ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року
м. Київ
справа №808/892/15
адміністративне провадження № К/9901/19453/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області)
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2016 року (Суддя: Добродняк І.Ю.),
у справі № 808/892/15
за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"
до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області),
Управління Державної казначейської служби у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області
про стягнення пені з державного бюджету,-
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" (далі - позивач, ЗДП "Радіоприлад") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби далі - відповідач 1, ДПІ), Управління Державної казначейської служби у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (далі - відповідач, 2) в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України сумі 12 472,44 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за вересень 2011 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України у сумі 11197,89 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за вересень 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з наведеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року апеляційна скарга залишена без руху для доплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 493,90 грн.
27.09.2016 року відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про продовження строку виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року, яке обґрунтовано тим, що платежі на сплату судового збору не проводяться на дату усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги для доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 493,90 грн.
27.10.2016 року відповідачем вдруге подано клопотання про продовження строку виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року з посиланням на те, що фінансування на сплату судового збору не проводиться. У разі відмови в задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків скаржник просив суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по суті.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з документальним непідтвердженням та необгрунтуванням та апеляційну скаргу повернуто відповідачу.
Не погоджуючись з вищенаведеною ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на вищенаведену ухвалу суду, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просив скасувати вищенаведену ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив на неврахуванні судом апеляційної інстанції, що на час усунення недоліків апеляційної скарги ДПІ не могла з поважних причин доплатити судовий збір з огляду на не проведення органом казначейства фінансування витрат на сплату судового збору. Фінансування таких витрат почало здійснюватися тільки 24.11.2016 року та 24.11.2016 року контролюючий орган сплатив суму судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначений склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги стало не надання відповідачем доказів надходження коштів для сплати судового збору через певний проміжок часу, на який скаржник просив продовжити строк на усунення недоліків.
З огляду на відсутність таких доказів станом на час подання вказаного клопотання вдруге, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про документальне непідтвердження сплати коштів в майбутньому.
Також суд апеляційної інстанції вірно в даному випадку прийняв до уваги, що відповідачу вже наданий ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 та від 28.09.2016 час, протягом якого недоліки не усунуті.
До того ж суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням на інформацію Міністерства фінансів України наданої Державній судовій адміністрації України листом від 11.08.2016 №10-5761/16, Державній фінансовій службі України передбачено планові показники на сплату судового збору у 2016 році в сумі 711 млн. грн.
Відповідно до положень частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга повертається особі, яка її подала.
З огляду на те, що скаржником недоліки ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року (строк на усунення якої продовжено ухвалою 28.09.2016 року) не усунуті, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.
Крім цього суд звертає увагу, що право скаржника на апеляційний перегляд судового рішення не порушено, оскільки як вбачається з матеріалів справи, скаржник, доплативши 24.11.2016 року судовий збір у розмірі 493,90 грн за подання апеляційної скарги, звернувся 28.11.2016 року до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишено без змін.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд