Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 759/1510/21
провадження № 61-17491 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Київська міська рада;
треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у складі судді Коваль О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Київської міської ради, треті особи - Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дочка - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина. До складу спадкового майна увійшла 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті дочки є вона та її чоловік - ОСОБА_2, який не прийняв спадщину у зв`язку з пропуском строку на її прийняття.
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 22 грудня 2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Причиною пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 вказувала те, що після смерті дочки ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вона вимушена була доглядати за своєю онукою - ОСОБА_6, інвалідом І групи "Б" з дитинства безстроково, яка потребувала постійного стороннього догляду, а також займатись питанням оформлення опіки над онукою в судовому порядку. ІНФОРМАЦІЯ_2 онука померла.
Вважала, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини у визначений законом строк.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її дочки - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у два місяця з часу набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлений законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено позивачем з поважних причин, зокрема, позивач вимушена була займатись вихованням, утриманням, оформленням необхідних документів відносно опіки над тяжко хворою онукою - ОСОБА_6, інваліда І групи, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 136/200/17, від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом з цим, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначав порушення судами норм процесуального права, оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 759/1510/21 із Святошинського районного суду м. Києва.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій вирішено питання про його права, свободи та інтереси, оскільки спадщина, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, складається із квартири АДРЕСА_1, яка належить в рівних частках позивачу ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказував, що лише його дочка - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняла спадщину після смерті своєї матері, а відтак після смерті його доньки спадкова маса складається з 2/3 частин цієї квартири. У зв`язку з наданням судом позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 розмір спадкової маси, що залишилася після смерті ОСОБА_6, зменшиться, що і свідчить, на думку заявника, про наявність його порушеного права. Також заявник вказував, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не є поважними та такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1
07 серпня 1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після укладення якого ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5 . Шлюб розірвано 08 грудня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 1179 (а. с. 15, 23).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6, її матір`ю є ОСОБА_5, а батьком - ОСОБА_3
23 березня 2000 року Ленінградською районною радою народних депутатів
м. Києва було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 1/3 частині кожній.
Довідкою Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 03 серпня 2020 року підтверджено, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори 14 лютого 2017 року, спадкоємцем майна ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, є її дочка - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 .
Із матеріалів спадкової справи № 1382/2020, відкритої після смерті ОСОБА_5, встановлено, що із заявами про прийняття спадщини 22 грудня 2020 року звернулись батьки померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 22 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало їхній дочці ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з пропуском передбаченого законом шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до довідки Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 24 червня 2021 року вих. № 4715/02-14, 16 червня 2020 року було відкрито спадкову справу 602/2020 до майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із заявами про прийняття спадщини звернулися баба померлої - ОСОБА_1 та батько померлої - ОСОБА_3 ; із заявою про відмову від спадщини на користь баби померлої ОСОБА_6 звернувся дід - ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, якими є витрачений час на поховання дочки та в подальшому виховання, утримання, оформлення необхідних документів відносно опіки над тяжко хворою онукою - ОСОБА_6, інваліда І групи "Б" групи безстроково, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено належними та допустимими доказами.
З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами проведена належна правова оцінка доказів.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та надали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявницею у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.