Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 559/2115/19
провадження № 61-13774св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року
у складі судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М.,
Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 01 березня 2008 року між нею
і її чоловіком ОСОБА_4 (відчужувачі) та їх спільними синами,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, (набувачі майна), укладено спадковий договір, посвідчений 11 березня 2008 року державним нотаріусом Першої дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л. Л. та зареєстрований у реєстрі
за № 572 (далі - договір).
Згідно з умовами цього договору в разі смерті одного із подружжя (відчужувач) усі права та обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини
і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя (відчужувач), а в разі смерті останнього, все майно передається у власність набувачів, а набувачі зобов`язуються виконувати розпорядження відчужувача, зазначені в договорі.
До майна, яке переходить за договором, входить житловий будинок
з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,06 га за тією ж адресою.
Зазначене майно належало її чоловікові ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті всі права та обов`язки відчужувача, що належали її чоловіку за Договором, перейшли до неї.
У пункті 6 договору передбачено, що на набувача майна покладаються такі обов`язки: щомісячно надавати відчужувачу грошову допомогу; забезпечувати належними лікувальними засобами; у разі смерті відчужувача поховати його
у м. Дубно Рівненської області.
Вказувала, що обов`язки, перелічені в цьому пункті договору, її сини
не виконували.
Після смерті чоловіка вона лишилась сама, самостійно змушена вести господарство, оплачувати комунальні послуги, проводити поточний ремонт для збереження будинку з господарськими будівлями в належному та придатному для проживання стані.
12 вересня 2019 року вона звернулася до відповідачів з вимогою у семиденний строк з дня її отримання виконати умови спадкового договору та надати їй грошову допомогу за три роки у розмірі 22 282,50 грн з кожного, проте сини допомоги їй так і не надали.
Посилаючись на викладене, просила в судовому порядку розірвати спадковий договір, укладений 11 березня 2008 року між подружжям ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_1, та ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, вважав, що позивач не довела обставин невиконання умов відповідачами спадкового договору, тобто не довела існування істотних порушень сторонами умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала, укладаючи договір.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Наполягає на тому, що суди не врахували докази у справі, які свідчать
про ухилення відповідачів від виконання обов`язків за договором.
Зазначає, що вона є власником Ѕ частини переданого за спадковим договором майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, і оспорюваним договором порушені її права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня
2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.
Доводи інших учасників справи
У заяві (відзив на касаційну скаргу) ОСОБА_3 просить її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, позов ОСОБА_1 задовольнити. Вважає обґрунтованими доводи, викладені у позовній заяві та в касаційній скарзі.
ОСОБА_6 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін, вказуючи на їх законність
і обґрунтованість.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 559/2115/19, витребувано справу з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 11 березня 2008 року між подружжям ОСОБА_5, саме ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з однієї сторони (відчужувач), та їх синами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншої сторони (набувач майна), укладено спадковий договір, який 11 березня 2008 року посвідчений державним нотаріусом Першої дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л. Л.
та зареєстрований у реєстрі за № 572.
Згідно з пункту 1 цього договору в разі смерті одного з подружжя відчужувача усі права та обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини
і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя відчужувача, а в разі смерті останнього, все майно передається у власність набувачу, а набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, зазначені в цьому договорі.
До майна, яке переходить за спадковим договором, входить житловий будинок на АДРЕСА_1 загальною площею
63,8 кв. м та приватизована земельна ділянка площею 0,06 га, розташована
за тією ж адресою.
У власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переходить житловий будинок та приватизована земельна ділянка в рівних частка кожному.
Майно, зазначене у спадковому договорі, належало на праві власності ОСОБА_4 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно
від 17 січня 2008 року № 17401362, а також державний акт на право власності
на земельну ділянку серії ЯБ №330632 (а. с. 7, 8).
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 одружились 22 травня 1960 року, прізвище дружині присвоєно ОСОБА_5 (свідоцтво про одруження від 22 травня 1960 року серія НОМЕР_1 (а. с. 9).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть
серії НОМЕР_2, видане Дубенським МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області, актовий запис № 412) (а. с. 10).
Відповідно до пункту 6 (підпункти 6.1, 6.2, 6.3) спадкового договору за згодою сторін на набувача майна покладаються обов`язки щомісячно, не пізніше 15-го числа кожного місяця надавати відчужувачу грошову допомогу; забезпечпечувати згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; у разі смерті відчужувача поховати їх у м. Дубно Рівненської області з дотриманням православного християнського обряду.
У пункті 7 договору передбачено, що право власності на вказаний у договорі житловий будинок з господарськими будівлями і приватизовану земельну ділянку переходить до набувача майна в разі виконання ним умов цього договору та після смерті відчужувача ( ОСОБА_4, ОСОБА_1 ).
Після смерті ОСОБА_4 всі права та обов`язки відчужувача, що йому належали за договором, перейшли до ОСОБА_1
12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з вимогою
у семиденний строк із дня її отримання виконати умови спадкового договору
та надати їй грошову допомогу за період з 01 січня 2017 року до серпня
2019 року у розмірі не менше 22 282,50 грн відповідно до умов підпункту 6.1 пункту 6 договору. Вимогу відповідачі отримали (а. с. 12 - 13, 15 - 16).
Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, (а. с. 20, 22).
Відповідно до довідок Дубенського відділу УПФ України в Рівненській області від 19 вересня 2019 року № 1066 та № 1067 ОСОБА_2 отримує пенсію
за віком, розмір якої за період січень - грудень 2018 року становить
16 910,00 грн, за період січень - вересень 2019 року - 17 392,17 грн. (а. с. 30, 31).
Згідно з наданими відповідачем ОСОБА_2 квитанціями, він надсилав
на ім`я ОСОБА_1 грошові перекази у розмірі 200 грн, 200 грн, 400 грн,
які повернулись (а. с. 34).
ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП код КВЕД 74.20, діяльність у сфері фотографії (а. с. 48 - 49).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.