Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 339/409/20
провадження № 61-17856св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Барабаш Руслана Степанівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Барабаш Руслана Степанівна, про визнання недійсним договору дарування та поновлення права власності на квартиру
за касаційною скаргою адвоката Білянського Назарія Сергійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року у складі судді Головенко О. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила поновити строк для звернення до суду, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем 19 листопада 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р. С.; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що її чоловікові ОСОБА_3 із сім`єю Болехівська міська радою надала спірну квартиру, що встановлено рішенням Болехівського міського суду у справах № 339/326/14-ц і № 339/35/17. Рішенням Народного суду Долинського району від 28 травня 1978 року її розділено на дві окремі ізольовані одна від одної, квартири: у квартирі площею 44,4 кв. м залишилась проживати вона, а у квартирі площею 36,3 кв. м - її чоловік разом із сином ОСОБА_4 .
У грудні 1993 року вона приватизувала свою частину квартири, отримала свідоцтво про право власності і стала власником частини квартири, іншу частину квартири 19 жовтня 2001 року приватизували чоловік та син ОСОБА_4 з сім`єю.
Оскільки вона проживала одна, часто хворіла і систематично перебувала на лікуванні, тому потребувала догляду і сторонньої допомоги.
19 листопада 2013 року позивач підписала в приватного нотаріуса договір дарування своєї квартири.
Позивач вказувала, що не мала наміру відчужувати вказану квартиру шляхом укладення договору дарування, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, а відповідач скористався її юридичною необізнаністю, фізичним і психологічним станом через важку хворобу, ввів її в оману.
Після підписання оспорюваного договору вона залишилася і надалі проживати одна у неналежній їй квартирі, утримувати її, оплачувати комунальні послуги, ключі від квартири відповідачу не передала. У квартирі відповідач не проживав і не проживає, оскільки постійно працює за кордоном.
Згодом між сім`єю відповідача та нею виникла суперечка з приводу утримання та проживання у них, що стало нестерпним, тому вона змушена була повернутись у подаровану квартиру, де з жовтня 2020 року за нею здійснює постійний догляд сім`я її сина ОСОБА_4 .
Ураховуючи наведене, позивач просила поновити строк для звернення до суду та задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Болехівський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 22 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білянського Н. С. залишив без задоволення, а рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Позивач протягом чотирьох років разом із відповідачем у цій справі наполягала на дійсності та правомірності укладення договору дарування і тому чітко усвідомлювала, що вона уклала саме договір дарування, а не договір довічного утримання. Погіршення стосунків сторін після укладення правочину та неспілкування відповідача з позивачем не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки передбачені законом підстави недійсності правочину мають існувати на момент його вчинення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 жовтня 2021 року, адвокат Білянський Н. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що суди постановили незаконні рішення, адже не взяли до уваги пояснення позивача і неправильно дослідили та оцінили докази у справі.
Укладаючи оспорюваний правочин, позивач вважала, що укладає договір довічного утримання, на підставі якого відповідач зобов`язується утримувати її до смерті, після чого за належне утримання вона подарує йому квартиру. Позивач не підозрювала, що 19 листопада 2013 року між нею і відповідачем був укладений договір дарування, на підставі якого вона безоплатно передала у власність квартиру.
До укладення договору дарування та на цей час позивач проживає у спірній квартирі, жахливий догляд відповідача за нею призвів до того, що довелося попросити підтримки та догляду у свого молодшого сина ОСОБА_4 .
У жовтні 2020 року від нотаріуса та сім`ї молодшого сина позивачу стало відомо, що були порушені її права власності на квартиру, тому вона вирішила звернутися до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним.
Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, посвідченим виконавчим комітетом Болехівської міської ради народних депутатів 14 грудня 1993 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
19 листопада 2013 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 3247, подарувала своєму синові ОСОБА_2 вказану квартиру.
Пунктом 8 договору дарування сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Згідно з пунктом 9 договору дарування сторони стверджують, зокрема, що в момент укладення цього договору усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і можуть керувати ними, цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).
Сторонам роз`яснено статті 182, 229-231, 233-235, 377, 654, 717, 721, 722, 727 ЦК України, статтю 65 СК України, статтю 174 ПК України (пункт 19 договору дарування).
Укладаючи договір дарування, позивач перебувала в добрих стосунках із сином ОСОБА_2, водночас із сином ОСОБА_5 та його сім`єю, зокрема, з невісткою ОСОБА_6, їх дітьми, позивач була в неприязних відносинах, між ними виникали спори щодо права користування спірною квартирою, які були предметами розгляду судів.
04 липня 2014 року син позивача ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про визнання зазначеного договору дарування недійсним, однак рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2015 року, ухваленим у справі № 339/326/14-ц, в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 особисто брала участь в судових засіданнях у справі № 339/326/14-ц, надавала пояснення з приводу безпідставності таких вимог, 29 жовтня 2014 року подавала заяву про застосування строку позовної давності, а також 25 грудня 2014 року подала зустрічну позовну заяву.
Крім того, під час розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд рішення Болехівського міського суду від 23 березня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_1 брала участь в судових засіданнях та просила відмовити у їх задоволенні (ухвала суду від 07 вересня 2016 року у справі № 8/339/3/16).
Також ОСОБА_1 брала особисту участь в судовому засіданні у справі за заявою ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення щодо вимоги про визнання договору дарування квартири від 19 листопада 2013 року недійсним та надавала пояснення щодо безпідставності таких вимог.
12 грудня 2017 року ОСОБА_7, син ОСОБА_4 та онук позивача ОСОБА_1, також звертався до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати договір дарування спірної квартири, укладений ОСОБА_1 19 листопада 2013 року (справа № 339/435/17).
Беручи участь в судових засіданнях, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_7, просили відмовити в позові та застосувати позовну давність. Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року, ухваленим у справі № 339/435/17, в позові відмовлено.
Після укладення оспорюваного правочину позивач проживала однією сім`єю з відповідачем до жовтня 2020 року.
Зі змісту відповіді Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги" Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 08 лютого 2021 року № 64 відомо, що пацієнтка ОСОБА_1 підписала декларацію з лікарем загальної практики-сімейним лікарем ОСОБА_9 27 травня 2020 року. На момент підписання декларації з сімейним лікарем пацієнтці вже було діагностовано захворювання "хвороба Паркінсона" та виставлено відповідний діагноз. Надання інформації, з якого часу могли проявлятися ознаки такого захворювання, а також чи були в неї супутні неврологічні захворювання, які стали причиною захворювання, не є предметом дослідження лікарів загальної практики - сімейних лікарів.