ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 815/3931/16
касаційне провадження № К/9901/33235/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Харченко Ю.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Градовський Ю.М.; судді: Кравченко К.В., Лукянчук О.В.)
у справі № 815/3931/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА"
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2016 року № 0000482100.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Тернопільська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільської ОДПІ.
09 червня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
17 червня 2021 року Тернопільською ОДПІ заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Тернопільської ОДПІ на Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 24 лютого 2016 року № 749/14-04/30622532.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.13, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на завищення показника в рядку 02 декларації з податку на прибуток "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" за 2014 рік згідно з видатковими накладними, виписаними на адресу Приватного підприємства "Торгівля та Дистрибьюція", на загальну суму 130977464,00 грн з підстави безтоварного характеру здійснених господарських операцій з реалізації тютюнових виробів та, як наслідок, заниження показника "Інші доходи" в загальному розмірі 152502641,00 грн у зв`язку з невідображенням отриманих від контрагента на розрахунковий рахунок коштів як безповоротної фінансової допомоги.
Обґрунтовуючи свою позицію, Тернопільська ОДПІ зазначала, що відповідно до зібраної податкової інформації та даних досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32015210000000119 допитаний комірник Приватного підприємства "Торгівля та Дистрибьюція" громадянин ОСОБА_1 повідомив, що за адресою, де він працював, вказане підприємство займалося торгівлею б/у холодильниками, шинами та стелажами, тютюнових виробів він не отримував й не відвантажував, такі вироби не постачалися; допитана землевпорядник Гостомельської селищної ради громадянка ОСОБА_2 вказала, що за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться автобусна зупинка з вбудованим магазином " ІНФОРМАЦІЯ_1", яка належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, й складських приміщень там немає.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2016 року № 0000482100, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 25944208,00 грн за основним платежем та 6486052,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; подорожніх листів про перевезення товару; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; виписок банківського рахунку.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо.
Крім того, в судовому процесі Одеським окружним адміністративним судом допитано як свідків: ОСОБА_4 (у період з 23 червня 2014 року по 27 серпня 2015 року обіймала посаду директора Приватного підприємства "Торгівля та Дистрибьюція"), ОСОБА_1 (у період з вересня 2014 року по середину серпня 2015 року працював на посаді комірника магазину № 9, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 4, в якому здійснює свою господарську діяльність Приватне підприємство "Торгівля та Дистрибьюція"), ОСОБА_5 (керівник Київського регіонального структурного підрозділу ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА"), ОСОБА_6 (менеджер зі збуту відділу по роботі з ключовими клієнтами ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА"), які повністю підтвердили фактичне постачання позивачем на користь Приватного підприємства "Торгівля та Дистрибьюція" тютюнових виробів, конкретизувавши умови, підстави та порядок поставок.
Що стосується посилання контролюючого органу на пояснення землевпорядника Гостомельської селищної ради про відсутність складського приміщення, за адресою: Київська обл., с. Гостомель, вул. Кірова, 3-Є, то ці пояснення спростовуються Довідками про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 226265, серії АП № 226270, серії АП № 226267. У названих довідках зазначено, що місцями зберігання оптових партій тютюнових виробів Приватного підприємства "Торгівля та Дистрибьюція" є: м. Київ, вул. Миропільська, 4, магазин № 9; м. Київ, вул. Бориспільська, 7; Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Кірова, 3-Є.
Зазначені довідки надано відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251, де визначено, що для внесення місць зберігання тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання суб`єкти підприємницької діяльності подають заяву, до якої додається, зокрема, документ, що підтверджує право користування відповідним приміщенням.
Більш того, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015210000000119 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною третьою статті 212, частинами першою, другою статті 364 Кримінального кодексу України, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Тернопільської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -