Постанова суду № 301/2683/16-ц від 22.12.2021 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання...

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 301/2683/16-ц

провадження № 61-2059 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Іршавська районна спілка споживчих товариств Закарпатської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2020 року у складі судді Пітерських М. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання рішень незаконними, їх скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням перших зборів Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області від 28 листопада 2013 року його обрано головою правління Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області.

Рішенням позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року його звільнено з посади голови правління. Вважав, що рішення про його звільнення є незаконним, оскільки скликання та проведення позачергової конференції відбулося з порушенням вимог пунктів 22-25 Статуту Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області, а протокол позачергової конференції є підробленим і не відповідає дійсності.

Вважав, що вказані обставини є підставою для визнання протиправною (незаконною) проведення конференції, визнання недійсним протоколу позачергової конференції від 17 серпня 2015 року, а також скасування рішень цієї конференції, якими було виключено з членів ради окремих осіб та обрано нових членів ради, звільнено із займаних посад голову правління, заступників голови правління та членів правління.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним протокол позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району Закарпатської області від 17 серпня 2015 року; визнати незаконним проведення 17 серпня 2015 року позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району Закарпатської області та скасувати прийняті конференцією рішення щодо звільнення позивача з посади голови правління Іршавської райспоживспілки; скасувати державну реєстрацію змін по Іршавській районній спілці споживчих товариств Закарпатської області, внесених на підставі постанов позачергової конференції споживчої кооперації Іршавського району Закарпатської області від 17 серпня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Судові рішення мотивовані тим, що підставою поданого позову ОСОБА_1 вказує недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення позачергової конференції делегатів Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області, тому спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином всі позовні вимоги, заявлені позивачем, є взаємопов`язаними, невід`ємними, від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, а тому за своєю правовою природою, правовими наслідками та правовою доцільністю вони повинні розглядатися сукупно у порядку одного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, посилаючись на порушення норм процесуального права, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належно досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме правильне розмежування судової юрисдикції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 301/2683/16-ц із Іршавського районного суду Закарпатської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в даному випадку має місце трудовий спір, а не корпоративний спір, де питання про скасування рішення загальних зборів є наслідком, допоміжною вимогою від вимоги про поновлення на роботі, у зв`язку з чим він повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі статутом Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області вибори органів управління і контролю Райспоживспілки проводяться на основі вільного, необмеженого висування кандидатів. До складу органів управління і контролю, що обираються, висуваються тільки особи, які є членами споживчих товариств, які входять до складу Райспоживспілки. Особа, яка входить до складу виборного органу управління Райспоживспілки або займає виборну посаду в такому органі, може бути в будь-який час відкликана із займаної посади органом, який її обрав. Відкликання особи з виборної посади, яка є оплачуваною, має наслідком припинення укладення з нею строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку договору.

ОСОБА_1 був членом Ради Райспоживспілки сьомого скликання від Дунковицького споживчого товариства (а.с. 39, т. 1).

Відповідно до протоколу перших зборів Ради Райспоживспілки сьомого скликання від 28 листопада 2013 року ОСОБА_1 обрано головою правління Іршавської райспоживспілки (а.с. 34-38, т. 1).

Рішенням позачергової конференції споживчої кооперації Іршавського району Закарпатської області від 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління, а також звільнено із займаних посад заступників голови правління та членів правління. Обрано нового голову правління, заступників голови та членів правління (а.с. 41-44, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовами) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовами), і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а, відтак, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Разом із тим, стаття 12 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація в Україні - це добровільне об`єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Частиною другою статті 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що споживчі товариства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" вищим органом управління спілки є з`їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.

Отже, за змістом указаних норм спілки споживчих товариств здійснюють торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України. Аналогічні положення містяться у статуті Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області.

Згідно зі Статутом Іршавської районної спілки споживчих товариств вибори органів управління і контролю Райспоживспілки проводяться на основі вільного, необмеженого висування кандидатів. До складу органів управління і контролю, що обираються, висуваються тільки особи, які є членами споживчих товариств, які входять до складу Райспоживспілки. Особа, яка входить до складу виборного органу управління Райспоживспілки або займає виборну посаду в такому органі, може бути в будь-який час відкликана із займаної посади органом, який її обрав. Відкликання особи з виборної посади, яка є оплачуваною, має наслідком припинення укладення з нею строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку договору.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 був членом Ради Райспоживспілки сьомого скликання від Дунковицького споживчого товариства (а.с. 39, т. 1).

Відповідно до протоколу перших зборів Ради Райспоживспілки сьомого скликання від 28 листопада 2013 року ОСОБА_1 обрано головою правління Іршавської Райспоживспілки (а.с. 34-38, т. 1).

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За змістом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Таким чином зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши, що підставою поданого позову ОСОБА_1 вказує недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення позачергової конференції делегатів Іршавської районної спілки споживчих товариств Закарпатської області, дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі є трудовим, безпідставні і висновки судів не спростовують.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту