Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 458/1036/16-к
провадження № 51-4008 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Кузнецова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Василик Юлії Мирославівни, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000609 від 09 грудня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кривка Турківського району Львівської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати керівні посади у суб`єктах господарювання, які займаються лісозаготівлею, на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної ради 5 224 471,19 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин.
Так, ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс" (далі - Турківське ДЛГП), будучи, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями і зобов`язана за контрактом і Статутом, здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених законодавством, організовувати дотримання вимог лісового і природоохоронного законодавства при розробці лісосік у межах лісових ділянок, що перебувають у постійному користуванні підприємства, будучи відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) уповноваженим видавати спеціальний дозвіл (лісорубний квиток) на здійснення спеціального лісокористування, а за наявності підстав відмовляти у видачі такого дозволу, а також відповідальним за діяльність підприємства та його працівників, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, перебуваючи в адміністративному приміщенні Турківського ДЛГП на вул. Данила Галицького, 2 у м. Турці Турківського району Львівської області, не з`ясувавши таксаційних характеристик насадження відповідних лісових ділянок, зазначених у матеріалах лісовпорядкування, а також того, що лісогосподарські заходи на цих лісових ділянках не запроектовані, будучи зобов`язаним установити такі відомості під час прийняття рішення щодо видачі лісорубного квитка та маючи можливість встановити такі дані, порушуючи вимоги Правил поліпшення якісного складу лісів, ст. 69 ЛК України, видав шляхом підписання у відповідній графі лісорубного квитка та скріплення відтиском печатки підприємства лісорубні квитки:
- 04 вересня 2014 року серії 02ЛКБ № 400164 на проведення прохідної рубки площею 1,8 га у виділі 14 кварталу 26 та площею 2,4 га у виділі 10 кварталу 23 Лімнянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 06 жовтня 2014 року серїі 02ЛКБ № 400171 на проведення прохідної рубки площею 1,7 га у виділі 2 кварталу 20 Лімнянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 17 листопада 2014 року серїі 02ЛКБ № 400183 на проведення суцільної рубки рідколісся площею 0,7 га у виділі 9(2) кварталу 17 та площею 0,7 га у виділі 9 кварталу 17 Бітлянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 02 грудня 2014 року серїі 02ЛКБ № 400185 на проведення прохідної рубки площею 2,3 га у виділі 10 кварталу 46 Лімнянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 09 грудня 2014 року серїі 02ЛКБ № 400187 на проведення прохідної рубки площею 1,2 га у виділі 16 кварталу 14 Прикарпатського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 02 червня 2015 року серії 02ЛКБ № 400210 на проведення суцільної рубки рідколісся площею 1,1 га у виділі 18 кварталу 14 Бітлянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 02 червня 2015 року серії 02ЛКБ № 400211 на проведення суцільної рубки рідколісся площею 2,4 га у виділі 10 кварталу 46 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс";
- 27 серпня 2015 року серії 02ЛКБ № 400223 на проведення суцільної рубки рідколісся площею 1,6 га у виділі 2 кварталу 15 Бітлянського лісництва Турківського ДЛГП ЛГП "Галсільліс".
На підставі вищевказаних лісорубних квитків, виданих ОСОБА_1, із порушенням лісового та природоохоронного законодавства у результаті неналежного виконання ним своїх службових обов`язків на зазначених ділянках загалом у період з вересня 2014 року по листопад 2015 року суб`єктом підприємницької діяльності було проведено незаконну рубку 2710 дерев різних порід, чим спричинено шкоду довкіллю у формі порушення встановленого порядку раціонального використання природних ресурсів, їх охорони та відтворення в межах лісового фонду України на загальну суму 5 224 471,19 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками згідно з приміткою до ст. 364 КК України.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2021 року апеляційні скарги захисника Савки І. Я. і прокурора Кишки Ю. А. залишив без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року - без змін. На підставі ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Василик Ю. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржені судові рішення і закрити кримінальне провадження.
Вказує, що суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване, невмотивоване рішення, не забезпечив справедливого судового розгляду, оскільки органом досудового розслідування не встановлено, кому було спричинено матеріальні збитки, а також не доведено їх розміру. Вважає, що інспектори під час перевірки не могли закласти в обрахунки вихідні дані для обчислення розміру заподіяної шкоди, що вбачається також із показань свідків. На вирішення експерту ставилося лише питання про визначення розміру шкоди довкіллю, а не про перевірку відповідності розміру обчислених збитків. Не погоджується з висновком експерта також у частині того, що однією з ознак видачі лісорубного квитка з порушенням чинного законодавства є відсутність такого виду рубки як "рубка рідколісся". Зазначає, що експерт не застосував під час складання висновку положення Закону України від 09 лютого 1995 року № 45/95-ВР "Про екологічну експертизу", який був чинний на той час. На думку захисника, експерт ОСОБА_2 не має достатнього стажу експертної роботи, а вид його експертної спеціальності не відповідає назві виду експертної спеціальності з інженерно-екологічної експертизи, який зазначено у переліку видів судових експертиз та експертних спеціальностей. Вказує про відсутність методики проведення інженерно-екологічної експертизи у Реєстрі методик проведення судових експертиз, які зареєстровано у Міністерстві юстиції України. Вважає, що суди безпідставно відхилили доводи сторони захисту про недопустимість висновку судової інженерно-екологічної експертизи. Стверджує, що апеляційний суд не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, та залишив поза увагою доводи про порушення цим судом вимог ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки у вироку показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відображено. Також апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції задоволено цивільний позов прокурора з порушенням вимог КПК України. Стверджує, що оскаржені судові рішення не відповідають приписам статей 94, 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С. М. у судовому засіданні просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши кримінальне провадження № 12016140000000624, суд першої інстанції кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України та призначив відповідне покарання.
Так, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в суді свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, висновками судових експертиз та іншими доказами, які містяться у довідках, актах, повідомленнях тощо.
Зокрема, відповідно до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державної екологічної інспекції у Львівській області № 335-04/571 у Турківському дочірньому лісогосподарському підприємстві ЛГП "Галсільліс" з додатками (далі - Акт), інспекцією під час перевірки виявлено проведення прохідних рубок у 2014-2015 роках із порушеннями вимог чинного природоохоронного законодавства. Зокрема, фахівцями встановлено, що прохідні рубки 2014 року на ділянках Лімнянського та Турківського лісництв призначені з порушеннями п. 4, абз. 3 п. 13, абз. 2 п. 17 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 724 (проведення таких не запроектовано лісовпорядкуванням; про проведення таких підприємство не повідомляло орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Львівської ОДА; прохідні рубки при повноті деревостану 0,8 і нижче не проектуються; рубки догляду закінчуються за один клас віку до настання віку стиглості деревостану), а лісорубні квитки серії 02ЛКБ № 400164, 400171, 400185, НОМЕР_1 на проведення рубок виписані незаконно. Також встановлено, що підприємство неправомірно виписало лісорубні квитки серії 02ЛКБ № 400183, 400210, 400223 на проведення суцільних рубок рідколісся, які здійснено у 2014-2015 роках (проведення таких рубок не передбачено вищевказаними Правилами та іншими нормативними документами). При цьому здійснено розрахунок шкоди, спричиненої довкіллю здійсненням незаконних рубок деревини у відповідних лісництвах підприємства.
Крім того, як вбачається з висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 25 квітня 2016 року № 1355, за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної Державною екологічною інспекцією у Львівській області, встановлено, що матеріалами безперервного лісовпорядкування 2002 року вказані вище рубки не проектувались. Комісією спеціалістів підприємства в присутності інженера-таксатора ОСОБА_5 проведено обстеження та відповідно до п. 2.6 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу складено акти про виявлені розбіжності у матеріалах лісовпорядкування і прийнято неправомірне рішення про доцільність проведення на вищенаведених ділянках рубок рідколісся. У вказаному пункті Методичних вказівок зазначено, що акт про виявлені розбіжності в матеріалах лісовпорядкування складається за умови, якщо у процесі відведення лісосік виявляється, що деревостани не можуть бути відведені в рубку через виявлені розбіжності з даними лісовпорядкування. При цьому такі акти складаються для направлення органам Держлісагенства з метою затвердження цих розбіжностей, а не для призначення того чи іншого виду рубок.
Також експерт констатував, що проведення незапроектованих прохідних рубок не було погоджено Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА. У 2014 році підприємство провело незаконні прохідні рубки догляду на підставі семи лісорубних квитків, виданих з порушенням чинного законодавства, наведено їх перелік, у тому числі тих, які підписав ОСОБА_1 . Упродовж 2014-2015 років підприємство провело незаконні рубки рідколісся, які не передбачені законодавством та не запроектовані матеріалами лісовпорядкування, на підставі чотирьох лісорубних квитків, виданих підсудним ОСОБА_1 із порушенням чинного законодавства. Розрахунки фактичного розміру шкоди заподіяної порушенням лісового законодавства шляхом незаконної рубки дерев у період 2014-2015 років у Турківському ДЛГП проведені Державною екологічною інспекцією у Львівській області згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 і відповідають дійсності.
Допитаний у суді експерт ОСОБА_2 підтвердив дані вказаного висновку та роз`яснив, що на експертизу були подані матеріали кримінального провадження, зокрема акт перевірки екологічної інспекції, складений без заперечень, первинні форми розрахунку понесених збитків, лісорубні квитки та інші матеріали, для дачі висновку, чи була рубка правомірною, якщо неправомірна, перевіряли розрахунок на предмет відповідності застосування недоліків, чи правильно були застосовані інспекцією методики в ході обрахунку збитків. Згідно з вимогами інструкції досліджувалися вказані матеріалізовані джерела. У наказі Мінприроди, який затверджував порядок проведення перевірок органами екологічної інспекції та був чинний на час проведення рубки, зазначено, що акт перевірки інспекції з дотримання вимог природоохоронного законодавства є доказом вчинення правопорушення. У 2010 році було введено поняття "рубка рідколісь", однак на момент проведення рубок наказ, який передбачав такі рубки, був скасований. Також експерт вказав, що екологічна інспекція дає первинні матеріали, а експерт не може виїжджати на місце та збирати докази.
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Вирок суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та узгоджується з приписами статей 370 і 374 КПК України.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Переглядаючи провадження за апеляційними скаргами захисника Савки І. Я. і прокурора Кишки Ю. А., апеляційний суд ретельно перевірив наведені доводи, не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність й істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення та навів в ухвалі докладні мотиви, з яких, зокрема, доводи сторони захисту було визнано безпідставними.
Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що сторона захисту не оспорювала під час розгляду справи судом першої інстанції того, що засуджений є суб`єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, до кола його службових обов`язків входила видача (відмова у видачі) спеціальних дозволів (лісорубних квитків) і такі були ним видані (оформлені та підписані) у вищезазначені дати без наявності на підприємстві матеріалів лісовпорядкування або за наявними матеріалами, в яких не було запроектовано таких рубок.
При цьому суд також вказав, що лісорубний квиток є єдиною підставою для здійснення рубки лісу, однак квитки видано з порушенням вимог законодавства, тобто відбулася незаконна порубка дерев, у зв`язку з чим заподіяно шкоду довкіллю, та дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаку неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.
Безпідставними є й доводи касаційної скарги захисника про те, що розмір шкоди не визначено та не доведено.
Так, відповідно до висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18, провадження № 51-10433 кмо 18), імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та оскаржених судових рішень, у цьому кримінальному провадженні розрахунки фактичного розміру завданої шкоди було проведено компетентним органом - Державною екологічною інспекцією у Львівській області, з посиланням на законодавчо встановлені такси, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Більше того, правильність таких розрахунків підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 25 квітня 2016 року № 1355.
Доводи захисника про недопустимість вказаного висновку були предметом перевірки в суді першої інстанції, який визнав їх безпідставними. З такими висновками погодився і апеляційний суд.
Обґрунтовуючи своє рішення у цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що цей висновок підтримано експертом ОСОБА_2, який був допитаний у суді першої інстанції, експертизу провів експерт відповідної кваліфікації, на підставі допустимих доказів, експерт надав повні та вичерпні відповіді на поставлені питання, під час призначення і проведення експертизи у справі не було допущено порушень вимог процесуального закону.
Із такою оцінкою погоджується і колегія суддів.
Так, ст. 2 Закону України "Про екологічну експертизу" було визначено, що відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства України.
Експерт ОСОБА_11 чітко зазначив, якими правовими нормами він керувався під час складання висновку, зокрема Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Тому посилання захисника про невикористання експертом під час складання висновку одного з актів законодавства України, якими регулюються відносини в галузі екологічної експертизи, не є безумовною підставою для визнання такого висновку недопустимим.
Відомості про експерта ОСОБА_2 містяться у Реєстрі атестованих судових експертів України, згідно з якими станом на час складання висновку експертно-кваліфікаційною комісією Львівського НДІСЕ йому було присвоєно кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.19 "Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об`єкти довкілля" та видано свідоцтво № 286 від 15 вересня 2015 року.
Твердження захисника щодо недопустимості висновку експерта, оскільки назва спеціальності дослівно не відповідає вищенаведеній назві, не є слушними, так як не впливає на зміст та висновки проведеного дослідження.
Безпідставними також є посилання захисника про те, що відсутня методика проведення такої експертизи, а також те, що експерт ОСОБА_2 не має достатнього стажу експертної роботи, оскільки як ця, так і вищенаведені обставини, жодним чином не впливають на достовірність висновку експерта від 25 квітня 2016 року № 1355.
Таким чином, висновок № 1355 складено атестованим судовим експертом ОСОБА_2., також він відповідає вимогам статей 101, 102 КПК України, є вмотивований, ґрунтується на доказах, які є допустимими, а касаційна скарга не містить доводів, що б дали Суду підстави вважати цей висновок неналежним та недопустимим доказом.
Суд також звертає увагу, що за змістом положень ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК України жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для органу, що здійснює провадження. З огляду на вказані положення процесуального закону висновок експерта не має вирішального значення у кримінальному провадженні, а повинен оцінюватися на рівні із сукупністю інших доказів.
Посилання захисника на те, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апелянта про порушення судом першої інстанції положень ст. 23 КПК України, оскільки не відобразив показання кількох свідків у вироку, також є безпідставними.
Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Суд першої інстанції у вироку надав критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_4 щодо періоду складання актів обстеження ділянок, де проведено лісогосподарські заходи, та не взяв їх до уваги, оскільки такі, на думку суду, складені після проведення перевірки інспекторами екологічної інспекції.
Посилання захисника на те, що показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є суттєвими, оскільки ці особи вказували, що шкода довкіллю повинна була обраховуватися відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", також не можна вважати слушними.
Разом з тим, цей Закон було прийнято лише 23 травня 2017 року, тобто до вчинення кримінального правопорушення, складання Державною екологічною інспекцію у Львівській області акта за результатами проведеної перевірки та надання експертом висновку № 1355.
Водночас, на переконання колегії суддів, вказане, за наявної сукупності інших доказів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не впливає на висновок суду стосовно встановлення його провини.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року (справа № 912/2385/18, провадження № 12-194 гс 19), відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати і довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення незаконних лісовідновних рубок всупереч вимогам законодавства та матеріалам лісовпорядкування, внаслідок чого фактично знищується ліс, що має місце в цьому випадку, позбавляє представницький орган (Львівську обласну раду) можливості здійснювати функції та повноваження місцевого самоврядування, які гарантовані державою і Конституцією, чим порушуються інтереси держави.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи цивільний позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі Львівської обласної ради, не взяв до уваги відсутності у відповідній позовній заяві належного обґрунтування передбачених законом підстав для захисту саме прокурором інтересів держави в суді та належним чином не мотивував свого рішення з посиланням на норми закону або обставини, які б підлягали перевірці в ході вирішення цього питання. Вказане також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.
За таких обставин касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції у частині вирішення цивільного позову прокурора скасувати з призначенням розгляду провадження в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Під час нового розгляду судам належить врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2020 року (справа № 912/2385/18, провадження № 12-194 гс 19), перевірити дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників судового провадження та ухвалити рішення з дотриманням вимог процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд