ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 757/59343/19-ц
Провадження № 14-203цс21
(1) Історія справи
(1.1) Короткий зміст позовної заяви
1. 7 листопада 2019 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) 567 300,00 грн компенсації майнової шкоди, завданої їй як потерпілій у кримінальному провадженні № 12018110040001851 (далі - кримінальне провадження) внаслідок вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Мотивувала позов так:
1.1. Позивачка має статус потерпілої у кримінальному провадженні, розпочатому 15 вересня 2018 року за фактом вказаного злочину - обману стосовно істотних умов придбання квартири та нежитлового приміщення, що мали бути розташовані у багатоквартирному житловому будинку. Внаслідок обману вона передала ОСОБА_1 567 300 грн на придбання квартири.
1.2. На час подання позову не розпочався судовий розгляд у кримінальному провадженні, а слідче управління Головного управління Національної поліції в Київській області не склало обвинувальний акт. Тому, оскільки шкоду, яку завдали підозрювані у кримінальному провадженні чи за їх згодою інші особи, не відшкодували, суд має захистити цивільне право та визначити спосіб його захисту.
1.3. Держава в особі відповідних підрозділів Національної поліції України у Київській області та Прокуратура Київської області здійснювали превентивну та профілактичну діяльність, яка «не призвела до неможливості вчинення» злочину щодо позивачки.
1.4. За частиною четвертою статті 1166, частиною другою статті 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнову шкоду треба компенсувати за рахунок Державного бюджету України з дотриманням статті 8 цього кодексу.
(1.2) Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. 18 грудня 2019 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Обґрунтував рішення так:
2.1. У законодавстві відсутній нормативно-правовий акт, який визначає порядок відшкодування шкоди згідно зі статтею 1177 ЦК України.
2.2. Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинив спеціальний суб`єкт (правоохоронний орган, орган прокуратури, суд), і таке порушення полягало, зокрема, у незаконному засудженні, незаконному повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконному взятті та триманні під вартою тощо. Цей закон не визначив порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України (див. аналогічний висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постановах від 7 листопада 2018 року у справі № 720/1607/16-ц і від 24 червня 2019 року у справі № 720/412/16-ц).
2.3. Держава не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди вона не визначила.
3. 9 червня 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Аргументував постанову так:
3.1. Немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1177 ЦК України, бо відсутнє судове рішення (вирок, постанова), яке набрало законної сили і в якому встановлені подія злочину (кримінального правопорушення), винуватість особи у його вчиненні, а також спричинення збитків позивачці саме внаслідок винних протиправних дій цієї особи.
3.2. Позивачка є потерпілою у кримінальному провадженні, яке триває. Тому вона може реалізувати право на відшкодування спричиненої внаслідок кримінального правопорушення шкоди, заявивши цивільний позов у межах кримінального провадження. Звернення позивачки до суду є передчасним.
3.3. Позивачка не довела належними доказами те, що їй завдана майнова шкода у розмірі 567 300,00 грн внаслідок злочину, що розслідується у кримінальному провадженні.
(1.3) Короткий зміст касаційної скарги
4. 6 липня 2020 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку 30 липня 2020 року доповнила після усунення недоліків, указаних в ухвалі судді Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 7 липня 2020 року. Просила скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову. Мотивувала скаргу так:
4.1. Порушене право слід захистити шляхом компенсації за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої позивачці як потерпілій внаслідок кримінального правопорушення.
4.2. Верховний Суд не викладав у постанові висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
4.3. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1177 ЦК України суперечить нормам матеріального права.
4.4. Апеляційний суд хибно виснував про передчасність звернення позивачки до суду.
4.5. Стаття 16 та частина друга статті 1177 ЦК України не передбачають умовою компенсації за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої потерпілій від злочину особі, наявність судового рішення, яке набрало законної сили про встановлення події злочину (кримінального правопорушення), вини особи у його вчиненні, а також спричинення її протиправними діями збитків позивачці.
4.6. Законодавство не визначає часових меж у яких потерпіла від злочину особа може звернутися з позовом про компенсацію за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Тому апеляційний суд безпідставно вважав, що не можна звернутися з цим позовом під час досудового розслідування.
4.7. Позивачка довела належними та допустимими письмовими доказами наявність майнової шкоди. Суд апеляційної інстанції ці докази не оцінив і не мотивував їхнє відхилення.
4.8. Ігноруючи аргументи позивачки та відмовивши у задоволенні позову, апеляційний суд порушив гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо права на справедливий суд і на ефективний засіб юридичного захисту.
(1.4) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
5. 14 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з огляду на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6. 13 жовтня 2020 року відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Просив залишити без змін постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2020 року. Аргументував відзив так:
6.1. Позивачка передчасно подала позов, бо вину ОСОБА_1 суд не встановив.
6.2. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, держава бере участь як відповідач через орган, діями якого ця шкода заподіяна.
6.3. Незрозуміло, хто є відповідачем у справі: у касаційній скарзі позивачка визначила відповідачем Головне управління ДКС України у Київській області, але у прохальній частині просила стягнути відшкодування з рахунку ДКС України.
6.4. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Позивачка як потерпіла у цьому провадженні може реалізувати право на відшкодування шкоди, заявивши цивільний позов у межах такого провадження.
7. 5 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
8. 10 березня 2021 року позивачка подала пояснення. Зазначила, що предметом позову є не відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненим проти неї злочином, а компенсація потерпілій від кримінального правопорушення завданої майнової шкоди відповідно до частини другої статті 1177 ЦК України.
9. 27 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував ухвалу так:
9.1. У справі є виключна правова проблема, яка полягає у різному тлумаченні та застосуванні приписів статті 1177 ЦК України. Вирішення цієї проблеми передбачає отримання відповідей на такі питання:
9.1.1. Чи має значення для покладення відповідальності на державу за діяння (злочини) третіх осіб завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, чи достатнього того, що воно розпочате?
9.1.2. Чи є необхідним обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, згідно з яким встановлена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення, або ж його наявність не є обов`язковою?
9.1.3. Чи є необхідним окремий закон, який би визначав випадки та порядок компенсації за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення?
9.1.4. Чи є перешкодою для відшкодування (компенсації) шкоди особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відсутність порядку такого відшкодування?
9.1.5. Чи можливе за відсутності відповідного закону системне застосування статей 1166, 1177 ЦК України та компенсація за рахунок Державного бюджету України майнової шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок кримінального правопорушення (зокрема, чи можливе застосування аналогії закону)?
9.2. Для потерпілої від злочину особи важливо відновити порушене право, яке у кримінальному провадженні можна досягнути через подання цивільного позову:
9.2.1. Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (