У Х В А Л А
28 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/398/20
Провадження № 11-504заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 9901/398/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення щодо звільнення з посади судді та поновлення на посаді,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП,у якому просила визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 26 листопада 2020 року № 3271/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Каланчацького районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" та поновити її на посаді судді Каланчацького районного суду Херсонської області.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 17 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
14 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Положеннями частини п`ятої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судом апеляційної інстанції у справах, зокрема, щодо законності актів, дій чи бездіяльності ВРП є Велика Палата Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Проте подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України.
На підставі пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, однак матеріали поданої скарги такого документа не містять, як не містять і копії документа на підтвердження наявності пільг щодо його сплати, передбачених статтею 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно зі статтею 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначено, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року. При цьому, звертаючись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, позивачка просила визнати незаконними і скасувати рішення ВРП від 26 листопада 2020 року № 3271/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Каланчацького районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", а також поновити її на посаді.
Отже, заявлена ОСОБА_1 вимога про визнання протиправним і скасування рішення ВРП не є вимогою про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі у розумінні Закону № 3674-VI, відтак скаржниця не може бути звільнена від сплати судового збору.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
На підставі підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до підпункту 1 частини першої цієї статті ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2102 грн.
З урахуванням наведених норм законодавства за подання апеляційної скарги на рішення суду скаржниця повинна сплатити судовий збір у розмірі 1261 грн 20 коп.
На підставі частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин відповідно до правил статей 169 і 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржниці строку для усунення її недоліків.
На усунення зазначених недоліків ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1261 грн 20 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку-отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше восьми); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, дата оскаржуваного рішення по справі (номер справи)), Верховний Суд.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 295, 296, частиною другою статті 298 КАС України, суддя