У Х В А Л А
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 826/6664/17
Провадження № 11-485апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом Компанії "Тріантал Інвестментс ЛТД" (TRIANTAL INVESTMENTS LTD) до Національного банку України (далі - НБУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк"), про визнання протиправним і скасування розпорядження, визнання протиправними дій,
УСТАНОВИЛА:
22 травня 2017 року Компанія "Тріантал Інвестментс ЛТД" звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження НБУ від 17 жовтня 2016 року № 4274-р "Про організацію перевірки ПАТ "КБ "Приватбанк"";
- визнати протиправними дії НБУ щодо нескладення та ненадання керівникові ПАТ КБ "Приватбанк" одного з екземплярів довідки про перевірку ПАТ "КБ "Приватбанк" та звіту про інспектування ПАТ "КБ "Приватбанк" станом на 18 грудня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Компанія "Тріантал Інвестментс ЛТД" зазначила, що оскаржуване розпорядження НБУ прийняте безпідставно та з порушенням вимог статті 71 Закону України від 7 грудня 2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III), пунктів 1.2, 1.8, 1.9 Положення про організацію і проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 276 (у редакції, чинній час виникнення спірних відносин; далі - Положення № 276). Також послалася на те, що на момент прийняття рішення щодо неплатоспроможності ПАТ "КБ "Приватбанк" інспекційна перевірка цього банку не була завершена, а її результати не оформлені звітом, що позбавило керівництво банку, акціонерів можливості реалізувати право на надання пояснень/заперечень щодо виявлених порушень під час указаної перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 2 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, позов задовольнив.
Ухвалюючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що Компанія "Тріантал Інвестментс ЛТД" як акціонер ПАТ "КБ "Приватбанк", у володінні якого перебувало 16, 8170 % статутного капіталу банку (істотна участь у володінні статутним капіталом банку - 10 і більше відсотків), має право на звернення до суду з цим позовом, адже акції, якими вона володіла, є її майном, і позбавлення цієї Компанії як акціонера можливості отримувати прибуток від таких акцій є порушенням її прав.
Визнаючи протиправним і скасовуючи оскаржуване розпорядження НБУ, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в ньому не зазначені обґрунтовані підстави для призначення позапланової перевірки, визначені пунктом 1.8 Положення № 276, оскільки вказана норма права не містить такої підстави для призначення позапланової перевірки, як контроль за виконанням банком рішень і постанов, прийнятих Правлінням НБУ, а відповідачем не надано доказів на підтвердження їх наявності на дату прийняття розпорядження.
Також судові рішення мотивовано тим, що на момент застосовування НБУ заходу впливу у вигляді визнання ПАТ "КБ "Приватбанк" неплатоспроможним результати позапланової інспекційної перевірки відповідно до пунктів 3.1, 3.7, 3.8 Положення № 276 мали бути оформлені довідкою та звітом, а інспекційна перевірка мала бути завершеною, оскільки захід впливу може застосовуватись за результатами інспекційної перевірки, якими встановлений факт порушення та які оформляються відповідно до наведених норм, а не у формі пояснювальних і доповідних записок, складання яких не передбачене Положенням № 276.
НБУ та ПАТ "КБ "Приватбанк" згадані судові рішення про задоволення позову оскаржили в касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційні скарги обґрунтовано, зокрема, тим, що Компанія "Тріантал Інвестментс ЛТД" не була уповноважена представляти ПАТ "КБ "Приватбанк", у тому числі щодо оскарження оспорюваного в цій справі розпорядження НБУ, оскільки позивач не був об`єктом позапланової інспекційної перевірки. Вказане, на переконання скаржників, свідчить про відсутність порушеного права позивача та, як наслідок, - відсутність права на судовий захист. Наголошують, що ПАТ "КБ "Приватбанк" допустило співробітників НБУ до проведення інспекційної перевірки, надавши доступ до приміщень і документів банку, у зв`язку із чим у подальшому предметом розгляду в суді можуть бути лише наслідки такої перевірки.
Також НБУ посилається на висловлений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 816/228/17 правовий висновок, за яким у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 25 червня та 8 липня 2019 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ПАТ "КБ "Приватбанк" та НБУ відповідно, а ухвалою від 24 листопада 2021 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Таке рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 5 лютого 2019 (справа № 826/2184/17), акціонер може йти з позовом від імені банку, а не у власних інтересах за обставин, коли виконавчі органи відповідного банку були позбавлені своїх повноважень з огляду на застосування до нього процедури ліквідації та припинення діяльності органів управління.
Однак у цій справі наявні неординарні обставини, оскільки виведення ПАТ "КБ "Приватбанк" з ринку відбувалось у нетиповий спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом продажу неплатоспроможного банку державі в особі Міністерства фінансів.
Тому, на переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішення питання наявності в особи, яка володіла істотною участю в банку, права оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, який здійснює банківське регулювання та нагляд, у випадку неординарної ситуації, коли такий банк не знаходиться у процедурі ліквідації та його органи управління не припинили свою діяльність через специфіку його виведення з ринку шляхом продажу його державі (націоналізації), є виключною правовою проблемою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає за доцільне передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ПАТ "КБ "Приватбанк" як до націоналізації, так і після неї було і є одним з найбільших українських банків і забезпечення його стабільності є одним з пріоритетів держави для убезпечення фінансової стабільності країни і захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників через виконання НБУ - регулятором цих відносин його пріоритетних завдань.
Відтак ця справа має значний суспільний інтерес, а її вирішення впливає не лише на права і обов`язки її учасників, але й на права кредиторів (вкладників) усієї банківської системи.
Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики цю справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Законом України від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики.
Порядок та спосіб виконання завдань судочинства, покладених на Верховний Суд, визначено процесуальним законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС).
Таким чином, підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, який розглядає справу в касаційному порядку, про те, що справа містить виключну правову проблему і метою її вирішення є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Як раніше вже неодноразово наголошувалось у рішеннях Великої Палати Верховного Суду, виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. З огляду саме на ці критерії має бути підтверджено той факт, що проблема наявна не в одній конкретній справі, але й існує в інших, або вона може виникнути з урахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності.
Виключна правова проблема може полягати в недостатньому законодавчому врегульованні правовідносин, у відсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права і неусуненні розбіжностей. За своєю правовою природою така проблема має зачіпати фундаментальні права та свободи особи.
За частиною шостою статті 347 КАС Велика Палата Верховного Суду перевіряє підстави для передачі справи на її розгляд.
Перевіривши матеріали справи та наведені в касаційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду не вбачає передумов для використання її повноважень для касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів не обґрунтувала факт наявності виключної правової проблеми, тобто відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Аргументами суду для передачі справи, зокрема, на підтвердження факту наявності в ній виключної правової проблеми, стали неординарність обставин справи та значний суспільним інтерес до неї, що обумовлені статусом ПАТ "КБ "Приватбанк".
Колегією суддів не наведено обґрунтування неможливості вирішення питання наявності в позивача в цій справі права оскарження дій та рішень НБУ, пов`язаних з перевіркою банківської установи, саме Касаційним адміністративним судом під час касаційного перегляду судових рішень.
Крім того, в ухвалі не зазначено жодного прикладу різного підходу у правозастосуванні, а неохоплення певним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду спірних у цій справі правовідносин не свідчить про необхідність її розгляду саме Великою Палатою.
При цьому саме Касаційний адміністративний суд своїми рішеннями формує судову практику з метою її єдності і сталості.
Тому згідно з правилами частини шостої статті 347 КАС справа підлягає поверненню до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 347, 355, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду