ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 906/620/19
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С., Волковицької Н.О., Дроботової Т.Б., Зуєва В.А., Краснова Є.В., Мачульського Г.М., Могила С.К., Случа О.В., Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року (головуючий - Мельник О. В., судді: Розізнана І. В., Грязнов В.В.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2019 року (суддя Кудряшова Ю. В) у справі
за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Житомирської обласної державної адміністрації та 2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба",
про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку
(відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.04.2021 по 14.06.2021, з 14.06.2021 по 13.09.2021, з 13.09.2021 по 15.11.2021)
(за участю представників: прокуратури - Семенчук М.А., позивача-1 - Осадчук К.О., відповідача - Вовченко С.М., Сюйва І.Є.)
Вступ
1. У 1995 році Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (Житомиррибгосп), основною господарською діяльністю якого є розведення і вилов риби, отримало на праві постійного користування земельну ділянку площею 51,8 га.
2. У 1996 році почалася процедура приватизації Житомирибгоспу, за результатами якої в 1999 році була змінена організаційно-правова форма підприємства на відкрите акціонерне товариство, якому передано цілісний майновий комплекс державного підприємства.
3. Остаточно процедура приватизації була завершена у 2003 році.
4. У 2019 році прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомиррибгосп" (далі - відповідач) з вимогами: (1) припинити право постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою; (2) скасувати Державний акт про право постійного користування; (3) зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку Житомирській обласній державній адміністрації.
5. Узагальнено підставою позову прокурор визначив те, що відповідач втратив право постійного користування земельною ділянкою одночасно з припиненням діяльності державного підприємства, оскільки право постійного користування в порядку правонаступництва до відповідача не перейшло. Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав і має повернути її державі.
6. Суди попередніх інстанцій погодились з доводами прокурора про те, що право постійного користування земельною ділянкою не перейшло до відповідача в порядку правонаступництва, оскільки державне підприємство було припинено шляхом реорганізації у процедурі приватизації. Проте суди дійшли протилежних висновків щодо результату розгляду заявлених позовних вимог:
6.1. суд першої інстанції з наведених вище підстав позов задовольнив: припинив право постійного користування спірною земельною ділянкою відповідача та зобов`язав останнього повернути земельну ділянку у власність держави, скасувавши оформлений на державне підприємство державний акт про право постійного користування землею та його реєстрацію;
6.2. суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду щодо скасування державного акта та його реєстрації, проте відмовив у позові про: (1) визнання припиненим права постійного користування, оскільки це право не перейшло до відповідача від державного підприємства; (2) зобов`язання повернути земельну ділянку, констатувавши правомірність користування відповідачем цією ділянкою внаслідок користування на праві оренди гідротехнічними спорудами.
7. Ключове питання цього спору сформульовано Верховним Судом так: чи переходить право постійного користування землею в порядку правонаступництва від державного підприємства, яке набуло його на підставі закону, до відповідача, який не входить в перелік осіб, що на підставі статті 92 Земельного кодексу України можуть отримати земельні ділянки в порядку постійного користування.
Обставини справи
8. Рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 21.09.1995 в постійне користування Житомиррибгоспу передано земельні ділянки водного фонду, зокрема площею 51,8 га (державний акт на право постійного користування від 24.05.1996 серія ЖТ 05-21 № 000042, який зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 42 від 24.05.1996) (далі - спірна земельна ділянка).
9. 15.02.1996 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області прийнято рішення про приватизацію Житомиррибгоспу.
10. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 70-ВАТ від 30.07.1999 в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (далі - СВАТ "Житомиррибгосп").
11. СВАТ "Житомиррибгосп" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має код 00476843, зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
12. Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу (затверджений наказом РВ ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999) та планом приватизації останнього (затверджений наказом РВ ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999) до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп" не увійшло державне майно - об`єкти, які не підлягають приватизації: ставки та гідротехнічні споруди.
13. Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
14. Наказом РВ ФДМУ по Житомирській області від 15.05.2003 № 289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений.
15. На виконання спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", передано за актом приймання-передачі від 22.08.2003 до ДП "Укрриба".
16. ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передало в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі договору оренди від 31.12.2003 зі строком дії до 31.12.2023. Згідно з актом приймання-передачі, який є додатком до вказаного договору, в оренду передано 94 гідротехнічні споруди, що знаходяться у Ружинському, Коростецькому, Овруцькому, Дзержинському, Радомишльському, Попільняньському районах Житомирської області.
17. СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп"), яке зареєстроване 23.01.2012 та відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".
18. СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує спірну земельну ділянку водного фонду, яка була надана Житомиррибгоспу на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 24.05.1996 серія ЖТ 05-21 № 000042 (далі - Державний акт). Усі три зазначені юридичні особи мають єдиний код ЄДРПОУ - 00476843.
19. Згідно з інформацією Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області від 31.05.2019 № 03/1347 з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 Житомиррибгосп припинено.
20. За інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області згідно бази даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 обліковується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп".
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
21. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА, позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Держгеокадастр, позивач-2) з позовом до ТДВ "Житомиррибгосп" про: (1) припинення права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою, (2) скасування Державного акта, виданого Житомиррибгоспу, (3) скасування запису про реєстрацію Державного акта, (4) зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі в особі Житомирської ОДА.
22. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту припинення діяльності державного підприємства припинилось і його право постійного користування земельною ділянкою, а особа, що утворилася після приватизації державного підприємства (правонаступником якої є відповідач), відповідно до приписів земельного законодавства не має права на отримання земельної ділянки в постійне користування, тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу-1, який здійснює правомочності власника земельної ділянки.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
23. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04 грудня 2019 року позов задоволений: припинено право постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою; скасовано Державний акт та запис про його реєстрацію; зобов`язано відповідача повернути Житомирській ОДА спірну земельну ділянку.
24. Суд констатував, що у зв`язку з припиненням діяльності Житомиррибгоспу право постійного користування цього підприємства припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) юридичної особи не переходить. Відповідач не є підприємством державної або комунальної власності, тому на нього не поширюється дія статті 92 Земельного кодексу України щодо набуття права постійного користування земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка є землею державної форми власності, тому підлягає поверненню позивачу-1. Інші позовні вимоги є похідними, тому також підлягають задоволенню.
Узагальнений зміст та обґрунтування постанови суду апеляційної інстанції
25. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
26. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належне державному підприємству речове право на землю не увійшло до переліку майна, що підлягало приватизації відповідно до плану приватизації та не було передано до статутного фонду новоствореного підприємства. Отже, з припиненням діяльності державного підприємства припинилось і належне йому право користування земельною ділянкою, яке до відповідача в порядку правонаступництва не перейшло. Оскільки державний акт був виданий державному підприємству, яке припинило свою діяльність 30.07.1999, то такий акт підлягає скасуванню разом із записом про його державну реєстрацію.
27. Позовна вимога про припинення права користування земельною ділянкою задоволенню не підлягає, оскільки пред`явлена до ТДВ "Житомиррибгосп", яке за висновком суду не набувало права постійного користування земельною ділянкою.
28. Вимога про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку також задоволенню не підлягає, оскільки на підставі відповідного договору оренди відповідач набув право користування розташованими на земельній ділянці гідротехнічними спорудами, у тому числі ставками, які є водними об`єктами і користування якими відповідно до статей 1, 14 Закону України "Про аквакультуру", статей 1, 4, 51 Земельного кодексу України неможливе без використання земельної ділянки.
Касаційні скарги
29. Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування державного акта на право постійного користування землею та запису про його реєстрацію з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.
30. Також, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, з касаційною скаргою звернувся прокурор, в якій просить її скасувати в частині відмови в позові про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції у цій частині залишити в силі.
31. Ухвалами Верховного Суду від 11.01.2021 та від 21.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
32. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року касаційні скарги прийняті до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Підставою для передачі справи на розгляд судової палати стало можливе відступлення (уточнення) від висновку про застосування пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, викладеного в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19 (з тотожним з даною справою складом сторін, підставами та предметом позову) про те, що набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилося внаслідок реорганізації останнього та перейшло до його правонаступника.
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача
33. Судами не враховані правові висновки Верховного Суду України в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, Верховного Суду в постановах від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 19.08.2020 у справі № 904/284/19, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18, від 12.02.2020 у справі № 914/748/19, відповідно до яких припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права, а зберігається за таким землекористувачем (у тому числі за його правонаступником) до приведення прав і обов`язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.
Узагальнені доводи касаційної скарги прокурора
34. Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що внаслідок укладення договору оренди гідротехнічних споруд відповідач автоматично отримав право користування зайнятою ними земельною ділянкою, оскільки уповноваженими органами жодних рішень про передачу земельної ділянки в користування відповідачу не приймалося, жодних договорів оренди земельної ділянки водного фонду відповідач з відповідним уповноваженим органом не укладав. За висновком Верховного Суду в постанові від 07.02.2018 у справі №925/278/16 положеннями Водного та Земельного кодексів України, якими врегульовано правовий статус земель водного фонду, не передбачено права передачі на умовах оренди земельної ділянки, зайнятої гідротехнічними спорудами. У силу положень статті 51 Водного кодексу України надання земельної ділянки водного фонду в оренду може бути вирішено обласною державною адміністрацією лише в комплексі з водним об`єктом з дотриманням конкурентних засад, проте відповідач з метою отримання відповідного речового права не звертався.
35. У цьому контексті судом не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, Верховного Суду України у постановах від 11.02.2015 у справі №6-2цс15, від 12.10.2016 у справі №6-2225цс16, від 13.04.2016 у справі №6-253цс16, відповідно до яких встановлений статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України механізм переходу речового права на землю застосовується лише у разі набуття особою права власності на будівлю, споруду, розташовану на земельній ділянці, а не у разі набуття права оренди нерухомості, що має місце у спірних правовідносинах.
36. За усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанови від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).
Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу відповідача
37. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення права користування спірною земельною ділянкою з підстав припинення державного підприємства, а відповідач став правонаступником державного підприємства тільки в частині майна та майнових прав, які зазначені в плані приватизації, до якого не увійшли земельні ділянки.
Заяви з процесуальних питань
38. Прокурором подано до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з відсутністю усталеної судової практики Верховного Суду щодо застосування положень статей 92, 141 Земельного кодексу України при вирішенні подібних спорів, які стосуються переходу права постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва до особи, яка на момент такого переходу вже не може набути таке право в силу закону.
39. Відповідно до положень наведеної норми процесуального права суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
40. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
41. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
42. Однак заявлене прокурором клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.
43. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені в касаційних скаргах та клопотанні прокурора питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Щодо переходу права постійного користування земельної ділянки в порядку правонаступництва
44. Верховний Суд констатує, що не заперечуючи сам факт правонаступництва, прокурор і суди попередніх інстанцій заперечують набуття відповідачем права землекористування на підставі виданого державному підприємству Державного акта, мотивуючи свою позицію змістом статті 37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції станом на 1999 рік), згідно з якою реорганізація юридичної особи є формою припинення цієї юридичної особи та статті 27 Земельного кодексу України (у аналогічній редакції) відповідно до якої право користування земельною ділянкою припиняється внаслідок припинення діяльності підприємства.
45. Іншим аргументом судів також було те, що земельні ділянки не включено до переліку майна, яке підлягало приватизації у складі цілісного майнового комплексу Житомиррибгоспу згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.03.1999 та планом приватизації Житомиррибгоспу.
46. Верховний Суд не погоджується з такими аргументами та вважає, що набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилося внаслідок перетворення останнього в акціонерне товариство за результатами приватизації та перейшло до його правонаступника - відповідача.
47. З огляду на це Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги відповідача. В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначає таке.
48. Частинами 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
49. Статтею 92 Земельного кодексу України (в чинній редакції, далі - ЗК України) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
50. Отже, за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України. Як статтею 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомиррибгосп", так і статтею 141 ЗК України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.
51. Приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті "в" частини 1 статті 141 ЗК України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
52. Тобто, наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.
53. Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19. Верховний Суд у складі суддів судової палати погоджується з таким висновком та зазначає, що набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилось, а перейшло до його правонаступника ТДВ "Житомиррибгосп", утвореного внаслідок зміни організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації.