Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 751/6010/18
провадження № 51-2773 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Круценко Т. В.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Дворніченка М. М., Стовпового С. Г.
розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Єременка Р. А. на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2019 року та на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270000000127, щодо
ОСОБА_1,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнаного невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправданий за недоведеністю вчинення злочину, на підставі п.1 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),
ОСОБА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнаного невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.369 КК та виправданого за недоведеністю вчинення злочину, на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.369 КК та виправданого за недоведеністю вчинення злочину на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 серпня 2018 року на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, скасовано.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 1 березня 2021 року вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалено залишити без змін.
Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у пропозиції надання неправомірної вигоди та наданні неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, за наступних обставин:
20 червня 2018 року старший оперуповноважений міжрайонного відділу № 4 (м. Корюківка) Управління захисту економіки в Чернігівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України) капітан поліції ОСОБА_3, являючись службовою особою, у ході здійснення службової діяльності разом із старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу № 4 (м. Корюківка) УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України майором поліції ОСОБА_4 отримали інформацію, що мешканці с. Рогізки, Сновського району, Чернігівської області, в порушення вимог ст. 58 Господарського кодексу України, якою встановлено обов`язковість державної реєстрації суб`єкта господарювання, на території с. Рогізки, Сновського району, Чернігівської області здійснюють господарську діяльність з розпиловки деревини без державної реєстрації суб`єкта господарювання.
З метою перевірки зазначеної інформації, документування та припинення адміністративного правопорушення, керуючись п. З ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4, близько 15 години 30 хвилин, прибули за адресою: АДРЕСА_1, де знаходиться господарська будівля, у якій здійснювалася діяльність з розпиловки деревини без державної реєстрації суб`єкта господарювання, побачили двох чоловіків, які представилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2, запропонували останнім, у їх присутності оглянути територію та будівлю, де знаходиться пилорама.
У ході огляду території та розташованої на ній будівлі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виявлено верстат з розпиловки деревини (пилораму), свіжу дерев`яну тирсу, пиломатеріали та чоловіка, який представився ОСОБА_5 та повідомив, що за проханням ОСОБА_6 здійснював на його пилорамі розпиловку деревини.
ОСОБА_3, діючи у межах наданих повноважень, передбачених ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), повідомив ОСОБА_7 про те, що зараз стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.
ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_3 надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 6 000 гривень, за не складання ним протоколу про адміністративне правопорушення, укриття вчиненого адміністративного правопорушення та невтручання в подальшому у здійснювану ними господарську діяльність без державної реєстрації з розпиловки деревини.
Однак, ОСОБА_3 відповів що він у будь-якому випадку складе протокол про адміністративне правопорушення, а питання про його направлення до суду буде вирішувати керівництво УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України та відразу склав стосовно ОСОБА_6 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В подальшому, у період часу з 20 червня 2018 року по 23 червня 2018, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, знаходячись в с. Рогізки, Сновського району, Чернігівської області ОСОБА_8 вступив у змову з ОСОБА_9 з метою надання неправомірної вигоди ОСОБА_3 у сумі 6 000 гривень за не вчинення ним дій, спрямованих на документування та перешкоджання господарській діяльності, яка здійснюється з порушенням вимог законодавства.
ОСОБА_8 22 червня 2018 року та 23 червня 2018 року телефонував ОСОБА_3 з метою зустрічі для передачі йому неправомірної вигоди.
У телефонній бесіді ОСОБА_8 домовився з ОСОБА_3 зустрітися у приміщенні УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України 23 червня 2018 року, близько 16 години за адресою: м. Чернігів, вул. І. Мазепи, буд. 70.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел до кінця, з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та уникнення відповідальності у майбутньому, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 23 червня 2018 року о 16 годині 38 хвилин прибули до приміщення УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України за адресою: м. Чернігів, вул. І. Мазепи, буд. 70 та пройшли до службового кабінету ОСОБА_3 .
Того ж дня, перебуваючи у вищезазначеному службовому кабінеті, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, о 16 годині 42 хвилини висловив ОСОБА_3 пропозицію надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 6 000 гривень, за не направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення та за неперешкоджання в майбутньому зайняттю ними господарською діяльністю з розпиловки деревини без реєстрації суб`єкта господарювання.
У ході спілкування ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою о 16 годині 49 хвилин, надав вказівку ОСОБА_11 дістати грошові кошти у раніше обумовленій сумі, та покласти їх на робочий стіл ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_8 взяв зазначені грошові кошти та поклав їх у робочий щоденник ОСОБА_3 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор мотивує свої доводи тим, що суд першої інстанції у порушення вимог ч. 12 ст. 291 КПК послався на показання свідків захисту, які не відкривалися стороні обвинувачення на стадії досудового розслідування.
Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, не зазначили, у чому полягають розбіжності між показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_4, інших свідків та письмовими доказами, а також не обґрунтував, чому ним прийнято показання одних свідків та відкинуто показання інших свідків. У вироці, як зазначає прокурор, відсутній висновок суду про визнання показань свідків сторони обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недопустимими доказами.
Суд першої інстанції, на думку прокурора, в порушення вимог ч. 1 ст. 86 КПК визнав недопустимими доказами витяг з наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 4 (м. Корюківка) УЗЕ в Чернігівській області, рапорти ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року, витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018270000000127 від 21 червня 2018 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 з додатками.
Суд першої інстанції, як стверджує у касаційній скарзі прокурор, безпідставно вказав, що наявна провокація злочину, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції, на думку прокурора в порушення вимог ст. 404 КПК не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо неналежності та недопустимості показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 .
Висновки апеляційного суду про те, що засвідчені копії матеріалів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 отримані не у порядку передбаченому ст. 159 КПК, на думку прокурора, спростовуються матеріалами справи.
Прокурор вказує на неправильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності порушень вимог КПК під внесення даних до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд не спростував доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності визнання судом першої інстанції недопустимими доказами протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ухвала суду апеляційної інстанції, на думку прокурора, є не вмотивованою та не відповідає ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Круценко Т. В. підтримала касаційну скаргу прокурора частково та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправдані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення а судові рішення щодо них - без зміни.
Захисник Дворніченко М. М. до початку касаційного розгляду надав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
У судовому засіданні захисник Дворніченко М. М. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, підтримав подані ним заперечення на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Захисник Стовповий С. Г. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
Зі змісту статті 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів статті 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Статтею 419 КПК встановлено, що в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також керуючись положеннями статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 КПК. Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався. Касаційним судом встановлено, що залишилися неперевіреними судом апеляційної інстанції доводи прокурора в частині безпідставного визнання недопустимими результатів НСРД з підстав залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва не уповноваженою процесуальним законом особою.
Висновок судів першої інстанції про те, що виключно слідчий має право залучати осіб в рамках конфіденційного співробітництва, не відповідає загальному положенню про негласні слідчі (розшукові) дії, визначеному в частині 6 статті 246 КПК, згідно з яким за рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 травня 2021 року у справі № 750/10362/17.
У частині вирішення питань, пов`язаних із наявністю провокації у діях правоохоронних органів і висновків, зроблених судом першої інстанції стосовно цього питання, суд апеляційної інстанції мав ретельно перевірити доводи з урахуванням критеріїв відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів, напрацьованих Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи "Матановіч проти Хорватії" від 04 квітня 2017 року, "Раманаускас проти Литви" від 20 лютого 2018 року), а саме: чи існували об`єктивні підозри в тому, що обвинувачені були причетними до злочинної діяльності або схильними до вчинення кримінального правопорушення; у який момент була залучена особа до конфіденційного співробітництва: до першої зустрічі з посадовцями (що може свідчити про провокацію) або після того, як посадові особи висунули їй вимоги щодо отримання неправомірної вигоди; хто був ініціатором зустрічей - першої та подальших; чи мали дії органів правопорядку пасивний характер коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діяли за їхніми вказівками, з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів протиправної діяльності, впливали на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений; чи була особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва, залежною від правоохоронних органів.
Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів ЄСПЛ виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій. При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Посилаючись на вищезгадану практику ЄСПЛ, апеляційний суд фактично посилаючись на практику ЄСПЛ, не застосував її та дійшов суперечливого висновку про відсутність факту щодо відсутності провокації злочину, зазначивши про перевірку ним обставин кримінального провадження та дослідження доказів. При цьому апеляційний суд зазначає лише про досліджені матеріали тимчасового доступу до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, а саме: телефонне з`єднання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 06 червня 2018 по 20 червня 2018 року, припускаючи, що ОСОБА_3 міг приїжджати на пилораму два рази; телефонне з`єднання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за період з 20 червня 2018 року по 25 червня 2018 року, встановивши, що ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_3 20 червня 2018, 22 червня 2018 року та 23 червня 2018 року, ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_2 - 23 червня 2018 року, а також переглянутий в суді апеляційної інстанції відеозапис аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_2 .
Згідно усталеної практики ЄСПЛ, вирішуючи питання провокації суди мають брати до уваги більш широке коло обставин, ніж поведінка та висловлювання учасників безпосередньо під час події, яку захист вважає наслідком провокації, а обвинувачення - допустимим методом розслідування. Характер тиску або іншого способу підбурити особу до вчинення злочину є лише одним з факторів, який має значення в цьому контексті.
З метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_2, у діях якого орган досудового розслідування на момент внесення даних до ЄРДР вбачав ознаки тяжкого злочину, спостереження за його поведінкою та прийняттям ним рішення щодо вчинення злочину, зокрема, в частині висловлення пропозиції або обіцянки надати та надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, прокурор прийняв рішення провести контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.
При цьому контроль за вчиненням злочину є допустимим за умов, якщо встановленими або невстановленими особами готується або вчиняється тяжкий або особливо тяжкий злочин, розкриття та розслідування якого шляхом провадження інших гласних та негласних (розшукових) дій неможливе; цей злочин є незакінченим, а також встановлення контролю з боку органу досудового розслідування забезпечує можливість припинення злочинної діяльності на ранніх стадіях її вчинення. Під провокацією ж необхідно розуміти умисну односторонню дію особи, спрямовану на моделювання такої поведінки іншої особи, яка мала б всі зовнішні ознаки злочину з метою дискредитації або створення штучних доказів обвинувачення, якщо при цьому діяння особи, що провокується, фактично не наділені ознаками винуватості.
Висновки апеляційного суду щодо наявності провокації злочину за змістовним критерієм ґрунтуються на дослідженні відеозапису аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_2 та, на думку колегії суддів Верховного Суду, є передчасними у зв`язку із суперечностями встановлених судом фактичних обставин. Зокрема, згідно висновків суду першої інстанції роль ОСОБА_3, який був залучений до проведення НСРД, у розмові із ОСОБА_2, яку він вів у своєму кабінеті, не була пасивною, він активно провокував ОСОБА_2 на вчинення протиправних дій. Водночас суд зазначає, що ОСОБА_2 у розмові з ОСОБА_3 підтвердив показання, які він надав безпосередньо у суді, що напарник ОСОБА_3 сказав за півроку давати гроші, підтвердив готовність відразу їх віддати, що ОСОБА_3 погодив.
Відтак за наявності вказаних суперечностей в якості наступного кроку, а саме процесуального критерію провокації апеляційний суд мав би оцінити чи були висновки суду першої інстанції зроблені відповідно до вимог кримінального процесуального закону та вищезазначених критеріїв відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів.
Обґрунтованими є також доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне визнання судами попередніх інстанцій недопустимими доказами матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .
Як видно з матеріалів кримінального провадження, прокурор у судовому засіданні місцевого суду, як доказ вини обвинувачених, надав копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 094722 від 20 червня 2018 року та додані до нього документи, а саме: пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_13, протокол огляду, виявлення та вилучення, розписку, всього на 5 аркушах. Згідно листа начальника УЗЕ в Чернігівській області від 23 червня 2018 року, вищевказані адміністративні матеріали були направлені на адресу голови Щорського районного суду Чернігівської області.
За висновками судів попередніх інстанцій копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 094722 від 20 червня 2018 року та додані до нього документи, були отримані та долучені до матеріалів кримінального провадження не у порядку, передбаченому ст.159 КПК.
Статтею 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. При цьому тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
За матеріалами провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що копії матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КПК були надіслані слідчому у провадженні ОСОБА_20 на виконання листа СУ ГУНП в Чернігівській області від 21 червня 2018 року № 6001/124/07/2018, а не на підставі ухвали слідчого судді або суду, як того вимагають положення КПК України.
Однак колегія суддів вважає, що порушення, на які посилаються суди попередніх інстанцій, хоча і мають місце, проте в силу вимог ст. 412 КПК Суд не вважає їх істотними. Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 25 березня 2021 року у справі № 686/25559/18.
Обґрунтованими є доводи касаційної скарги прокурора щодо нез`ясованості судами попередніх інстанцій змісту розбіжностей між показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_4, а також відсутність висновку суду про визнання показань цих свідків сторони обвинувачення недопустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наявність розбіжностей у показаннях вищезазначених свідків суд першої інстанції пов`язав з суперечностями у показаннях свідка ОСОБА_21, який був безпосереднім керівником ОСОБА_3 та ОСОБА_4, наданими ним безпосередньо у місцевому суді та встановленими під час дослідження постанови від 07 березня 2019 року про закриття кримінального провадження.
При цьому місцевий суд, вказавши на сумніви у показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не зазначив у чому саме є розбіжності у показаннях цих осіб, що не було усунуто й судом апеляційної інстанції, який невмотивовано вважав їх показання нелогічними, суперечливими, і такими, що не відповідають критерію "поза розумним сумнівом", а тому передчасно відкинув їх як доказ обвинувачення.
Крім того, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами рапорт ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року, витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018270000000127 від 21 червня 2018 року, що, на думку колегії суддів Верховного Суду суперечить нормам кримінального процесуального закону з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, чинним на час вчинення злочину, до Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про До Реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що до ЄРДР вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (ч. 5 ст. 214 КПК).
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 761/28347/15-к.
За висновками судів попередніх інстанцій короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не відповідає обставинам, викладеним ОСОБА_3 у рапорті від 20 червня 2018 року. Проте, як встановлено колегією суддів Верховного Суду, формулювання, що ОСОБА_3 "на даний час" з приводу погодження пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_2 "нічого не може сказати та 20 червня 2018 року відбуває у м. Чернігів" не відповідає вимозі лаконічності викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не суті самих обставин, що не може вплинути на оцінку рапорта ОСОБА_3 з точки зору наявності в ньому відомостей, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення вимог щодо ведення ЄРДР та визнання недопустимими результатів НСРД з огляду на попередню кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 369 КК.
Доводи прокурора щодо недопустимості показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 у звязку з недотриманням стороною захисту вимог ст. 290 КПК колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Обов`язок сторони захисту відкрити матеріали стороні обвинувачення виникає виключно за умови наявності запиту прокурора.
За вимогами ч. 6 ст. 290 КПК сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів, прокурор не ініціював відкриття стороною захисту матеріалів після завершення досудового розслідування. Крім того, клопотання про виклик і допит зазначених свідків було розглянуто у судовому засіданні, під час якого сторона обвинувачення не заперечувала проти його задоволення.
Таким чином, належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку суду першої інстанції без змін.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора Єременка Р. А. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вимог ст. 419 КПК за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора не дотримався, а відповіді на доводи було надано неповно, не аргументовано, що перешкодило ухвалити законне, і обґрунтоване судове рішення.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги прокурора, а також ті, якими прокурор обґрунтовував свої касаційні вимоги, за необхідності повторно дослідити обставини кримінального провадження та постановити рішення, яке б відповідало вимогам статей 370, 419 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд