивач помилково обраховує строк звернення до суду, оскільки про існування оскаржуваних у цій справі рішень позивач дізнався раніше і міг їх оскаржити у строки, встановлені процесуальним законом окремо від рішення ВРП від 25 травня 2021 року №1125/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1";
- оскільки суть спірних правовідносин з огляду на доводи позову полягає в припиненні публічної служби з підстав, що виникли у 2018 році, а позов подано в червні 2021 року, то важливе значення має вирішення питання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом;
- згідно зі статтею 122 КАС України для визначення додержання особою строків звернення до суду основним критерієм є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а не підстави, з якими позивач пов`язує можливість їх захисту. Позивач у цій справі взагалі не обґрунтовує причин пропуску строку, оскільки не вважає строк звернення до суду із цим позовом пропущеним.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема частин першої та третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
9. На переконання скаржника, відкриваючи 22 червня 2021 року провадження в цій справі, суд установив, що підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі немає. Отже, зазначеною ухвалою суд першої інстанції констатував факт звернення до суду у встановлений законом строк. Якщо ж під час розгляду справи суд дійшов висновку про пропуск установленого законом строку звернення до адміністративного суду, то він відповідно до частини першої статті 123 КАС України мав залишити позов без руху. Натомість в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що позивач не обґрунтовує причин пропуску строку звернення до суду, однак не залишив позов без руху, а передчасно застосував положення частини третьої вказаної статті Кодексу, що є порушенням норм процесуального права.
10. Позивач зауважив, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тій обставині, що 27 квітня 2021 року ВРП постановила ухвалу, якою поновила його представнику строк на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 "Про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". Відтак строк звернення до адміністративного суду слід обраховувати від дати прийняття ВРП рішення від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1", а саме з 25 травня 2021 року. До роз`єднання позовних вимог на підставі ухвали Верховного Судуу складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року вимоги в цій справі були заявлені як похідні від вимоги про визнання протиправним і скасування вказаного вище рішення ВРП, у зв`язку із чим суд і дійшов висновку про можливість відкриття провадження у справі. Залишаючи в подальшому позов без розгляду з підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд фактично знівелював принцип правової визначеності.
11. На думку скаржника, безпідставним є посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 9901/561/19, залишену без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, зокрема, про скасування рішення ВРП від 29 травня 2018 № 1547/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", оскільки заявлений у цій справі позов не є аналогічним позову у справі № 9901/561/19, адже на час його подання не існувало рішення ВРП від 25 травня 2021 року.
12. Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позов було заявлено після того, як порушені позивачем питання 25 травня 2021 року були розглянуті ВРП.
13. ОСОБА_1 також указав, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою повторно розглянув клопотання ВРП від 12 липня 2021 року в частині залишення позовних вимог без розгляду, що було вже розглянуто ухвалою від 14 липня 2021 року про роз`єднання позовних вимог та залишено без задоволення, та прийняв щодо цього клопотання протилежне рішення, що суперечить статті 14 КАС України.
14. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рух апеляційної скарги
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, а ухвалою від 15 листопада 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також ураховуючи те, що характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
16. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з вимогами цієї скарги та вважає їх необґрунтованими.
17. На думку ВРП, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на доводи позову суть спірних правовідносин полягає в припиненні публічної служби з підстав, що виникли у 2018 році, а позов подано в червні 2021 року. За таких обставин важливе значення має вирішення питання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, при цьому згідно зі статтею 122 КАС України для визначення додержання особою строків звернення до суду основним критерієм є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а не підстави, з якими позивач пов`язує можливість захисту цих прав.
18. Відповідач також зазначив, що твердження позивача про те, що поновлення ВРП строку для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 "Про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" фактично поновлює позивачу строк на оскарження до суду рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" та ухвали голови ВРП ОСОБА_2 від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, є помилковим.
19. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
20. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
21. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
22. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначено у статті 266 КАС України.
23. На підставі частин першої - третьої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
24. За правилами частини четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
25. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
26. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
27. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
28. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
29. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
30. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
31. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається із часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
33. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
34. Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
35. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічним позовом та просив, зокрема, скасувати рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 9901/561/19, яку залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом та повернуто позовну заяву, оскільки позивач подав позовну заяву після закінчення встановленого законом місячного строку звернення до суду, а причини, через які цей строк було пропущено, суд вважав неповажними.
36. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення ОСОБА_1 із цим позовом відбулось зі значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
37. При цьому постановлення ВРП 27 квітня 2021 року ухвали про поновлення представнику ОСОБА_1 строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 та прийняття ВРП 25 травня 2021 року рішення № 1125/0/15-21 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на вказане рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП не можуть поновлювати процесуальний строк на звернення з позовом до суду, який, як встановлено судовими рішеннями у справі № 9901/561/19, сплинув ще до 30 жовтня 2019 року.
38. До того ж суд першої інстанції правильно зазначив, що про існування рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" та ухвали голови ВРП ОСОБА_2 від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку позивач дізнався раніше і міг їх оскаржити у строки, встановлені процесуальним законом окремо від рішення ВРП від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21.
39. Таким чином, з огляду на встановлені в цій справі фактичні обставини, зокрема непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду та недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість вчасного оскарження рішень ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
40. При цьому суд правильно застосував положення частини четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, за якими суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений у такій ухвалі висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
41. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стосовно того, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою повторно розглянув клопотання ВРП від 12 липня 2021 року в частині залишення позовних вимог без розгляду, що було вже розглянуто ухвалою від 14 липня 2021 року про роз`єднання позовних вимог та залишено без задоволення, та прийняв щодо цього клопотання протилежне рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки з мотивувальної частини ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року вбачається, що вказане клопотання ВРП у частині залишення позову без розгляду судом не розглядалося, а тому в судовому засіданні 16 вересня 2021 року суд розглянув клопотання в цій частині, надавши можливість стороні позивача висловити свої заперечення проти цього клопотання, та постановив оскаржувану ухвалу, якою задовольнив його та залишив позовні вимоги без розгляду.
42. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.