ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6058/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Диннік О.В.,
відповідача - Косик С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Демидов В.О.)
від 19.08.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Руденко М.А., судді - Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)
від 26.10.2021,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про розірвання договору
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2021 року ТОВ "Промвагонтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання з 31.03.2021 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 8258580 в частині надання послуг згідно з додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власний вагонах перевізника" до цього договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною зміною відповідачем тарифної політики шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів що, на думку позивача, відповідно до приписів ч. 2 ст. 634 ЦК України є підставою для розірвання спірного договору у відповідній частині.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Господарські суди виходили з того, що позивач не довів наявності підстав для розірвання договору перевезення в частині надання послуг згідно з додатком 1-8 в розумінні ст. ст. 634, 651, 652 ЦК України.
У листопаді 2021 року ТОВ "Промвагонтранс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 634 Цивільного кодексу України відсутній. Суди, в порушення статей 86, 236 ГПК України, не дослідили наявність повідомлення про розірвання договору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 3 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 12.02.2018 між сторонами укладено договір про надання послуг №01001/ПЗЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
25.05.2020 між ТОВ "Промвагонтранс" (замовник) та АТ "Українська залізниця" (перевізник) на підставі поданої в електронній формі заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір перевезення).
АТ "Українська залізниця" повідомило замовника про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8575; платника: 8258580 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням залізниці про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 03.03.2020 №32-35617553/2020-02.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або; вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до пункту 1.5 договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе зобов`язання здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктами 1.6, 1.7 договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладанням кваліфікованого електронного підпису.
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Розділами 2-12 договору сторони узгодили ціну, права та обов`язки сторін, вартість послуг, порядок проведення розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спірних питань, додаткові умови, строк дії договору тощо.
Згідно з п. 1.10 договору він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.
Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.
Договір від 25.02.2020 введено в дію 01.03.2020.
Відповідно до пп. 2.3.2 договору обов`язком перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією, розміщеною у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов збірника тарифів.
Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;
3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки. У разі використання з 01.10.2020 власного вагону перевізника після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.
Відповідно до додатку 1-2 до договору "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів", ставка плати за використання власних зерновозів перевізника складала 1 136,00 грн без ПДВ за вагоно-добу у вантажному та подорожньому рейсах по території України та за межами України.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3 договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.
У пункті 12.2 договору вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняються: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою, з підстав визначених законодавством.
Відповідно до п. 12.3 договору з ініціативи однієї зі сторін договір вважається припиненим (розірваним) у відносинах з нею через 20 днів з моменту направлення протилежній стороні відповідного повідомлення, але не раніше завершення всіх послуг, яке розпочато і не завершено, в частині таких послуг.
Сторонами погоджено додатки до договору, які є його невід`ємною частиною, а саме: 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів що надаються за вільними тарифами", 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів", 1-3 "Умови організації перевезення вантажів на власних транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад", 1-4 "Умови накопичення вагонів", 1-5 "Умови продажу послуг з використання вагонів АТ "Укрзалізниця" із застосуванням ЕТС "ProZorro.Продажі"", 1-6 "Умови при здійсненні замовником публічної (державної закупівлі) послуг", 1-7 "Умови надання послуги подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції", та інші додатки, оприлюднені перевізником.
За змістом п. 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.
04 червня 2020 року відповідач запровадив нову/додаткову послугу (довгострокові контракти), а саме: перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника і розпочав чергове приймання замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги з 27.07.2020, про що було розміщено інформацію на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця" та укладено додаткову угоду про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника №11 до договору приєднання про надання послуг від 12.02.2018 №01001/ПЗЗ-2018.
Згідно з новими умовами "довгострокових контрактів", викладених у додатковій угоді, ставка плати за використання одного вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/доба без ПДВ, 11 місяців - 617,00 грн/доба без ПДВ, 10 місяців - 649,00 грн/доба без ПДВ, 9 місяців - 682,00 грн/доба без ПДВ.
Натомість, базова ставка за користування вагонами АТ "Укрзалізниця" відповідно до умов основного договору приєднання на момент публікації проекту додаткової угоди становила 1 136,00 грн/вагон.
В договорі приєднання №8258580 відповідач закріпив вказані умови змінами до договору, які були опубліковані 21.07.2020 на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця", шляхом доповнення договору приєднання додатком 1-8 до договору "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника", які набрали чинності 21.08.2020.
Відповідно до п. 2.1 додатку № 1-8 перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.
Згідно з п. 2.2 додатку № 1-8 сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.
02.07.2020 та 03.08.2020 позивачем отримано повідомлення про погодження відповідачем надання в користування рухомого складу на нових умовах "довгострокових контрактів" у кількості 142 вагони на строк 9 місяців, починаючи з 07.2020 по 03.2021, та у кількості 177 вагонів на строк 12 місяців, починаючи з 08.2020 по 07.2021.
04.09.2020 на офіційному сайті АТ "Укрзалізниці" оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом з оновленими (зміненими) ставками плати, коефіцієнтами та умовними платежами за використання власних вагонів перевізника (додаток № 1-2 до договору), яким була введена поетапна зміна базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника: з 05.09.2020 - 800,00 грн за одиницю без ПДВ, з 05.10.2020 - 900,00 грн за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн за одиницю без ПДВ.
Окрім цього, 19.10.2020 на офіційному сайті АТ "Укрзалізниці" відбулась повторна зміна базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 19.11.2020 по 31.12.2020 - 1000 грн/доба без ПДВ.
13.11.2020 рішенням правління АТ "Укрзалізниця" продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України, а саме з 20.10.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 01.01.2021 - 1000,00 грн/доба без ПДВ.
Згодом односторонній перегляд відповідачем базових ставок відбувався ще декілька разів шляхом внесення змін до договору приєднання від 31.12.2020, від 27.01.2021 та від 26.02.2021. Вказаними змінами відбувалось пониження ставок використання вагонів-зерновозів власності АТ "Укразалізниця" до 550 грн/вагон, 450 грн/вагон та 350 грн/вагон.
26.03.2021 на сайті АТ "Укрзалізниця" опубліковано останню редакцію договору приєднання, відповідно до якої відповідач в односторонньому порядку змінив ціни на використання вагонів перевізника з 01.04.2021 до рівня 250 грн/вагон без ПДВ.
12.03.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про припинення додатку 1-8 до договору на підставі п. 12.4 договору, проте відповіді не отримав.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що він не знав і не міг знати під час приєднання до умов "довгострокових контрактів" з наперед обумовленими строками та обсягами послуг, що відповідач в односторонньому порядку буде неодноразово зменшувати базову ставку у договорі приєднання. У зв`язку з чим позивач за такими цінами не в змозі конкурувати з цінами інших перевізників, що отримують послуги від АТ "Укрзалізниця" за значно нижчими базовими ставками.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, у задоволенні позовних вимог відмовив.
За висновками господарських судів попередніх інстанцій позивач не довів суду наявності обставин в розумінні ст. ст. 651, 652 ЦК України, які можуть бути підставою для розірвання додатку № 1-8 адже, позивач був обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору перевезення, добровільно погодився на такі умови до, яких, серед іншого, віднесено й умову про можливість односторонньої зміни позивачем ставок плати, коефіцієнтів та інших умов платежів, що і відбулося у спірних правовідносинах.
Верховний Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі передчасними з огляду на таке.
Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 ЦК України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 ЦК України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 ЦК України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 ЦК України).
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовував свої вимоги посиланням на ч. 2 ст. 634 ЦК України.
Частини 2 та 3 ст. 634 ЦК України врегульовують самостійні підстави для зміни чи розірвання договору, які є відмінними від підстав визначених статтями 651, 652 ЦК України, у зв`язку з чим господарські суди попередніх інстанцій мали насамперед дослідити наявність підстав для розірвання договору у відповідній частині згідно зі ст. 634 ЦК України.
Разом з тим, зосередившись на дослідженні підстав розірвання договору за статтями 651, 652 ЦК України і наявності таких обставин, суди залишили поза належною увагою дійсне обґрунтування ТОВ "Промвагонтранс" для розірвання договору.
Стаття 634 Цивільного кодексу України передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобовґязання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (ч. 2 ст. 634 ЦК України).
Якщо вимога про зміну або розірвання договору предґявлена стороною, яка приєдналася до нього у звґязку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору (ч. 3 ст. 634 ЦК України).
При розгляді справи судами попередніх інстанцій позивач послідовно зазначав про те, що договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, до якого приєднався позивач, містить умови, явно обтяжливі для нього як сторони, що приєдналась.
Обставинами, які, за твердженням позивача, є підставою для розірвання додатку 1-8 до договору перевезення в порядку ст. 634 ЦК України, є систематичне зниження відповідачем в односторонньому порядку розміру базової ставки за договором приєднання без зміни ставки за додатком 1-8; за відсутності укладеного між сторонами додатку № 1-8 до договору перевезення, позивач мав би право сплачувати плату за користування вагонами відповідача на рівні базової загальної ставки без взяття на себе зобов`язання щодо обов`язкового використання погодженого обсягу вагонів та сплати неустойки за їх невикористання; розмір відповідальності позивача за невиконання погодженого замовлення є абсолютно невиправданим; позивач не знав і не міг знати на час приєднання до умов "довгострокових контрактів" (які врегульовано у додатку 1-8 до договору) з наперед обумовленими строками та обсягами послуг, що відповідач в односторонньому порядку буде неодноразово зменшувати базову ставку за договором перевезення, внаслідок чого умови додатку 1-8 до договору перевезення стануть обтяжливим для позивача.
А саме, на момент узгодження між відповідачем та позивачем надання в користування рухомого складу АТ "Укрзалізниця" на умовах "довгострокових контрактів" ставка плати за використання власних зерновозів перевізника складала 1136,00 грн без ПДВ за вагоно-добу.
Згідно з умовами "довгострокових контрактів" ставка плати за використання одного вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/доба без ПДВ, 11 місяців - 617,00 грн/доба без ПДВ, 10 місяців - 649,00 грн/доба без ПДВ, 9 місяців - 682,00 грн/доба без ПДВ.
З вересня 2020 року АТ "Укрзалізниці" здійснило односторонній перегляд базових ставок, поетапно змінило базову загальну ставку за використання вагону-зерновозу перевізника, шляхом внесення змін до договору приєднання. Вказаними змінами відбувалось зниження ставки використання вагонів-зерновозів власності АТ "Укразалізниця" з 1 136,00 грн за вагоно-добу без ПДВ до 250 грн за вагоно-добу.
Визначальна особливість договору приєднання полягає в тому, що у розробці його умов приймає участь лише одна з сторін, а інша - позбавлена такої можливості. Друга сторона у таких відносинах може лише приєднатися до попередньо встановлених стандартизованих умов.
Визначення умов договору лише однією з сторін може мати наслідком його "однобічність", спрямованість на задоволення інтересів однієї сторони за рахунок інтересів другої (сторони, що приєдналася).
У звґязку з цим, частиною другою статті 634 Цивільного кодексу України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших (звичайних) договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.
Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобовґязання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.
Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.
Право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у звґязку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку ст. 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.
Проте, у правовідносинах пов`язаних з підприємницькою діяльністю, обов`язок доведення обставин, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору покладається на сторону, що надала договір для приєднання.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 8258580 для приєднання надало АТ "Укрзалізниця", і, відповідно, на неї покладається цей обов`язок.
Враховуючи те, що умови договору перевезення передбачають право АТ "Укрзалізниця" в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника (у п. 9.4 договору перевезення передбачено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/), більш детального дослідження суду потребують наслідки для сторін такої зміни.
За твердженням позивача зміна базової загальної ставки за користування вагонами, здійснена відповідачем, істотно впливає на визначення вартості послуг позивача на користь третіх осіб, при існуванні таких ставок раніше позивач не укладав би додаток 1-8 до договору перевезення та не брав би на себе явно обтяжливі зобов`язання.
Зміна цінової/тарифної політики AT "Укрзалізниця" шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, що мало місце вже після укладення сторонами додатку № 1-8 до договору позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні додатків № 1-8 до договору та поданні замовлення.
Проте, з оскаржуваних у справі рішень суду не вбачається належна перевірка обставин внесення змін до договору перевезення та їх наслідків для сторін на предмет їх відповідності статті 634 ЦК України.
Не вчинивши вказаних дій, суди припустилися неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, зокрема щодо перевірки підстав розірвання договору згідно з ст. 634 ЦК України.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.
Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
Таким чином, доводи касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За приписами пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи. Зокрема, більш ретельно перевірити обґрунтованість позовних вимог з врахуванням приписів саме ст. 634 ЦК України. З врахуванням встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд