Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 732/26/21
провадження № 61-11374св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Агропромисловий кооператив "Старосільський",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Агропромислового кооперативу "Старосільський" (далі - АПК "Старосільський") про розірвання договору оренди землі.
Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК "Старосільський" про розірвання договору оренди землі зупинено до вирішення цивільної справи № 732/24/21 за позовом ОСОБА_1 до АПК "Старосільський" про стягнення несплаченої орендної плати.
31 травня 2021 року ОСОБА_1 в особі її представника - ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах представником ОСОБА_2, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга на ухвалу суду в інтересах ОСОБА_1 подана представником ОСОБА_2, який не є адвокатом, а діє на підставі довіреності від 05 січня 2021 року, посвідченої старостою Старосільського старостинського округу № 2 Городнянської міської ради Чернігівської області Колешко Г. М. Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 15 ЦПК України, представництво в суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключено адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (коли представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність) до яких законодавець відніс представництво під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також у малозначних справах. Оскільки предметом спору у справі є розірвання договору оренди землі, а тому зазначена справа не є малозначною в силу вимог закону (частина шоста статті 19 ЦПК України), та з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, не віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних як справа незначної складності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції підписана особою, яка не має права її підписувати, а тому підлягає поверненню особі, яка її подала.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 07 червня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланнями на те, що висновок суду апеляційної інстанції про обов`язкову участь у справі адвоката, як її представника є помилковим, оскільки справа є малозначною в силу вимог закону зважаючи на ціну позову, що становить 7 281,54 грн, що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також відсутності обставин за яких розгляд справи має проводитися виключно за правилами загального позовного провадження, а тому представник ОСОБА_2, діючи від її імені та в інтересах на підставі довіреності, мав право підписувати апеляційну скаргу. З огляду на наведене вважала, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до обмеження її права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої, пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Встановлено, що у травні 2021 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2, що діяв в її інтересах на підставі довіреності від 05 січня
2021 року, посвідченої старостою Старосільського старостинського округу № 2 Городнянської міської ради Чернігівської області Колешко Г. М., подала апеляційну скаргу на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах представником ОСОБА_2, повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1, поданої в її інтересах представником за довіреністю ОСОБА_2, апеляційний суд керувався положеннями статей 185, 357 ЦПК України та виходив з того, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати, оскільки зважаючи на предмет позову, характер правовідносин, складність справи справа не є малозначною в силу вимог закону, та не була віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних як справа незначної складності, а тому належить до випадків, коли представництво у суді може здійснюватися не адвокатом, а фізичною особою, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.
Частиною другою статті 15 ЦПК України передбачено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Частинами першою, другою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев`ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн.
Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди землі.
Ціна позову у зазначеній справі підлягає визначенню за правилами пунктів 1 та 8 частини першої статті 176 ЦПК України, зокрема відповідно до пункту8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
За змістом наведених правил позивачем заявлені вимоги, які процесуальним законом визначені як майнові.
Згідно з пунктом 10 договору оренди земельної ділянки від 23 липня 2013 року, вимогу про розірвання якого заявлено позивачем, встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі трьох процентів нормативної грошової оцінки землі, що становить 2263,91 грн на рік, яка здійснюється у грошовій, натуральній та відробітковій формах.
Таким чином, ціна позову у цій справі складає 6 791,73 грн (2 263,91 грн х 3 роки).
Ураховуючи, що ціна позову у справі становить 6 791,73 грн, зазначена справа є малозначною.При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому пункті є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, а тому представником у справі може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність.
Зважаючи на наведене, оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.
За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Європейський суд з прав людини у справі "Воловік проти України" (рішення
від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Апеляційний суд наведених обставин та вимог законодавства не урахував та помилково повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу, чим порушив її право на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.