ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 185/3086/16-к
провадження № 51-1808км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Соболя М. С. на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 42016040000000029, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 000 грн. На підставі ст. 55 КК України ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 5 років.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності.
Так, 18 грудня 2015 року слідчим відділом Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості та розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 12015040370003361 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, в ході якого було встановлено, що тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому спричинені ОСОБА_2 .
У зв`язку з наведеним у ОСОБА_1, який достовірно знав про обставини вчинення цього кримінального правопорушення, виник злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК.
У період із 20 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року (точного часу в ході досудового слідства не встановлено) ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та в особистих інтересах, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди для себе, у ході зустрічей із ОСОБА_2 неодноразово говорив останньому про те, що кримінальне провадження стосовно нього може бути закрито, якщо той надасть йому грошові кошти в розмірі 500 доларів США, однак ОСОБА_2 тоді повідомив, що у нього на даний час відсутні кошти.
31 січня 2016 року ОСОБА_2 за результатами досудового розслідування було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, а обвинувальний акт того ж дня скеровано до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
У ОСОБА_1, який усвідомлював, що не має повноважень вчиняти дії з використанням наданої влади в інтересах інших осіб, а саме приймати рішення про закриття кримінального провадження, однак який відповідно службових відносин був особисто знайомий із суддями Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, наділеними повноваженнями на виконання функцій держави щодо прийняття рішень у кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою виконувати функції держави.
03 лютого 2016 року ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, перебуваючи на подвір`ї Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, що на вул. Шевченка, 51 у м. Павлограді, запропонував ОСОБА_2 передати йому неправомірну вигоду для себе у розмірі 10 000 грн за вплив на прийняття суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області рішення про закриття кримінального провадження щодо останнього, обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. На вказану пропозицію ОСОБА_2 погодився. Цього ж дня близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у автомобілі марки ВАЗ-2107, д. н. НОМЕР_1, на вул. Соборній, 58 у м. Павлограді, одержав від ОСОБА_2 частину обумовленої раніше суми неправомірної вигоди в розмірі 3000 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зловживання впливом, ОСОБА_1 04 лютого 2016 року близько 20 год. 30 хв., перебуваючи у тому ж автомобілі на вул. Харківській, 65 у м. Павлограді, одержав від ОСОБА_2 решту обумовленої раніше суми неправомірної вигоди у розмірі 7000 грн за вплив на прийняття суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року вказаний вирок місцевого суду змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ - протокол огляду від 04 лютого 2016 року. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 000 грн. та на підставі ст. 55 КК України вважати призначеним ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 ухвалено звільнити від призначеного основного та додаткового покарання.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно нього, та про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою твердження сторони захисту щодо провокації злочину, щодо недопустимості ряду доказів, що судами не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.01.2019 у справі №466/896/17 щодо заборони участі при проведенні обшуку інших осіб окрім слідчого чи прокурора. Вказується на численні порушення, допущені органом досудового розслідування при проведенні слідчих дій. Зазначається про порушення права на захист через невідкриття матеріалів кримінального провадження.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Соболь М. С. також порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно ОСОБА_1, та про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Касаційна скарга захисника містить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, зокрема, касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою твердження сторони захисту щодо провокації злочину, щодо недопустимості ряду доказів, що судами не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.01.2019 у справі №466/896/17 щодо заборони участі при проведенні обшуку інших осіб окрім слідчого чи прокурора. Вказується на численні порушення, допущені органом досудового розслідування при проведенні слідчих дій. Зазначається про порушення права на захист через невідкриття матеріалів кримінального провадження.