ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/793/20
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Уркевича В. Ю.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021
та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020
у справі № 908/793/20
за позовом Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
про стягнення 63 174,93 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (КП "ТВК" ЕМР) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення 63 174,93 грн за безоблікове водокористування.
Позов мотивовано самовільним приєднанням (підключенням) відповідача до системи водопроводу та споживання води по вул. Козацька, 155 в м. Енергодар без укладення відповідного договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про правомірність приєднання до системи централізованого комунального водопостачання на спірному об`єкті, а також стверджував про правомірність водокористування з огляду на наявність між сторонами договору від 07.11.2019 № ВП-134.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі №908/793/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю позивачем фактів самовільного приєднання відповідача до системи водопроводу та безоблікового водокористування.
КП "ТВК" ЕМР звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі № 908/793/20; ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження наведених судових рішень заявник касаційної скарги зазначив п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Позивач - КП "ТВК" ЕМР у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 643, 644, 645 ЦК України та ст. 181 ГК України щодо питання укладання господарського договору та зазначає, що судами попередніх інстанцій надана неправильна оцінка встановленим обставинам щодо дотримання сторонами порядку укладення спірного договору № ВП-134 від 07.11.2019. При цьому, позивач посилається на те, що встановивши наявність укладеного між сторонами договору, суди попередніх інстанцій не врахували, що жодна із сторін цього договору не здійснювала дій, спрямованих на його виконання.
Також позивач - КП "ТВК" ЕМР у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень п. 5 ч. 4 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" та не погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування наведеної норми у спірних правовідносинах.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, заявник касаційної скарги стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновку щодо застосування положень п.п. 3.2 - 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, викладеного у п. п. 46, 48, 58 - 61 постанови Верховного Суду від 23.06.2018 у справі № 908/1478/17 у подібних правовідносинах.
У відзиві ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін посилаючись на те, що судові рішення прийняті у відповідності до фактичних обставин та з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Крім того ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" зазначає, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2018 у справі № 908/1478/17, на який посилається заявник касаційної скарги, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами, що є предметом розгляду у справі № 908/793/20.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 908/793/20 за касаційною скаргою КП "ТВК" ЕМР на підставі п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2021 справу № 908/793/20 за касаційною скаргою КП "ТВК" ЕМР на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу № 908/793/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів виходила з того, що на
розгляді Верховного Суду перебувала справа № 908/792/20, предметом розгляду якої було стягнення грошових коштів за безоблікове водокористування між тими ж сторонами, що і у справі №908/793/20, яка розглядається. При цьому як рішення судів попередніх інстанцій у справі 908/793/20, так і рішення у справі №908/792/20 мотивовано доведеністю факту підписання сторонами договору від 07.11.2019 №ВП-134.
Разом із тим, колегія суддів у цій справі, відзначає, що виконання/дотримання сторонами вимог статей 205, 207, 638-645 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та як наслідок встановлення факту укладення договору № ВП-134 від 07.11.2019, судами попередніх інстанцій не досліджувалось.
При цьому, виконання сторонами вимог статей 205, 207, 638-645 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та як наслідок встановлення факту укладення договору від 07.11.2019 № ВП-134, судами попередніх інстанцій не досліджувалось.
Відтак, з урахуванням встановлених судами обставин у справі № 908/793/20 та у справі № 908/792/20, зважаючи на принцип верховенства права, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо відсутності необхідності у застосуванні статей 205, 207, 638 - 645 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України під час вирішення питання про підставність/безпідставність здійснених позивачем нарахувань саме за безоблікове самовільне приєднання (підключення) відповідачем до системи водопроводу та споживання води без наявності договору.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.08.2021 касаційну скаргу КП "ТВК" ЕМР на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі № 908/793/20 прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг в м. Енергодар Запорізької області, в тому числі з централізованого постачання холодної води (з використання внутрішньобудинкових систем) відповідно до рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 96, яке набрало чинності з 30.04.2019.
Представниками КП "ТВК" ЕМР 25.10.2019 було складено акт № 002/19 технічного обстеження водопровідних мереж споживача - ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" на об`єкті "споруджуваний будинок № 155" за адресою : 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Козацька, в якому працівники позивача зафіксували самовільне під`єднання споживача до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення, а також самовільне користування ними; початок безоблікового користування було зазначено 30.04.2019.
Мережі водопостачання споживача відключено та опломбовано, про що складено акт від 25.10.2019 № 2509. Споживач від підписання акту даного акта відмовився.
Позивач звернувся до ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" із претензією від 08.11.2019 №1627 про оплату бездоговірного користування централізованим водопостачанням. До претензії було додано розрахунок, здійснений згідно з п. п. 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, на загальну суму 765 413,87 грн, в тому числі за об`єктом "споруджуваний будинок № 155 по вул. Козацька" за період з травня 2019 року до 25.10.2019 включно, на суму 63 174,93 грн.
Зазначена претензія відповідачем отримана 12.11.2019, однак вимог позивача в добровільному порядку відповідач не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" врегульовано правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.
За змістом ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з п. 3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (Правила № 190), (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил № 190).
У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/с та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 Правил № 190).
Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п 3.4 Правил № 190).
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, з червня 2013 року до квітня 2019 року послуги із централізованого водопостачання у м. Енергодар Запорізької області, в тому числі і відповідачу, надавало КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради.
Так, між КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, як єдиним надавачем комунальних послуг, та відповідачем був укладений договір від 25.06.2013 № ВС-399 про надання послуг з централізованого водопостачання, згідно з п. 2.9 якого місцем надання послуг за цим договором є, в тому числі і споруджуваний житловий будинок № 155 по вул. Козацька в м. Енергодар.
Невід`ємними частинами договору від 25.06.2013 № ВС-399, відповідно до розділу 11 цього договору є додатки, в тому числі і схеми розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності на питний фонтанчик на території споруджуваного житлового будинку № 155 по вул. Козацька (додаток 3.2).
На виконання умов договору від 25.06.2013 № ВС-399 та чинного на той час наказу Державного комітету статистики України від 27.07.1998 № 264 "Про затвердження типових форм первинного обліку" відповідачем на зазначеному вище об`єкті встановлений та введений в експлуатацію обліковий прилад, що підтверджується актом №117 від 08.07.2014 та журналом 00.УБ.ЖР.43-278 обліку водоспоживання (водовідведення) засобами вимірювальної техніки від 02.01.2013 за формою ПОД-11.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, актом від 08.07.2014 № 117 зафіксовано встановлення приладу обліку (лічильник води крильчатий КВ-1,5 заводський номер 016424) та його відповідність вимогам п. п. 5.1, 5.2 Правил №190, що підтверджується формуляром на лічильник № 016424, паспортом ЗВТ (засіб вимірювальної техніки) параметрів та характеристик середовища, а також актом розпломбування для проходження державної повірки від 02.07.2018 № 3077 і актом вводу в експлуатацію від 02.07.2018 № 438.
Як також вбачається із матеріалів справи, Енергодарською міською радою прийнято рішення від 24.07.2018 № 21 "Про створення Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради", а 27.11.2018 - рішення № 3 "Про передачу комунального майна з балансу Комунального підприємства на баланс Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради".
Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що приєднання відповідача до систем комунального централізованого водопостачання на об`єкті "споруджуваний житловий будинок № 155" залишилося незмінним, а відтак дійшли висновків, що відповідач правомірно приєднаний до системи централізованого комунального водопостачання.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернувся до КП "ТВК" ЕМР із заявою про укладення договору, в тому числі і щодо об`єкту споживача "споруджуваний житловий будинок № 155", про що свідчить лист від 05.06.2019 № 43/12172 "Про укладення договору".
Сторонами 06.08.2019 укладено договір № ВП-1/68-121-08-19-08416 на централізоване водопостачання, надання послуги з централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем) з додатками № № 1-14, який підписаний відповідачем 08.08.2019.
Однак об`єкт "споруджуваний будинок № 155 по вул. Козацька", до цього договору включено не було.
Надалі позивач надіслав відповідачу лист від 23.10.2019 № 1465 щодо укладення договору та договір № ВП-134 на централізоване водопостачання в 2-х примірниках, а 25.10.2019 представники позивача склали вказаний вище акт № 002/19 технічного обстеження водопровідних мереж споживача - ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" на об`єкті "споруджуваний будинок № 155".
Відповідач супровідним листом від 12.12.2019 № 43/27124 надіслав позивачу примірник узгодженого договору № ВП-134 від 07.11.2019 (вхідний штам КП "ТВК" ЕМР № 1413 від 17.12.2019).
До супровідного листа від 12.12.2019 № 43/27124 було додано підписаний договір від 07.11.2019 № ВП-134 з додатками. Додатком № 4 до договору є акт розмежування балансової належності мереж водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін, підписаний сторонами, зі схемою розмежування щодо систем водопостачання на території будівельного майданчика житлового будинку 155 по вул. Козацька.
Умовами договору від 07.11.2019 № ВП-134 про надання послуг централізованого водопостачання передбачено, що виконавець - КП "ТВК" ЕМР зобов`язується своєчасно надавити споживачу - ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" послуги з централізованого водопостачання, а cпоживач зобов`язується своєчасно, у строки і на умовах, передбачені цим договором, оплачувати надані послуги відповідно до затверджених тарифів та обсягів спожитих послуг, визначених відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 4.2 договору від 07.11.2019 № ВП-134, місце надання послуг зазначено: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Козацька (будівельне містечко № 1, споруджуваний житловий будинок № 155), відповідно до Додатків № № 3, 4.
Згідно з п. п. 4.1, 10.2 цього договору від 07.11.2019 № ВП-134 строк надання послуг: з 30.04.2019 по 29.04.2020. Сторони дійшли згоди, що згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, з 30.04.2019.
Таким чином, у зв`язку із наявністю підписаного між сторонами договору від 07.11.2019 № ВП-134 про надання послуг централізованого водопостачання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність безоблікового водокористування відповідачем - ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" в період з травня 2019 по 25.10.2019.
Заперечуючи факт укладення договору від 07.11.2019 №ВП-134, позивач зазначав, що сторонами не було дотримано вимог цивільного та господарського законодавства що регулюють порядок укладення договору та стверджував, що відповідач порушив вимоги ч. 1 ст. 643, ч. 2 ст. 644, ч. 1 ст. 645 ЦК України та ч. 3 ст. 181 ГК України.
Разом із тим, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи підтверджено укладення між сторонами договору № ВП-134 від 07.11.2019 про приєднання відповідача до систем комунального централізованого водопостачання на спірному об?єкті і жодна зі сторін не відмовилась від цього договору, а тому він є пролонгованим на наступний календарний рік до 29.04.2022, а відтак відхилені доводи позивача щодо існування між сторонами договору від 29.01.2020 № ВП-1/37-121-08-20-09081, умови якого застосовуються до правовідносин сторін з 01.01.2020 як такі, що не спростовують встановлених вище обставин.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не звертався з позовом про визнання недійсним спірного договору № ВП-134 від 07.11.2019.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відхилив доводи позивача про не укладення договору від 07.11.2019 № ВП-134 з огляду на встановлені обставини, а також відсутність належних та допустимих доказів підробки цього документу. При цьому суди попередніх інстанцій виходили із презумпції правомірності правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст. 204 ЦК України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Відтак встановивши обставини правомірності приєднання відповідача до системи централізованого комунального водопостачання на спірному об`єкті, а також наявність укладеного договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.
Суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами докази, встановили, що відносини між позивачем та відповідачем, які пов`язані з наданням послуг з централізованого водопостачання на спірному об`єкті врегульовані укладеним чинним договором від 07.11.2019 № ВП-134. Всі права за договором № ВП-134 від 07.11.2019, який є основним з надання послуг з централізованого водопостачання на об`єкті "Споруджуваний житловий будинок № 155", набуті сторонами, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що така позовна вимога, як визнання договору № ВП-134 від 07.11.2019 недійсним, позивачем не заявлялась.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення
у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відтак, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що аргументи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку та не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, а об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.
Виходячи з аналізу наведених вище вимог закону, встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення 63174,93 грн за безоблікове водокористування.
Враховуючи викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі №908/793/20 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Разом із тим, щодо наведених позивачем підстав касаційного оскарження, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме відсутність висновку щодо застосування положень п. 5 ч.4 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч.2 ст. 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19.
Предметом спору у даній справі № 908/793/20 є стягнення заборгованості за безоблікове водокористування. Спірні правовідносини регулюються ЦК України, ГК України, Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції на час виникнення спірних взаємовідносин), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).
Питання визнання недійсним договору з підстав недотримання при його укладенні Закону України "Про публічні закупівлі" не є предметом спору у цій справі, а тому у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для формування висновку щодо застосування положень п. 5 ч.4 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема, що суди попередніх інстанцій застосували норму права не врахувавши висновків щодо застосування положень п. п. 3.2 - 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 у подібних правовідносинах, викладених у п. п. 46, 48, 58 - 61 постанови від 23.06.2018 у справі № 908/1478/17.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
У справі № 908/1478/17, як і у справі № 908/793/20 спір виник між юридичними особами. Предметом спору у справі № 908/1478/17 як і у справі № 908/793/20 є стягнення з відповідача заборгованості за безоблікове водокористування. Однією з підстав позову у справі № 908/1478/17 зазначено, що відповідачем не укладено договір з Комунальним підприємством "Водоканал" про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації на зазначений майданчик.
Верховний Суд у постанові від 23.06.2018 у справі № 908/1478/17 погодився з висновком суду першої інстанції, що у результаті самовільного, за відсутності відповідного договору, користування відповідачем системою водопостачання у приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 86/ вул. Перемоги, 121, прим. 148, яке не було включено в існуючий договір, укладений позивачем та відповідачем про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 9826/1 від 08.11.2011, позивачем правомірно виставлено рахунки на сплату вартості безоблікового водоспоживання, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості у розмірі 8369,40 грн.
Однак, у справі № 908/793/20, що розглядається суди попередніх інстанцій встановили наявність між сторонами договору про надання послуг з централізованого водопостачання по об`єкту "Споруджуваний будинок №155" у спірний період, що свідчить про наявність у справі № 908/1478/17 та у справі № 908/793/20 різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.
Щодо відступу від висновку Верховного Суду у справі № 908/792/20.
Підставою для передачі справи № 908/793/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів зазначила необхідність відступити від висновку Верховного Суду у справі № 908/792/20 щодо відсутності необхідності застосування ст. ст. 205, 207, 638-645 ЦК України та ст. 181 ГК України під час вирішення питання про підставність/безпідставність здійснених позивачем нарахувань саме за безоблікове самовільне приєднання (підключення) відповідачем до системи водопроводу та споживання води без наявності договору.
Згідно з ч. 1 ст. 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Відповідно до ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
За змістом ст. 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов`язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Разом із тим, предметом спору у справі № 908/792/20 була вимога Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради про стягнення з відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" заборгованості за безоблікове водокористування у розмірі 702 238,16 грн за період з травня по жовтень 2019 включно, на об`єкті " Будівельне містечко №1 по вул. Козацька у місті Енергодар".
Предметом спору у справі № 908/793/20 є вимога Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради про стягнення відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" заборгованості за безоблікове водокористування у розмірі 63 174,93 грн за період з травня по жовтень 2019 включно, на об`єкті " Споруджуваний будинок №155 по вул. Козацька у місті Енергодар ".
Тобто спір у справі № 908/793/20, яка розглядається, виник між тими самими сторонами, з тих же підстав, що й у справі № 908/793/20, а обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 908/792/20 є аналогічними із обставинами, що встановлені у справі № 908/793/20.
У справі № 908/792/20, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, касаційний суд виходив із того, що суди попередніх інстанцій встановили правомірне приєднання відповідача до системи централізованого комунального водопостачання, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері надання послуг з централізованого водопостачання, що виключає факт самовільного приєднання, про який наголошує позивач, а також із того, що судами встановлений факт наявності договірних відносин між Комунальним підприємством "Тепловодоканал" та Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція щодо надання послуг з централізованого водопостачання на об`єкті - "Будівельне містечко № 1", шляхом укладення договору № ВП-134 від 07.11.2019, який підписаний та скріплений печатками сторін 10.12.2019.
Також у справі № 908/792/20 касаційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався з позовом про визнання недійсним договору № ВП-134 від 07.11.2019, також жодна зі сторін не відмовилась від цього договору, а тому за підтвердження факту укладення договору №ВП-134 від 07.11.2019 на надання послуг з централізованого водопостачання між Комунальним підприємством "Тепловодоканал" та Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, який є чинним, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність тверджень позивача про самовільне користування відокремленим підрозділом Запорізька атомна електрична станція системами централізованого комунального водопостачання у період з травня 2019 по 25 жовтня 2019 року.
Крім того, у справі № 908/792/20 касаційний суд виходив із того, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладається на сторони, а докази повинні бути належними та допустимими.
Суд касаційної інстанції позбавлений правової можливості надавати повторну оцінку доказам у справі, а суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами докази, встановили, що відносини між позивачем та відповідачем, які пов`язані з наданням послуг з централізованого водопостачання на спірному об`єкті врегульовані раніше укладеним чинним договором № ВП-134 від 07.11.2019, всі права за договором № ВП-134 від 07.11.2019, який є основним з надання послуг з централізованого водопостачання на об`єкті "Будівельне містечко №1", набуті сторонами, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 908/792/20 дійшов висновку, що звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржувались, оскільки інших належних доводів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено, а така позовна вимога, як визнання договору недійсним позивачем не заявлялась.
З урахуванням зазначеного вище, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/792/20, оскільки як у справі № 908/792/20 так і у справі, що розглядається № 908/793/20, судами попередніх інстанцій встановлено, що відносини сторін врегульовано договором, а така позовна вимога, як визнання договору недійним не заявлялась.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-