Постанова
іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 552/3640/19
провадження № 51-3165км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Нескородяного А. М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Черевичної Ю. О., Клименка О. Ю. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 16 липня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року щодо них, а також касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Черевичної Ю. О., захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Клименка О. Ю. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року щодо
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Федорівка Чутівського району Полтавської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Карлівки Полтавської області, зареєстрованого там само( АДРЕСА_3 ), жителя АДРЕСА_4 ), раніше неодноразово судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 16 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 12 березня 2019 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк7 років 7 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 02 квітня 2019 року близько 23:41, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та рухаючись по тротуару вул. М. Бірюзова у м. Полтаві в напрямку зупинки громадського транспорту "Завод "ЗБВ №7", перебуваючи біля будинку № 58 на зазначеній вулиці помітили ОСОБА_3, яка рухалася їм назустріч в напрямку зупинки громадського транспорту "Школа № 11", після чого в останніх виник ситуативний умисел на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння належним потерпілій цінним майном.
Для реалізації свого раптового умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1, маючи при собі раніше підготовлену сокиру, яку ОСОБА_2 тримав у лівій руці, та кухонний ніж, що був у нього знаходився у правій зовнішній кишені, різко наблизилися до потерпілої, після чого відповідно до розподілених ролей він же дістав із кишені штанів кухонний ніж та, взявши його в праву руки, приставив до шиї ОСОБА_3 .
Висловлюючи погрози застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, демонструючи ніж та сокиру, яку остання сприймала як реальну загрозу своєму життю і здоров`ю, ОСОБА_2 пред`явив ОСОБА_3 вимогу передати їм наявні грошові кошти та інші цінні речі. В цей час інший співучасник - ОСОБА_1, діючи узгоджено в групі, почав обшукувати потерпілу з метою їх відшукання.
Побоюючись за своє життя і здоров`я, усвідомлюючи реальність висловлених погроз, потерпіла ОСОБА_3 самостійно дістала із гаманця та віддала грошові кошти в сумі близько 500 грн, які забрав ОСОБА_1 . Крім цього, самостійно зняла із шиї золотий ланцюжок вагою близько 3,5 г вартістю 5000 грн (зі слів потерпілої) з ладанкою із зображенням святих вагою близько 2,2 г вартістю 3000 грн (зі слів потерпілої), а з безіменного пальця лівої руки - золоту каблучку вагою 2,36 г зі вставками каміння синтетичного походження - фіаніту вартістю 2478 грн, а також золоту каблучку з камінцями білого кольору вартістю 2000 грн (зі слів потерпілої), які забрав ОСОБА_2 . Заволодівши грошовими коштами та золотими прикрасами, останній і ОСОБА_1 розпорядилися ними на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 12 978 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 02 квітня 2019 близько 23:58, на тротуарі вул. М. Бірюзова, навпроти бічної частини будинку № 2-А по пров. Великому в м. Полтаві, помітили ОСОБА_4, який рухався по тротуару зазначеної вулиці в напрямку зупинки громадського транспорту "Демітекс", після чого в останніх виник ситуативний умисел на скоєння розбійного нападу, з метою заволодіння належним потерпілому цінним майном.
Для реалізації свого раптового умислу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1, маючи при собі раніше підготовлену сокиру, котру ОСОБА_2 сховав під курткою, та кухонний ніж, що був у нього у зовнішній кишені штанів, щоб відволікти увагу потерпілого, звернулися до нього з проханням зупинитись і дати їм прикурити.
Отримавши відмову, оскільки потерпілий не палить, один зі співучасників, а саме ОСОБА_1, відповідно до відведеної ролі зайшов за спину ОСОБА_4 та схопив його обома руками за шию з метою подолання можливого опору.
У цей час ОСОБА_2 пред`явив потерпілому ОСОБА_4 вимогу передати їм наявні грошові кошти й інші цінні речі та, висловлюючи погрози застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, дістав із внутрішньої кишені куртки сокиру та почав імітувати заподіяння нею ударів у ділянку голови потерпілого ОСОБА_4 .
Побоюючись за своє життя та здоров`я, усвідомлюючи реальність погроз, висловлених ОСОБА_2, потерпілий дістав із кишені своїх штанів грошові кошти в сумі 977 грн та віддав їх ОСОБА_2 .
Далі потерпілий, намагаючись звільнитися від ОСОБА_1, який перебував ззаду та тримав його обома руками за шию, вкусив останнього за палець руки, в результаті чого зламав зуб на нижній щелепі зліва.
Проте нападники, використовуючи чисельну та фізичну перевагу, діючи спільно й узгоджено, за допомогою фізичного насильства подолали опір потерпілого. ОСОБА_2 продовжив вимагати грошові кошти в останнього, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, в ході чого дістав із зовнішньої кишені штанів кухонний ніж та почав його демонструвати.
Потерпілий, розуміючи, що відсутність у нього коштів може бути підставою для спричинення насильства щодо нього, різко підвівся, відбіг від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і покликав на допомогу.
Заволодівши грошовими коштами потерпілого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розподілили їх між собою та розпорядилися ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 977 грн.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 22 березня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги прокурора, захисників Черевичної Ю. І. та Клименка О. Ю.- без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданих касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що в основу обвинувального вироку покладено докази, які здобуті органом досудового розслідування з порушенням процесуального закону, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Апеляційний суд не перевірив доводів, викладених в апеляційних скаргах, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- захисник Клименко О. Ю., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що в основу обвинувального вироку покладено суперечливі докази. Вказує, що потерпіла заяву про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення подала до поліції 03 травня 2019 року, тобто через місяць після вчинення злочину. Суди не взяли до уваги того, що потерпіла працює в ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)", там вона могла бачити засуджених і згодом свідчити проти них у суді. Ставить під сумнів докази за епізодом вчинення злочину щодо ОСОБА_4 . Зазначає, що не доведено факту попередньої змови між засудженими. На думку захисника, що суд апеляційної інстанції не спростував усіх доводів, викладених в апеляційних скаргах, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК;
- засуджений ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції. На обґрунтування скарги зазначає, що за епізодом кримінального правопорушення стосовно нападу на ОСОБА_4 він розбороняв потерпілого та ОСОБА_2, а не здійснював на нього нападу. Заперечує наявність у нього під час скоєння злочину ножа чи предмета, схожого на сокиру. Стверджує, що в ході слідчої дії (впізнання) потерпілий впізнав не відразу його, а лише після тиску на нього працівника поліції. За епізодом нападу на потерпілу заперечує свою причетність, оскільки вона звернулась до органів поліції через деякий, а за тих обставин, описаних нею в судовому засіданні, неможливо було зрозуміти, хто знаходився позаду неї;
- захисник Черевична Ю. О., посилаючись на істотні порушення вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у цьому суді. Мотивує свою позицію тим, що в основу обвинувального вироку щодо її підзахисного ОСОБА_1 покладено суперечливі докази, а саме протокол огляду документів від 20 квітня 2019 року з камер зовнішнього спостереження ТОВ "Єдність Капітал", в якому вказано, що "… на пішохідній доріжці зі сторони ЗГТ "Демітекс" в напрямку ЗГТ "11 школа" з`являється особа жіночої статі, за зовнішніми ознаками схожа на потерпілу ОСОБА_3 …", при цьому сама потерпіла звернулась із заявою до поліції 03 травня 2019 року. Стверджує, що не доведено факту попередньої змови між засудженими на вчинення злочинних дій. Також посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. На думку захисника, суд апеляційної інстанції, всупереч положенням ст. 404 КПК, безпідставно не задовольнив клопотання про повторне дослідження доказів, які покладені в основу вироку, зокрема протоколу огляду документів від 20 квітня 2019 року, та про повторний допит свідка ОСОБА_5 . Додає, що апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
На касаційні скарги заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисники Черевична Ю. О., Клименко О. Ю. підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, прокурор Нескородяний А. М. заперечив проти задоволення скарг, просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання засудженими та захисниками установлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах касатори, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, в тому числі аналогічні викладеним у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на показання: потерпілого ОСОБА_4, який підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, зокрема й те, що ОСОБА_2 погрожував йому сокирою, а ОСОБА_1, перебуваючи позаду нього в момент вчинення злочину, схопив за шию та повис на ньому, і він сприймав такі дії небезпечними для свого життя; потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила обставини заволодіння належними їй грошовими коштами та золотими прикрасами; свідка ОСОБА_6, який підтвердив, що підвозив потерпілого до відділення поліції № 1; свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили, що перебували на добовому чергуванні 02 квітня 2019 року в складі слідчо-оперативної групи ВП № 1 та затримали засуджених після звернення потерпілого до поліції; свідка ОСОБА_9, який підтвердив, що 15 травня 2019 року був залучений як спеціаліст у проведенні огляду місця події із використанням металошукача, під час чого було знайдено золоте кільце потерпілої; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, залучених як понятих під час огляду місця події із використанням металошукача 15 травня 2019 року; свідка ОСОБА_12, який підтвердив, що був залучений як понятий у ході слідчої дії - пред`явлення осіб для впізнання, під час якої потерпілий впізнав засуджених; свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які підтвердили, що потерпіла ОСОБА_3 телефонувала їм вночі 02 квітня 2019 року і повідомила, що невідомі особи, погрожуючи сокирою та ножем, заволоділи її грошовими коштами в сумі 500 грн, золотим ланцюжком і двома золотими каблучками; свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що 02 квітня 2019 року в період часу з 22:00 до 24:00 йому декілька раз телефонував ОСОБА_1 та пропонував зустрітися, при цьому повідомив, що в нього з`явилися гроші, оскільки він із другом у районі ЖБІ у м. Полтаві напали на жінку і забрали гроші та золоті прикраси; свідка ОСОБА_15 (офіціант кафе ПАБ "Волбер", розташованого на вул. Маршала Бірюзова у м. Полтаві), який підтвердив, що в пізній час 02 квітня 2019 року у кафе заходили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; свідка ОСОБА_16 (головний інженер ПП "Явір-2000"), який підтвердив, що камери відеоспостереження, встановлені на фасаді приміщення банку "Укрсиббанк" у м. Полтаві на вул. Маршала Бірюзова, мають невідповідність часу, зазначеного на маркуванні відеозапису у зв`язку з тим, що відеокамера не має доступу до інтернету і не може автоматично здійснювати корекцію часу в разі переходу із зимового на літній час.
Також суд дослідив ряд письмових доказів, які покладено в основу обвинувального вироку, зокрема: протоколи огляду місця події від 03 квітня 2019 року з фототаблицями, відповідно до яких встановлено місце вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 ( пров. Великий, 2-а, м. Полтава ), виявлено і вилучено сокиру, ніж та будівельні рукавиці рожевого кольору ( пров. Шевченка, 11-А, м. Полтава ); протокол затримання ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року, під час якого проведено особистий обшук з застосуванням відеозйомки, під час якого в ОСОБА_1 та вилучено грошові кошти в сумі 300 грн і мобільний телефон "Нокіа"; протокол затримання ОСОБА_2 від 03 квітня 2019 року, відповідно до якого проведено особистий обшук останнього із застосуванням відеозйомки і вилучено грошові кошти в сумі 27 грн, кашкет, штани камуфльовані та сорочку камуфльовану; протокол огляду грошових коштів, вилучених у підозрюваних, від 04 квітня 2019 року; протокол проведення слідчого експерименту від 04 квітня 2019 року за участю ОСОБА_4 із застосуванням відеозйомки; протоколи пред`явлення особи для впізнання від 04 квітня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_4, де останній впізнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як осіб, які здійснили на нього розбійний напад; протокол огляду предмету від 09 квітня 2019 року, відповідно до якого оглянуто ніж та сокиру та виявлено слід папілярних узорів, який залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_2, що підтверджено висновком експерта від 19 квітня 2019 року № 586; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 травня 2019 року за участю свідка ОСОБА_15, де він впізнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як осіб, які заходили до кафе ПАБ "Волбер" в день вчинення розбійних нападів; протокол огляду місця події від 08 травня 2019 року з фототаблицею, відповідно до якого встановлено місце вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3 ; протоколи пред`явлення осіб для впізнання від 08 травня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_3 із застосуванням відеозйомки, відповідно до яких, остання впізнала ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як осіб, які здійснили на неї розбійний напад; протокол проведення слідчого експерименту від 08 травня 2019 року за участю ОСОБА_3 з фототаблицею та з застосуванням відеозйомки; протокол додаткового огляду місця події від 15 травня 2019 року з фототаблицею, відповідно до якого, під час проведення слідчої дії виявлено кільце із металу жовтого кольору, виготовлене зі сплаву золота 585 проби, що підтверджено висновком експерта від 31 травня 2019 року № 619/620; протоколи пред`явлення речей для впізнання від 15 травня 2019 року з фототаблицями за участю потерпілого, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав одяг ОСОБА_2, в якому останній був одягнутий під час розбійного нападу, та сокиру, якою йому погрожували під час нападу; протоколи пред`явлення речей для впізнання від 17 травня 2019 року з фототаблицями за участю потерпілої, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнала одяг ОСОБА_2, в якому останній був одягнутий під час розбійного нападу, та сокиру, якою їй погрожували під час нападу; протокол пред`явлення речей для впізнання від 17 травня 2019 року з фототаблицею за участю потерпілої, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнала золоте кільце, яке в неї забрали засуджені, та інші письмові докази.
Протоколами огляду відеозаписів: від 24 червня 2019 року (з камери відеоспостереження, розміщеної на будівлі АТ "Укрсиббанк" на вул. М. Бірюзова, 58 у м. Полтаві), від 09 квітня 2019 року (з камери відеоспостереження, розміщеної на будівлі ВП № 1 на вул. М. Бірюзова, 30 у м. Полтаві), від 10 квітня 2019 року (з камери відеоспостереження "Безпечне місто"), від 31 травня 2019 року (з камери відеоспостереження, розміщеної у приміщенні та на будівлі ПАБ "Валбер" на вул. М. Бірюзова, 50/1-А в м. Полтаві), від 20 квітня 2019 року (з камери відеоспостереження, розміщеної на будівлі ТОВ "Єдність Капітал" на вул. М. Бірюзова, 32-А в м. Полтаві) - встановлено рух потерпілих і засуджених до та після вчинення злочинів. Крім того, рух обвинувачених поблизу місць вчинення розбійних нападів підтверджено протоколом огляду документів від 01 червня 2020 року (розкадрування відеограми).
Відповідно до протоколу огляду від 09 квітня 2019 року та фототаблиці до нього, під час слідчої дії оглянуто мобільний телефон "Нокіа 2100", IMEI: НОМЕР_1, який було вилучено у ОСОБА_1 .
Протоколом огляду від 25 червня 2019 року встановлено, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 мав п`ять телефонних дзвінків зі свідком ОСОБА_5, а саме один вхідний та чотири вихідних, зокрема о 23:49:07 - вихідний телефонний дзвінок до свідка ОСОБА_5 тривалістю 1 хвилина 23 секунди.
Таким чином, доводи касаційних скарг адвоката Черевичної Ю. О. та її підзахисного ОСОБА_1 про те, що свідок ОСОБА_5 надавав показання в судовому засіданні, будучи під тиском правоохоронних органів, не знайшли свого підтвердження. В судовому засіданні свідок ОСОБА_5, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, повідомив суду, що того дня в період часу з 22:00 по 24:00 йому телефонував ОСОБА_1 та пропонував зустрітися, при цьому повідомив, що в нього з`явилися гроші, оскільки останній із другом у районі ЖБІ у м. Полтаві напали на жінку і забрали гроші та золоті прикраси. Наступного дня ОСОБА_5 намагався зателефонувати до ОСОБА_1, але його телефон був вимкнений. Такі показання свідка колегія суддів вважає правдивими і сумніву вони не викликають.
Також доводи касаційної скарги сторони захисту в частині того, що причетність засуджених до вчинення злочину за епізодом вчинення нападу на потерпілу ОСОБА_3 є сфабрикованою, спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки, крім показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які чітко повідомили суду про подію злочину, що стався із потерпілою, підтверджено ще й протоколом огляду від 25 червня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 03 квітня 2019 року о 00:04:41 телефонувала на службу таксі "838" та зазначеним свідкам.
Доводи захисника Клименка О. Ю. про те, що кримінальне провадження також є сфабрикованим (за епізодом із потерпілою), оскільки ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї розбійного нападу 03 травня 2019 року, є безпідставними, оскільки адвокат не надає доказів на спростування протилежного. При цьому в судовому засіданні потерпіла пояснила, що до поліції не зверталася, аджебула налякана. Згодом за порадою свідка ОСОБА_13,побачивширепортаж про затримання осіб, які можливо вчинили розбійний напад 02 квітня 2019 року на вул. М. Бірюзова у м. Полтаві, впізнала ОСОБА_1 та звернулась до поліції із заявоюпро вчинення щодонеї злочину.
Також суд перевіривши версію сторони захисту про те, що потерпіла ОСОБА_3 є працівником пенітенціарної установи, де утримувалися обвинувачені, а тому могла їх оговорити, визнав її безпідставною, оскільки суду не було надано доказів того, що потерпіла безпосередньо контактувала з обвинуваченими під час виконання своїх службових обов`язків. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Доводи сторони захисту про те, що протокол огляду документів від 20 квітня 2019 року має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки в ньому згадується про потерпілу, колегія суддів не вважає слушними з огляду на таке.
Під час судового розгляду місцевий суд дослідив письмові докази, зокрема і протокол огляду документів від 20 квітня 2019 року, а також переглянув відеозапис із камери відеоспостереження, розміщеної на будівлі ТОВ "Єдність Капітал" за адресою: вул. М. Бірюзова, 32-А, м. Полтава.
В оскаржуваному вироку місцевий суд зазначив лише про рух потерпілого ОСОБА_4 : "2019-04-03 00:10:44" в напрямку місця розташування відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавські області за адресою: вул. Маршала Бірюзова, 30, м. Полтава, та поклав їх в основу в частині обвинувачення за епізодом нападу на ОСОБА_4 . Таким чином, доводи, висловлені стороною захисту з цього приводу, є необґрунтованими.
Отже, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, докази, покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підтверджують їх вину у вчиненні інкримінованих злочинів поза розумним сумнівом. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає положенням ст. 374 КПК.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85-87 КПК свідчили про необхідність визнання судами першої та апеляційної інстанцій доказів недопустимими або неналежними, не встановлено.
Твердження захисників про відсутність у діях їх підзахисних попередньої змови на вчинення злочинів, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
На підставі аналізу доказів, детально наведених у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, встановлених під час судового розгляду, суд дійшов правильного висновку, що діям засуджених на підставах, зазначених у вироку, притаманні ознаки попередньої змови, адже їх дії охоплювалися єдиним умислом, вони разом застосовували насильство до потерпілих, діяли узгоджено відповідно до відведеної кожному ролі. Зокрема, спочатку засуджені разом звертались до потерпілих, потім ОСОБА_2 погрожував потерпілим ножем чи сокирою, а ОСОБА_1, перебуваючи позаду потерпілих, охоплював руками за шию (за епізодом зі ОСОБА_4 ) та обшукував (за епізодом зі ОСОБА_3 ). Заволодівши золотими прикрасами й грішми потерпілих, нападники розпорядилися ними на власний розсуд.
Тому суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як дії, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозами застосування насильства, небезпечного для життя іздоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб,та в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозами застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Що стосується доводів сторони захисту про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених унаслідок суворості, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.
За вироком суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, визначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вид і розмір покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, особи обвинувачених, які характеризуються посередньо, раніше неодноразово судимі, наявність обставини, що обтяжує покарання, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, і, як результат, дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 ККу виді позбавлення волі. Водночас місцевий суд правильно призначив ОСОБА_2 остаточне покарання за правилами ст. 71 КК.
На переконання колегії суддів, призначене засудженим покарання є співмірним протиправним діянням, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим унаслідок суворості, як про те зазначає сторона захисту.
Обґрунтовуючи незаконність ухвали суду апеляційної інстанції в касаційних скаргах, касатори покликаються на відсутність у ній аналізу та відповідей на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Журналом та аудіозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції підтверджено, що, заявляючи клопотання про необхідність проведення повторного допиту свідка ОСОБА_5 та повторне дослідження цим судом протоколу огляду документів від 20 квітня 2019 року, апеляційний суд правомірно відмовив, оскільки сторона захисту не обґрунтувала, які саме порушення вимог КПК допустив місцевий суд під час допиту свідка та чому докази цим судом досліджені неповністю або з порушеннями.
Отже, вимог ч. 3 ст. 404 КПК всупереч доводам захисника апеляційний суд не порушив.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ретельно перевірив зазначені в апеляційних скаргах доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження касаторівпро істотне порушення судом апеляційної інстанції норм КПК є безпідставним.
Порушень вимог норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених та їх захисників задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд