ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13681/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уолд Скул"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 (суддя Удалова О.Г.) за заявою ОСОБА_1 (Вояцкі Адам) про забезпечення позову
у справі №910/13681/21
за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уолд Скул",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. ОСОБА_2,
2. ОСОБА_3,
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уолд Скул" (далі - ТОВ "Уолд Скул") про стягнення вартості частини майна ТОВ "Уолд Скул", пропорційної його частці у статутному капіталі, що становить 26,04%, у розмірі 781 250, 00 грн, 3 % річних у розмірі 34 299, 21 грн, інфляційних втрат в сумі 92 882,38 грн, частки отриманого прибутку за 2017-2020 роки у розмірі 26,04 %, пропорційної частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Уолд Скул".
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням іншими учасниками ТОВ "Уолд Скул" прав позивача, як учасника товариства з часткою 26,04 % статутного капіталу, що становить 781 250, 00 грн, зокрема щодо отримання прибутку від діяльності товариства та одержання його частини дивідендів.
1.3.Позивач стверджує, що 25.01.2019 направив на адресу товариства заяву про вихід зі складу засновників (учасників) товариства та передачу належної йому частки в статутному капіталі, однак будь-якого повідомлення про розмір належних йому за законом виплат або розрахунку з відповідними документами позивач так і не отримав.
1.4.Одночасно з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) заборони приймати вищим органом управління (загальними зборами) ТОВ "Уолд Скул" рішення з наступних питань:
- про виключення зі складу учасників ТОВ "Уолд Скул" позивача;
- про продаж майна, що належить ТОВ "Уолд Скул";
- про ліквідацію ТОВ "Уолд Скул";
2) заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо ТОВ "Уолд Скул", в тому числі, але не виключно, заборонити вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства;
3) накладення арешту на грошові кошти відповідача, розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову.
1.5.Вимоги вказаної зави, окрім обставин, якими обґрунтовано позов, мотивовані тим, що позивач одержав повідомлення про позачергове скликання загальних зборів учасників ТОВ "Уолд Скул" від 24.07.2021 на вимогу двох інших учасників товариства, до порядку денного яких внесені наступні питання:
1) виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 (Вояцкі Адам);
2) продаж майна, що належить товариству; 3) ліквідація товариства.
1.6.На переконання заявника, наведені обставини за умови невжиття заходів щодо забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
1.7.Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.08.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнив частково; наклав арешт на грошові кошти ТОВ "Уолд Скул", розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 908 431, 59 грн; в решті в задоволенні заяви відмовив.
1.8.Судові рішення мотивовані тим, що такий захід забезпечення позову, що має майновий характер, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, розміщені на його банківських рахунках, в межах суми стягнення є адекватним та співмірним з заявленими позовними вимогами, а невжиття такого мінімального заходу забезпечення позову призведе до порушення права позивача на справедливий та ефективний захист його законних інтересів.
2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
2.1.ТОВ "Уолд Скул" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 у справі №910/13681/21 в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Уолд Скул" і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (Вояцкі Адам) про забезпечення позову.
2.2.У якості підстави касаційного оскарження скаржник навів обґрунтування того, в чому на його думку полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 74, 136, 139, 140, 141, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статі 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 24, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю".
2.3.Скаржник зазначив, що суди не взяли до уваги ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження порушення іншими учасниками товариства його прав, зокрема на отримання дивідендів, які належать до виплати заявнику, а також отримання ним повідомлення про позачергове скликання загальних зборів учасників товариства з метою розгляду питань порядку денного про продаж майна, що належить товариству, та його ліквідацію.
2.4.Скаржник вважає, що наведені позивачем обставини не можуть бути достатньо обґрунтованим припущенням про ймовірність утруднення або неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову, адже відповідно до пункту третього статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю" ліквідація товариства можлива виключно за одностайним рішенням всіх учасників, тобто без позивача прийняти таке рішення неможливо, а продаж майна підприємства жодним чином не може вплинути на його платоспроможність, адже при продажу майна товариство отримує компенсацію у вигляді вартості такого майна (стаття 655 ЦК України).
2.5.За твердженнями скаржника, наявні оборотні кошти і доходи свідчать про платоспроможність товариства, відповідно, про можливість виконати рішення суду у разі його задоволення; при цьому накладення арешту на кошти товариства, які знаходяться на єдиному банківському рахунку, є втручанням в господарську діяльність такого товариства, що призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, утримання будівель та їх території у належному вигляді.
2.6.Крім цього, скаржник зазначив про недоведення позивачем, що скаржник не виконав або виконав несвоєчасно зобов`язання з виплати йому частки, вказуючи на те, що таке зобов`язання у товариства виникає виключно після виходу учасника з товариства, а позивач не тільки не надав доказів про свій вихід, а й підтверджує, що по сьогоднішній день є учасником товариства.
2.7.Також скаржник вказує на невирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення, що порушує розумний баланс між інтересами позивача та скаржника та принципи пропорційності у розумінні статті 15 ГПК України.
Позиція Верховного Суду.
3.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваними ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Уолд Скул", розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 908 431, 59 грн.
3.2.Таким чином, предметом касаційного оскарження є судові рішення попередніх інстанцій щодо задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Уолд Скул", розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 908 431, 59 грн. В іншій частині зазначені судові рішення, зокрема ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову, не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
3.3.Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
3.4.За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
3.5.Згідно з пунктом першим частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
3.6.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
3.7.Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
3.8.У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
3.9.Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19 та від 28.10.2019 у справі №916/1845/19).
3.10.Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
3.11.Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач серед іншого, посилався на те, що іншими учасниками товариства порушуються його права на отримання дивідендів, які належать до виплати заявнику, а також те, що ним отримано повідомлення про позачергове скликання загальних зборів учасників ТОВ "Уолд Скул" з метою розгляду питань порядку денного про продаж майна, що належить товариству, та його ліквідацію.
3.12.Отже, з урахуванням зазначеного вище, а також того, що інші учасники відповідача мають на меті продаж майна товариства та його ліквідацію, що не спростовано відповідачем, в даному випадку існує достатньо мотивована ймовірність, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми стягнення, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
3.13.При цьому колегія суддів вважає, що є обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви позивача та про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах заявленої суми, з огляду на те, що: по-перше, предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача вартості майна ТОВ "Уолд Скул" у розмірі 781 250, 00 грн, 3 % річних у розмірі 34 299, 21 грн, інфляційних втрат в сумі 92 882,38 грн, та частки отриманого прибутку за 2017-2020 роки, пропорційної його частці у статутному капіталі ТОВ "Уолд Скул"; по-друге, невжиття заходів забезпечення позову способом арешту коштів на банківському розрахунковому рахунку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами банківського розрахункового рахунку і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
3.14.Заперечуючи проти накладення арешту на грошові кошти, скаржник не зазначає, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права, а вказуючи, що наявні оборотні кошти і доходи свідчать про платоспроможність товариства, відповідно, про можливість виконати рішення суду у разі його задоволення, не доводить належними та допустимим доказами наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, наявності майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, тобто не спростовує імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.
3.15.Вказуючи на те, що накладення арешту на кошти товариства, які знаходяться на єдиному банківському рахунку, є втручанням в господарську діяльність такого товариства, що призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, утримання будівель та їх території у належному вигляді, скаржник суперечить своїм же доводам про те, що наявні оборотні кошти і доходи свідчать про платоспроможність товариства, та не доводить, що всі його кошти знаходяться на єдиному банківському рахунку, який має спеціальний режим та використовується для виплати заробітної плати та сплати податків, а також неможливість їх виплати саме у зв`язку з накладенням арешту на грошові кошти в межах оспорюваної суми.
3.16.З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що накладення арешту на кошти є тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136 ГПК України є ефективним для захисту оспорюваних прав заявника у цій справі та таким, що відповідає змісту порушеного права останнього. Невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
3.17.Крім того немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, позбавить його можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, оскільки грошові кошти залишаються в володінні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
3.18.Таким чином, при постановленні ухвали місцевий господарський суд, надавши оцінку обґрунтованості доводів позивача та встановивши безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову (стягнення вартості майна ТОВ "Уолд Скул", пропорційної частці позивача у статутному капіталі), правильно застосував статтю 136 ГПК України та обґрунтовано обрав захід до забезпечення позову, який відповідає пункту першому частини першої статті 137 ГПК України.
3.19.Доводи скаржника про невирішення судами першої та апеляційної інстанцій питання зустрічного забезпечення позову, що порушує розумний баланс між інтересами позивача та скаржника та принципи пропорційності у розумінні статті 15 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на те, що частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність ухвали місцевого суду.
3.20.При цьому, виходячи з приписів частини четвертої статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 27.06.2019 у справі №916/73/19, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19).
3.21.Оскільки вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом суду, а не його обов`язком та зважаючи, що відповідач не заявляв клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, підстав стверджувати про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову немає.
3.22.Інші доводи сторін фактично стосуються вирішення справи по суті спору, тому не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції за результатами перегляду судового рішення щодо вирішення заяви про забезпечення позову.