Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 757/19638/18-ц
провадження № 61-18684св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та просила стягнути з відповідача на її користь кошти за договором про депозитний вклад № 0n48631261 від 16 березня 2005 року, а саме: 67 235,00 євро - номінальна сума вкладу; 1 844,03 євро - проценти за три місяця терміну дії депозитного договору (з 16 березня 2005 року по 16 червня 2005 року); 95 073,53 євро - проценти (з 17 червня 2005 року по 19 квітня 2018 року); 835 845,17 грн - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання (з 17 червня 2005 року по 19 квітня 2018 року включно); 306 608 208,20 грн. - 3% пені за прострочення суми згідно частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" (з 17 червня 2005 року по 19 квітня 2018 року) включно.
В обґрунтування позову зазначала, що 16 березня 2005 року вона уклала із ЗАТ КБ "ПриватБанк" строковий договір депозитного вкладу № 0n48631261, відповідно до якого нею було внесено на рахунок 67 235, 99 на 3 місяці під 11 % річних. Внесення коштів підтверджується меморіальним ордером № 1 від 16 березня 2005 року. Від імені банку договір підписав заступник Правобережного відділення банку ОСОБА_2 .
Разом з тим, по закінченню строку дії договору вона намагалась повернути внесені кошти, проте отримала відмову банку, оскільки такий договір в базі банку не значиться, грошові кошти до каси банку не надходили. Відносно ОСОБА_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженню № 220130400000015 за фактами розкрадання коштів з карткових рахунків та депозитних коштів понад тридцяти вкладників. При проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні з відділення банку вилучений оригінал договору депозитного вкладу № 0n48631261.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справі № 2- 54/2010 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування збитків і моральної шкоди встановлено факт неукладення між сторонами договору банківського вкладу, а тому відсутні правові підстави для стягнення з банку на користь позивача банківського вкладу, відсотків, пені та трьох процентів річних.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму банківського депозитного вкладу у розмірі 67 235,99 євро, відсотки за договором банківського депозитного вкладу у розмірі 1 844,03 євро, три відсотки річних у сумі 186 245,37 грн, пеню у розмірі 682 277,06 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформлювати касові документи, тому недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми договору.
Недотримання працівником банку вимог щодо оформлення касового документа (меморіального ордера) не може свідчити про невнесення ОСОБА_1 грошових коштів до банку, та відповідно про неукладення договору банківського вкладу, а навпаки свідчить про те, що ОСОБА_1 була протиправно позбавлена права на володіння належними їй грошовими коштами, тому вимоги в частині стягнення суми вкладу у розмірі 67 235, 99 євро та процентів за договором банківського вкладу в розмірі 1 844, 03 євро підлягають задоволенню.
Враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 13 червня 2015 року по 13 червня 2018 року в межах трьох років з дня подання до суду заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 186 245, 37 грн.
Також з відповідача підлягає стягненню пеня на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 682 277, 06 грн за період з 13 червня 2017 року по 13 червня 2018 року з огляду на пункт 1 частини першої статті 258 ЦК України, відповідно до якого позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Вимоги про стягнення процентів у розмірі 95 073, 53 євро, нарахованих з 17 червня 2005 року по 19 квітня 2018 року задоволенню не підлягають, оскільки договір банківського вкладу діяв до 16 червня 2015 року, а після закінчення строку його дії права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що апеляційний суд безпідставно відмовив у стягненні процентів за договором строкового вкладу за період після закінчення строку його дії, оскільки банк не визнав дійсність договору депозитного вкладу та відповідно не виконав його. Отже, проценти, встановлені договірними зобовʼязаннями, підлягають сплаті по день фактичного повернення грошових коштів
Нарахування 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання є особливою мірою відповідальності боржника за здійснення прострочення та частиною грошового зобов`язання з видачі вкладу, тому на зобов`язання зі сплати 3 % річних позовна давність не поширюється.
В оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що вартістю депозитної послуги є проценти, які встановлені за договором банківського вкладу, отже 3 % пені за частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" обраховуються виходячи зі встановленого розміру процентів за вкладом.
Разом з тим, банк за договором банківського вкладу надає вкладнику дві послуги: зберігання та фінансове управління грошима, вартістю яких є виплата номінальної суми вкладу та процентів. Таким чином, пеня відповідно до частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" має обчислюватися виходячи з цієї вартості.
У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційної скаргою, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не врахував обставини, встановлені судами при розгляді справи № 2-54/2010 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отримання грошових коштів внаслідок здійснення ЗАТ КБ "ПриватБанк" господарської операції (залучення грошових коштів від фізичної особи-клієнта банку) мало б супроводжуватися оформленням первинного документа, яким не є меморіальний ордер № 1 від 16 березня 2005 року.
Ухвалюючи рішення щодо часткового стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", апеляційний суд застосував формулу для розрахунку пені, правильно зазначив показник вартості послуги за один день у розмірі 0, 03013698 %, однак при наведенні розрахунку допустив помилку, зазначивши вартість послуги за один день без процентного вираження цього значення, що спричинило стягнення з банку коштів у розмірі, що у 100 разів перевищує фактичну суму пені. Сума пені за період з 13 червня 2017 року по 13 червня 2018 року складає 221, 8787 євро, а не 22 187, 87 євро.
Апеляційний суд необґрунтовано зробив переоцінку доказів, яким вже була надана оцінка судом при розгляді іншої справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою АТ КБ "ПриватБанк" та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
21 листопада 2019 року справа № 757/19638/18-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" - задоволенню в повному обсязі.