Постанова
іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 638/6152/19
провадження № 51-3379 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018220480003093,
за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в цьому ж місті
( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого
ч. 1 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого 5348,94 грн.
За вироком суду, 07 серпня 2018 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1 подзвонив у двері квартири АДРЕСА_3, де мешкає
ОСОБА_2 . Після того як ОСОБА_2 відчинив вхідні двері, між ними виникла сварка на фоні побутових відносин. Далі ОСОБА_1, маючи намір заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_2, дістав з кишені не встановлений у ході досудового розслідування предмет і став завдавати ним ударів у ділянку грудної клітки та живота ОСОБА_2, після чого повалив його на підлогу і продовжив завдавати ударів тим самим предметом у різні ділянки тіла. Потім ОСОБА_1 завдав потерпілому двох ударів кулаком у ділянку грудної клітки, правим коліном - у ділянку правого стегна та ногою завдав удару по передній частині голені правої ноги потерпілого. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року скасовано. Закрито кримінальне провадження та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, строки давності притягнення якого до кримінальної відповідальності не закінчилися. ОСОБА_1 переховувався від слідства та перебував у розшуку, як підозрюваний ухилявся від слідства, органом досудового розслідування його було оголошено в розшук, у зв`язку з чим досудове розслідування зупинялося, не приходив до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зловживав процесуальними правами. Апеляційний суд належним чином не перевірив зазначених обставин.
Потерпілий також вказує як на істотні, на порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, зокрема приписів ч. 7 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та порушення статей 50, 342, 370, 398, 401, 403, 405, 419 цього Кодексу апеляційним судом.
Позиції учасників судового провадження
У засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив оскаржене судове рішення залишити без змін.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Від потерпілого надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як установлено приписами ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
В цьому кримінальному провадженні вказані вище приписи кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції дотримано.
За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, що за приписами ст. 12 цього Кодексу є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 200 годин, або виправних робіт на строк до 1 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, закрив кримінальне провадження та звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку зі спливом дворічного строку давності, встановленого п. 1 ч. 1 цієї статті.
За приписами ч. 2 ст. 49 КК(у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19, провадження № 51-5464кмо20), перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. Факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК. У цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: 15 років з часу вчинення злочину, 5 років - з часу вчинення кримінального проступку.
За змістом правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування положень ст. 49 ККслід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування "місцезнаходження підозрюваного невідоме" може мати місце, якщо підозрюваний ухиляється від слідства або якщо з інших причин не встановлено його місцезнаходження. Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 ККу такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від слідства.
Твердження в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наявні в матеріалах кримінального провадження відомості про ухилення ОСОБА_1 від слідства, якого органом досудового розслідування було оголошено в розшук, у зв`язку з чим досудове розслідування щодо нього зупинялося, є безпідставними. Обставини, на які посилається потерпілий, були предметом перевірки слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова в справі № 638/11760/18, за результатами якої в ухвалі від 12 лютого 2019 року суддя дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_3 переховується від органів досудового розслідування. Отже апеляційний суд небезпідставно виходив з того, що обставини, які зупиняють перебіг давності, в цьому провадженні відсутні.
За відсутності встановленого факту ухилення ОСОБА_3 від слідства або суду, строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності згідно з ч. 1 ст. 49 цього Кодексу (у редакції Закону № 2617-VIII) становить 2 роки з дня вчинення інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, і до дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до вимог ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, відповідно до вимог ст. 417 КПК скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККу суді апеляційної інстанції коли на день перегляду кримінального провадження, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення і ця особа подала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Положення ч.1 ст. 49 КК містять імперативну вимогу про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням стоків давності, а тому колегія суддів не розглядає інших доводів, які не впливають на зміст остаточного рішення в цій справі. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги потерпілого відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд