УХВАЛА
23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/775/18
Провадження № 11-481заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника Осколкова Івана Леонідовича, про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправними дій та скасування рішення, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, в якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС щодо оцінювання відповідності ОСОБА_1 займаній посаді судді в частині критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- зобов`язати ВККС повторно оцінити відповідність позивачки займаній посаді в частині критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 02 серпня 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані дії та рішення відповідача порушують гарантовану Конституцією та Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) незалежність судді, складовою якої є особливий порядок звільнення суддів.
Вказує, що оскаржуване рішення є невмотивованим, що воно (рішення відповідача) є самостійною підставою для його скасування, оскільки в ньому не наведено, за яким конкретним критерієм позивачка не відповідає займаній посаді.
Наголошує, що оспорюване рішення ухвалене на підставі дослідження суддівського досьє, яке не оформлене у відповідності до встановлених законодавством вимог, у ньому вказана неповна та недостовірна інформація щодо майна, якого позивачка на момент перебування на посаді не придбала.
Зазначає, що відповідач провів співбесіду з позивачкою з порушенням законодавства, адже відповідач не встановив достовірної інформації, необхідної для оцінки показника "ефективність здійснення правосуддя", вийшов за межі своїх повноважень шляхом задавання позивачці необґрунтованих запитань, безпідставно вказав на наявність інформації про її не доброчесність.
У відзиві на позовну заяву ВККС вказує, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя господарського суду Луганської області ОСОБА_1, набрала 643,125 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв і тому вона (ВККС) своїм рішенням від 02 серпня 2018 року № 1454/ко-18 визнала позивачку такою, що не відповідає займаній посаді. Наголошує, що приймаючи оскаржуване рішення ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема, відповідно до порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), встановленого статтями 83-88 Закону № 1402-VIII та Положення.
У відповіді на відзив позивачка вказала, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності та повноти відомостей, зазначених в деклараціях та моніторинг способу життя належить до виключної компетенції НАЗК, тому, приймаючи оскаржуване рішення, ВККС вийшла за межі своїх повноважень та виходила із суб`єктивної оцінки майнового стану позивачки без проведення відповідної перевірки компетентним органом, що є незаконним.
Наголошує, що в оскаржуваному рішенні також не зазначено, яким чином визначались членами ВККС бали за відповідними показниками та формувався загальний бал за відповідними критеріями, а виставлені позивачці бали не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм він не відповідає займаній посаді, тому проведення оцінювання та виставлення балів "за внутрішнім переконанням" є недотриманням з боку ВККС принципу прозорості та правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права, і, як наслідок, прийняття немотивованого рішення.
Заперечення на відповідь на відзив відповідач до суду не подав.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 листопада 2021 року провадження у справі закрив.
Своє рішення обґрунтував тим, що оспорене рішення ВККС з висновком про рекомендування ВРП розглянути питання про звільнення позивачки з посади судді є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливили подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а стали підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.
ОСОБА_1 не погодилася з ухвалою суду першої інстанції і 24 листопада 2021 року подала апеляційну скаргу.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав їй строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. За цією ухвалою скаржниця мала вказати інші поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою від 21 грудня 2021 року суддя Великої Палати продовжив строк усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки заява представника скаржниці про виконання вимог суду щодо усунення недоробок апеляційної скарги була неповною і суперечливою.
На виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху від 30 листопада 2021 року скаржниця надіслала оновлену заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначила, що повний текст оскаржуваного рішення отримала 18 листопада 2021 року
На підтвердження цього додає копію поштового конверта, у якому направлялася копія оскаржуваного рішення, а також інформацію про відстеження поштового відправлення, згідно з яким копія цього рішення на адресу позивачки суд відправив 10 листопада 2021 року, адресатка це поштове відправлення отримала 18 листопада 2021 року, а апеляційну скаргу подала 24 листопада 2021року у строк, який з погляду закону визнається таким, що не був пропущений без поважних причин. Це своєю чергою тягне можливість визнання за скаржницею права на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Велика Палата Верховного Суду розглянула наведені скаржницею причини пропуску строку звернення до суду і дійшла висновку про наявність підстав для його поновлення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Зі змісту положення частини другої статті 295Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Отже, за таких обставин клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.
Підстав для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження немає.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 292, 295, 296, 300, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду