ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 825/2180/15-а
адміністративне провадження № К/9901/25965/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року (Суддя: Бородавкіна С.В.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року (Судді: Саприкіна І.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.),
у справі № 825/2180/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі"
до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" (далі - позивач, ТОВ "Ніжинтепломережі") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області (далі - відповідач, Ніжинська ОДПІ) в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015 року № 0002521530, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 020 631,00 грн., та від 05.05.2015 року № 0002531530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 217 975,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норма матеріального та процесуального права просив скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. В доводах касаційної скарги посилався виключно на висновки акта перевірки, яким зафіксовані порушення в частині неповної оплати коштів за товар по договорам, укладеним з контрагентами позивача за перевіряємий період. Касаційна скарга не містить обґрунтувань, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 27 березня 2015 року по 09 квітня 29015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Ніжинтепломережі" (код 32750668) від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 528267,00 грн та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року у сумі 2517344,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року № 9019454874 від 20.02.2015 з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9048753283 від 25.03.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.04.2015 року № 445/15-32750668 з висновками про порушення позивачем:
-п. 187.10 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2015 року на суму 871 901,00 грн.;
-п. 187.10 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення на суму 528 267,00 грн. та залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2 020 631,00 грн. по декларації за січень 2015 року;
п. 187.10 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 469 026,00 грн. по декларації за січень 2015 року (т.1 а.с. 25-59).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015 року:
1) № 0002521530, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 020 631,00 грн.,
2) № 0002531530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 217 975,00 грн (т. 1 а.с. 61, 62).
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилався на те, що грошові кошти сплачені споживачами ТОВ "Ніжинтепломережі" на спеціальні рахунки у грудні 2014 року згідно Порядку № 217 були зараховані як у позивача, так і у контрагента НАК "Нафтогаз України" в бухгалтерському та податковому обліку в рахунок погашення поточної заборгованості грудня 2014 року, що підтверджено платіжними дорученнями. Отже висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2014 року по господарським взаємовідносинам з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 2064935,00 грн., та у січні 2015 року на загальну суму 774348,12 грн., і як наслідок висновки щодо завищення бюджетного відшкодування з ПДВ не відповідають вимогам ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та Порядку № 217, п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України. Висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у січні 2015 року на загальну суму 222 945,32 грн. по взаємовідносинам позивача з ПАТ "Чернігівобленерго" щодо постачання електричної енергії суперечать приписам п. 187.10 cт. 187 Податкового кодексу України, оскільки поставка електричної енергії не є товаром, в зв`язку з постачанням якого можна застосовувати касовий метод, так як такий товар (електрична енергія) в п. 187.10 cт. 187 Податкового кодексу України не зазначено. Стосовно взаємовідносин з ТОВ "СТІКС-ОІЛ", позивачем надано суду докази реальності здійснення господарської операції з вказаним контрагентом, а посилання відповідача на акт перевірки від 05.08.2014 № 1785/26-59-22-12/32854638, як на доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту суди не приймали, оскільки в межах судової справи № 826/14721/14 визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо складання вказаного акту перевірки та зобов`язано вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТІКС-ОІЛ", результати якої оформленої вказаним актом перевірки.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, як платник податку на додану вартість (а.с. 134, 135-137 Т.2). Видами економічної діяльності товариства є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 42.21 Будівництво трубопроводів; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання.
Між позивачем, ТОВ "Ніжинтепломережі" (покупець) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) укладено договори купівлі-продажу природного газу: від 28.11.2013 № 1711/14-БО-39, від 31.01.2014 № 2744/14-КП-39, від 28.11.2013 № 1710/14-ТЕ-39, від 11.12.2014 № 3158/15-БО-39, від 11.12.2014 № 3159/15-КП-39, від 11.12.2014 № 3157/15-ТЕ-39 (т. 2 а.с. 4-6, 7-9, 10-12, 13-15, 16-18, 19-21). Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Згідно п. 6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Пунктом 6.3 договорів від 28.11.2013 № 1711/14-БО-39, від 31.01.2014 № 2744/14-КП-39, від 28.11.2013 № 1710/14-ТЕ-39 передбачено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зараховувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості. В договорах від 11.12.2014 № 3158/15-БО-39, від 11.12.2014 року № 3159/15-КП-39, від 11.12.2014 року № 3157/15-ТЕ-39 порядок та умови проведення розрахунків змінено, а саме: плата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим (п. 6.3 договорів).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаних договорів сторонами укладено акти приймання-передавання природного газу (т.1 а.с. 181-198; т.2 а.с. 22-26). НАК "Нафтогаз України" позивачу виписано податкові накладні (т. 1 а.с. 75-88, 199-235). Отримані податкові накладні позивачем внесено до реєстру наданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 89-112, 121-140). Оплата здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 248-250; т. 2 а.с. 1-3, 33-133).
Стосовно доводів відповідача про неповну оплату коштів по договорам суди попередніх інстанцій посилалися на те, що з листопада 2014 року, порядок розрахунків між сторонами, який було прописано в договорах (від 28.11.2013 № 1711/14-БО-39, від 31.01.2014 № 2744/14-КП-39, від 28.11.2013 № 1710/14-ТЕ-39) не застосовується, оскільки 18.06.2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 217, якою було затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - Порядок № 217) на підставі якої сторонами внесено відповідні зміни до договорів купівлі-продажу природного газу.
До того ж судами зазначено, що відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника: теплогенеруючої організації: теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.
Відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" постановою Кабінету міністрів України 18 червня 2014 року № 217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - Порядок № 217).
Пунктом 2 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у гарантованого постачальника природного газу такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі".
Судами встановлено, що на виконання зазначеного пункту Порядку № 217 позивачем буди відкриті рахунки зі спеціальним режимом використання в АТ "Ощадбанк", про що відповідачем також зазначено в акті перевірки. Дата відкриття рахунків - 24.07.2014 року. Всі грошові кошти сплачені споживачами ТОВ "Ніжинтепломережі" на спеціальні рахунки у грудні 2014 року згідно Порядку № 217 та були зараховано як у позивача, так і у НАК "Нафтогаз України" в бухгалтерському та податковому обліку в рахунок погашення саме поточної заборгованості грудня 2014 року. Порядок розрахунків підтверджується також і платіжними дорученнями, в яких у якості призначення платежу зазначено: "Розподіл коштів за теплоенергію на вик. П. КМУ № 217 від 18.06.14, затв, пост. НКРЕКП від 30.10.2014 № 211, в т.ч. ПДВ "сума" грн., за дог, (або № 1711/14-БО-39 від 28.11.2013 або № 1710/14-ТЕ-39 від 28.11.2013).
Судами також встановлено, що для отримання вказаних платіжних доручень від АТ "Ощадбанк" позивач кожного місяця (в тому числі і в грудні 2014 року) надав банку листи з зазначенням місяця сплати за природний газ. З листопада 2014 року суми оплати в погашення боргів за спожитий природний газ за періоди (до листопада 2014 року) можуть бути враховані лише при перевищенні обсягів оплати, наростаючим підсумком від місяця в якому вперше затверджено реєстр нормативів, над вартістю газу отриманого ТОВ "Ніжинтепломережі" починаючи з листопада 2014 року. Касовий метод щодо формування податкового кредиту застосовується саме по факту оплати, а факт оплати у ТОВ "Ніжинтепломережі", згідно Порядку № 217, за поставлений ПАТ НАК "Нафтогаз України" у грудні 2014 року газ також відбувся у грудні 2014 року.
До того ж, згідно з п. 187.10 cт. 187 Податкового кодексу України, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, датою виникнення податкових зобов`язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг. Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, ТОВ "Ніжинтеломережі" придбало товари та послуги, не у фізичних осіб або ЖЕКів та бюджетних установ, а у юридичної особи, яка не відноситься до наведеного у вказаній нормі кола суб`єктів.
Отже доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій про неврахування відповідачем вимог ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядку № 217, п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України під час висновку про завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2014 року по господарським взаємовідносинам з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 2064935,00 грн., та у січні 2015 року на загальну суму 774348,12 грн., і як наслідок висновку про завищення бюджетного відшкодування з ПДВ.
Щодо взаємовідносин з контрагентом ПАТ "Чернігівобленерго" судами встановлено, що позивачем до податкового кредиту січня 2015 року задекларовані податкові накладні, отримані від ПАТ "Чернігівобленерго", згідно договору № 560 від 09.01.2004 на загальну суму 1375328,4 грн., в т.ч. ПДВ 229221,4 грн., а саме : №358/18 від 31.01.2015 на суму 1325352,56 грн. в т.ч. ПДВ 220892,09 грн. (плата за перетікання активної електроенергії); № 531,18 від 31.01.2015року на суму 49975,85 грн., в т.ч. ПДВ 8329,31 грн. (плата за перетікання реактивної електроенергії). Згідно банківських документів (платіжні доручення) в січні 2015 році проведено оплату за активну електроенергію на суму 556386,92 грн., в т.ч. ПДВ 92731,15 грн. за листопад 2014 року . За активну та реактивну електроенергію за січень 2015 року оплата коштів відсутня. (Дані види електроенергії використовуються для виробництва теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям та іншим СГД).
Пунктом 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України не передбачено визначення дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом при здійсненні вказаних поставок, а тому податкові зобов`язання та податковий кредит з ПДВ при здійсненні операцій з постачання електроенергії визначався позивачем в загальновстановленому порядку.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту у січні 2015 року на загальну суму 222 945,32 грн. по взаємовідносинам позивача з ПАТ "Чернігівобленерго" щодо постачання електричної енергії є такими, що суперечать приписам п. 187.10 cт. 187 Податкового кодексу України, оскільки поставка електричної енергії не є товаром, в зв`язку з постачанням якого можна застосовувати касовий метод, так як такий товар (електрична енергія) в п. 187.10 cт. 187 Податкового кодексу України не зазначено.
До того ж, стосовно взаємовідносин з ТОВ "СТІКС-ОІЛ" судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано суду докази реальності здійснення господарської операції з вказаним контрагентом за перевіряємий період, а саме: договори на розробку проектної документації та виконання монтажних робіт від 01.03.2012 № 4/03-12, від 01.03.2012 № 2/03-12, від 01.03.2012 № 1/03-12 з відповідними додатковими угодами до них (т.1 а.с. 168-176); договір підряду від 24.06.2014 № 24-06/14-3 (т.1 а.с. 177-178); податкові накладні від 19.03.2014 № 16, від 31.12.2014 № 28, від 31.12.2014 № 29, від 30.07.2014 № 12, від 30.07.2014 № 11, від 19.03.2014 № 15 (т. 2 а.с. 27-32); розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації від 27.03.2014 № 42, від 31.12.2014 № 27 (т. 1 а.с. 179, 180); робочі проекти Книга 1 (3/03-12-АТМК, 2/03-12-АТМК, 1/03-12-АТМК, 4/03-12-АТМК) (т. 2 а.с. 189-162); зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва технічного переоснащення ЦТП з встановленням станцій частотного регулювання на ЦТП (т. 2 а.с. 193-196); експертні звіти від 09.12.2014: № 00-0804-14/КД, № 00-0803-14/КД, № 00-0802-14/КД, № 00-0801-14/КД (т. 2 а.с. 197-200).
Судами попередніх інстанцій зазначено, що в акті перевірки та під час розгляду справи у відповідача відсутні зауваження щодо вказаної первинної документації. Касаційна скарга також не містить таких зауважень.
До того ж вірними є висновки судів попередніх інстанцій про неприйняття посилань відповідача на акт перевірки від 05.08.2014 № 1785/26-59-22-12/32854638, як на доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним, оскільки в межах судової справи № 826/14721/14 визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо складання акту від 05.08.2014 № 1785/26-59-22-12/32854638 "Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки суб`єкта господарювання ТОВ "СТІКС-ОІЛ" …" та зобов`язано вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТІКС-ОІЛ", результати якої оформленої вказаним актом перевірки.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи і свідчить про недоведеність порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення висновків акта перевірки та доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -