ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 647/3235/20
провадження № 51- 3037км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Яновської О. Г., Шевченко Т. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
неповнолітнього ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Шиліна Є. Ю. (в режимі відеконференції),
законного представника ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)
прокурора Шурхно І. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шиліна Є. Ю. на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 25 березня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в кримінальному провадженні № 12019230090000663 за обвинуваченням неповнолітнього
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 25 березня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, застосовано до неповнолітнього ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, а саме професійного училища соціальної реабілітації до його виправлення на строк 6 місяців.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Районний суд установив, що неповнолітній ОСОБА_1 22 жовтня 2019 року близько 19:30 керуючи автомобілем ВАЗ 2101 на вул. Херсонській у м. Бериславі Херсонської області в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не був уважним, не врахував дорожню обстановку перед початком руху, під час об`їзду перешкоди не обрав безпечну швидкість руху та виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення зі скутером ХОНДА, внаслідок чого водій скутера ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_4 отримали тяжких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Шилін Є. Ю. просить скасувати вказані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру не дослідив та не надав належної оцінки відомостям про особу неповнолітнього, не врахував необережний характер вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, та відшкодування його матір`ю моральної та матеріальної шкоди потерпілим.
Крім того вказує на те, що медичний огляд ОСОБА_1 був проведений з порушенням "Інструкції про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я та Міністерства освіти України від 05 травня 1997 року N 137/131.
Стверджує про порушення права на захист ОСОБА_1, якому було надано захисника лише через рік від початку досудового розслідування та без участі якого проводились процесуальні дії у кримінальному провадженні.
З огляду на це вважає, що оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягають скасуванню.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений, його представник та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та застосування примусового заходу виховного характеру, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 105 КК, ґрунтуються на належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказах, і є правильними.
Твердження захисника в касаційній скарзі про безпідставність застосування до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, а саме професійного училища соціальної реабілітації, є безпідставними.
Факт вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, стороною захисту не заперечується і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, наведеними в ухвалі районного суду, яким цей суд дав належну оцінку.
Якщо під час судового розгляду доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним у ст. 498 КПК, суспільно небезпечного діяння, суд виносить ухвалу відповідно до вимог ст. 501 КПК про застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру.
При цьому ст. 501 КПК визначено перелік питань, які суд з`ясовує під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру.
Місцевим судом при застосуванні до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру, належно враховані всі конкретні обставини справи, а також те, що останній на час вчинення суспільно небезпечного діяння був неповнолітнім, оскільки мав вік 15 років та не був суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та враховуючи його особу та тверду позицію потерпілих, які наполягали на застосуванні до нього суворих заходів виховного характеру, застосував до нього примусовий захід у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, а саме професійного училища соціальної реабілітації до його виправлення на строк 6 місяців.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи та позиції потерпілих у кримінальному провадженні, яка також має враховуватися судом, рішення місцевого суду про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 вказаного примусового заходу виховного характеру є вмотивованим івідповідає вимогам закону.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи про порушення порядку проведення медичного огляду неповнолітнього є аналогічними тим, що були викладені ним в апеляційній скарзі та були предметом розгляду апеляційного суду, який у своєму рішенні обґрунтовано зазначив про те, що довідка "Бериславського районного центру первинної медико-санітарної допомоги" щодо стану здоров`я ОСОБА_1 є належним та допустимим доказом у провадженні.
Крім того, як убачається з матеріалів провадження, стороною захисту в суді не було заявлено жодних доводів та не надано доказів про те, що за станом здоров`я ОСОБА_1 не може перебувати в умовах спеціальної навчально-виховної установи.
Безпідставними є і доводи касаційної скарги захисника про порушення права на захист неповнолітнього.
Як убачається зі змісту ухвали районного суду, долучений захисником до матеріалів касаційної скарги протокол допиту ОСОБА_1 без участі захисника від 24 жовтня 2019 року не було покладено судом в обґрунтування цього судового рішення, а позиція сторони захисту під час судового розгляду провадження полягала у беззастережному визнанні ОСОБА_1 своєї вини у скоєному, щирому каятті та проханні про застосування менш суворого заходу виховного характеру, ніж просив у клопотанні прокурор.
При перегляді рішення місцевого суду суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи захисника викладені в апеляційній скарзі, які аналогічні тим, що наведені ним і в касаційній скарзі, дав на них умотивовані відповіді та обґрунтовано їх відхилив, зазначивши у своєму рішенні відповідні підстави якими він керувався залишаючи це рішення без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскаржувані судові рішення є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 501 та 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити цим судам повно та всебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, у матеріалах справи під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, Судом не встановлено.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд