ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 813/3055/17
адміністративне провадження № К/9901/53186/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини 1494
про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 (головуючий суддя - Коморний О.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Большакова О.О., Макарик В.Я.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 1494, в якому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби у розмірі 92 470,20 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 897,48 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невчасною виплатою відповідачем сум грошового забезпечення та компенсацій - за невикористану відпустку та за неотримане речове майно. Вказував, що розрахунок проведено не в день виключення його зі списків особового складу (день звільнення з військової служби) 03.07.2014, а лише 22.08.2014, а тому відповідач має понести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України. Позивач зазначав, що мав право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки сплата військового збору стала обов`язковою з моменту набрання чинності Законом країни "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України" від 31.07.2014, а саме з 03.08.2014.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація за неотримане речове майно до грошового забезпечення військовослужбовця не входить. Суд дійшов висновку про те, що після звільнення в запас або відставку фізична особа - платник податку не виконує обов`язків несення служби, та дохід у вигляді грошової компенсації за неотримане речове майно включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України як інші доходи, й оподатковується на загальних підставах. Крім того, суд першої інстанції вказав, що передумови для настання відповідальності військової частини відповідно до ст. ст. 116-117 КЗпП України відсутні, оскільки військова частина не могла знати про те, що не визначалось нормативними актами, а було визначено судом через значний час після звільнення військовослужбовця.
5. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки та також вказав, що відповідальності за затримку розрахунку при звільненні в силу приписів ст.117 КЗпП України передує встановлення вини роботодавця щодо невиплати працівнику належних на час звільнення сум у встановлені законом строки. Оскільки визначене судовим рішенням зобов`язання відповідача щодо виплати позивачу податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих при звільненні з військової служби з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна в сумі 944,72 грн, виникло із спливом значного строку після звільнення з військової служби та на виконання рішення суду зазначені суми виплачені позивачу в повному обсязі, суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв`язку з відсутністю вини роботодавця.
6. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що виплата позивачу на виконання рішення суду податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих при звільненні з військової служби з нарахованої компенсації за неотримання речового майна, які станом на час його звільнення нараховані не були, не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що днем остаточного розрахунку за всіма видами матеріального і грошового забезпечення при звільненні особи із військової служби в Державній прикордонній службі України має бути день її виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України, що встановлено п. 293 Положення №1115/2009, і відповідальність за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця настає відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України. При цьому скаржник вважає, що вина відповідача щодо невиплати оспорюваних сум позивачу доведена у мотивувальній частині постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі №460/4794/16-а.
8. Позивач зазначає, що речове майно за своєю природою відноситься до матеріального забезпечення, а тому компенсація за недоотримане речове майно мала бути виплачена йому ще 03.07.2014. Також вказує, що поза увагою судів попередніх інстанції залишилося питання щодо незаконності стягнення відповідачем військового збору, який був виплачений у відповідності до вказаного рішення суду 22.08.2017.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи позивача безпідставними, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач зазначає, що посилання позивача на несвоєчасний розрахунок з виплати грошового забезпечення та компенсації за недоотримане речове майно було предметом іншого спору, по якому є рішення суду, яке набрало законної сили. Також вказує, що компенсація за недоотримане речове майно до грошового забезпечення військовослужбовця не входить, та оскільки ОСОБА_1 був звільнений з військової служби через службову невідповідність, розрахунок належної до виплати суми компенсації за неотримане речове майно можливо було провести лише після підписання наказу про виключення зі списків прикордонного загону.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2018 для розгляду справи №813/3055/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О. В., судді - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
11. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №639/0/78-19 від 06.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи №813/3055/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
15. Згідно з наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №101-ос від 01.07.2014 позивача достроково звільнено з військової служби в запас Збройних сил України на підставі пункту "є" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через службову невідповідність).
16. Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №103-ос-1 від 03.07.2014 позивача виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 03.07.2014 у зв`язку з звільненням позивача з військової служби.
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при звільнені позивачу належало до виплати із врахуванням компенсації за невикористану відпустку (15 діб основної та 7 діб додаткової) 1 738,68 грн грошового забезпечення, та 4 293,68 грн компенсації за недоотримане речове майно.
18. 07 липня 2014 року відповідач телеграмою №Т/723-3210 звернувся до головного розпорядника коштів для проведення розрахунку, після надходження яких була проведена виплата, оскільки Військова частина 1494 не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань.
19. Остаточний розрахунок по грошовому забезпеченню відповідач з позивачем провів 15.07.2014, а виплату компенсації за неотримане майно здійснено 28.08.2014.
20. Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому позивач просив стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні його зі служби за період за 04.07.2014 по 28.08.2014 у розмірі 4 814,60 грн.
21. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі №813/1001/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в сумі 3 123,20 грн. Вказану постанову ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 скасовано та адміністративний позов ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без розгляду.
22. Крім того, у 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 944,72 грн компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих при звільненні з військової служби із сум нарахованої компенсації за недоотримане речове майно.
23. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі 460/4794/16-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, позов задоволено повністю та стягнуто з Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 944,72 грн податку з доходів фізичних осіб та військового збору утриманих при звільненні з військової служби з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна.
24. На виконання судового рішення Мостиським прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 22.08.2017 здійснено виплату ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб та військового збору утриманих при звільненні з військової служби з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна, в сумі 944,72 грн.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
25.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Кодекс законів про працю України
26.1. Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
27. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992
27.1. Згідно з ч. 2 статті 24 Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
27.2. Частиною 3 статті 24 Закону визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
27.3. У відповідності до п. е) ч. 6 ст. 26 Закону Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
28.1. За приписами статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
28.2. Абзацом 4 пункту 1 статті 9-1 Закону визначено, що порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.