Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 210/1282/20
провадження № 61-13933св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року у складі судді Ступак С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, незаконного засудження, незаконних обшуків, незаконної конфіскації майна та катування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 травня 2004 року ОСОБА_1 та 07 червня 2004 року ОСОБА_2 були незаконно затримані слідчим органів внутрішніх справ слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - СУ УМВС України в Дніпропетровській області), за підозрою у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186 КК України. У період досудового розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовувались питки, катування, різного виду тортури, а саме працівники міліції обмотували голову курткою і били головою об підлогу, натягували на голову поліетиленовий пакет, надягали кайданки за спиною та вивертали руки, на вуха одягали металеву клему та по ній пускали струм. Вказані дії вчинялися працівниками міліції для отримання показань від підозрюваних про вчинення злочинів, які ними не вчинялись.
26 жовтня 2004 року старший слідчий відділу внутрішніх справ СУ УМВС України в Дніпропетровській області полковник поліції Павлів В. М., розглянувши матеріали кримінальної справи, виніс постанову про притягнення як обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за частиною третьою статті 289, частиною другою статті 186 КК України, вказані дії призвели до обмеження конституційних прав на вільне пересування, вільне користування майном яке їм належало, спричинили довгострокові моральні та фізичні страждання.
15 червня 2006 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було винесено вирок про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 289, частиною другою статті 186 КК України та призначене покарання ОСОБА_1 у вигляді 7 років 7 місяців позбавлення волі та ОСОБА_2 у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Дніпровським апеляційним судом вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2006 року залишено без змін.
04 жовтня 2007 року Верховний Суд України скасував вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2006 року та направив справу до суду першої інстанції.
08 вересня 2008 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено на додаткове розслідування до прокуратури Дніпропетровської області, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були звільнені з під варти і їм був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який фактично діяв по 31 грудня 2019 року, так як слідчими діями запобіжний захід не скасований.
12 вересня 2008 року прокуратурою Дніпропетровської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено до ГУ МВС України в Дніпропетровській області для проведення досудового розслідування.
У 2009 року кримінальна справа з неприйнятим кінцевим процесуальним рішенням відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було здана до архіву, де і знаходилась до 2018 року, з цього часу жодних слідчих дій працівниками правоохоронних органів проведено не було.
ОСОБА_1, отримавши довідку про судимість, побачив, що в ній відображено, що він засуджений Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, вирок якого скасовано Верховним Судом України та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, тобто він під слідством. Задля захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1, 08 серпня 2018 року звернувся до начальника СУ НП в Дніпропетровській області з клопотанням про закриття кримінального провадження, однак відповіді на своє клопотання він не отримав, тому ним було подано скаргу на бездіяльність начальника слідчого управління НП в Дніпропетровській області. Однак, Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було відмовлено в задоволенні скарги, оскільки під час її розгляду стало відомо, що матеріали кримінальної справи знаходяться в провадженні Саксаганського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження до Саксаганського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та 08 січня 2019 року було отримано відповідь на вказане клопотання, в якому повідомлено, що розглянути вказане клопотання вони не мають можливості, оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 відсутнє.
15 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою на дії та бездіяльність працівників правоохоронних органів.
19 лютого 2019 року слідчому СВ Саксаганського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Дубовик А. М. було подано письмове клопотання про закриття кримінального провадження № 12019040750000220, однак 22 лютого 2019 року було отримано постанову про відмову в закритті кримінального провадження, в зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження даних про те, що адвокат Мотрук В. І. є захисником ОСОБА_1. У зв`язку з чим, представником позивачів було подано скаргу до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про скасування вказаної постанови слідчого.
28 березня 2019 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області скаргу було задоволено та постанову слідчого скасовано, проте, незважаючи на скасування постанови, слідчим винесено 17 квітня 2019 року постанову про відмову в прийнятті законного процесуального рішення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями та бездіяльністю прокуратури Дніпропетровської області та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також були подані чергові скарги вже до офісу Генеральної прокуратури України та МВС України, в результаті чого 28 грудня 2019 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У зв`язку з незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду ОСОБА_1 незаконно знаходився під вартою 4 роки 1 місяць і 8 днів і фактично під підпискою про невиїзд - 11 років 5 місяців 25 днів, ОСОБА_2 знаходився під вартою 4 роки один місяць і на підписці про невиїзд - 11 років 5 місяців 25 днів. Загальний період знаходження під слідством у ОСОБА_1 становить 15 років і 7 місяців, у ОСОБА_2 15 років 6 місяців і 25 днів.
Вказані незаконні дії, завдали їм значних моральних довгострокових страждань так і значну моральну шкоду, обсяг якої безмежний, яку, кожен окремо, оцінює в 3 000 000,00 грн з розрахунку мінімальної заробітної плати за кожен місяць знаходження під підпискою про невиїзд, 5 кратний розмір мінімальної заробітної плати на день подачі позову згідно судової практики за кожен місяць знаходження в місцях позбавлення волі, а також за побої, катування та знущання. Характер довгострокового правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконне притягнення як обвинувачених, арешт, утримання під вартою, тортури та катування, підписки про невиїзд, проведення незаконних обшуків, становлять підвищену суспільну небезпеку, які викликали глибокі моральні довгострокові страждання, через усвідомлення, що вони є безвинними жертвами державних органів.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили суд стягнути з Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, незаконного засудження, незаконних обшуків, незаконної конфіскації майна та катування по 3 000 000,00 грн кожному.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000,00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000,00 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності, вирок суду був скасований Верховним Судом України, а в подальшому справа була повернута на додаткове розслідування до прокуратури, після чого, винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях особи складу кримінального правопорушення. Окрім того, до позивачів були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою більше 4 років, а згодом змінено на підписку про невиїзд, які фактично тривали більше 11 років.Вирішуючи питання про можливість відшкодування моральної шкоди на користь позивачів, суд враховував, що вони дійсно довгий час перебував під слідством та судом, могли мати душевні переживання у зв`язку з цим, могли втратити нормальні життєві зв`язки у суспільстві.
Всього під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 15 років 7 місяців, а ОСОБА_2 15 років 6 місяців і 25 днів. Тому суд, з урахуванням вимог статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та статті 8 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік", та враховуючи характер, глибину отриманих позивачами душевних страждань з приводу притягнення їх до кримінальної відповідальності, обрання відносно позивачів запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, та згодом підписки про невиїзд, тривалість негативних наслідків, та змін у звичному укладі життя позивачів, а також катування під час слідства, суд вважав, що на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути стягнуто по 2 500 000,00 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року змінено у частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди зменшивши цей розмір з 2 500 000,00 грн до 1 000 000,00 грн.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року змінено у частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди зменшивши цей розмір з 2 500 000,00 грн до 1 000 000,00 грн.
Викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн".
У іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури від 28 грудня 2019 року № 3, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040750000220 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289 КК України відносно ОСОБА_1, закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення; кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040750000220 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289 КК України відносно ОСОБА_2, закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення, взявши до уваги, що позивачі перебували під слідством та судом впродовж тривалого часу, а саме більше 15 років, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Разом із тим, визначений законом розмір є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачам, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивачів, тривалість їх перебування під слідством і судом, глибину переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, змін у житті, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивачів, та необхідні зусилля для організації свого життя, вважав за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України і зменшити його з 2 500 000,00 грн до 1 000 000,00 грн на користь кожного з позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку Державна казначейська служба України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 641/7033/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що підстав для відшкодування шкоди згідно із статтею 1173 ЦК України немає, тому що незаконність дій державного органу не встановлена. Також відповідно до статті 1176 ЦК України відсутні підстави для задоволення позову позивачів так як досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та остаточного процесуального рішення не прийнято.
Вказує, що суди безпідставно не закрили провадження у цій цивільній справи, оскільки в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю прокуратури Дніпропетровської області та Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (справа № 210/5096/19).
У матеріалах справи відсутні докази, які мали надати позивачі для підтвердження заподіяння їм моральних чи фізичних страждань або втрат майнового характеру.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, утримання під вартою, засудженням, незаконними обшуками, конфіскацією майна та катування призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури на касаційну скаргу Державної казначейської служби України.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданий представником - ОСОБА_3, на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, у якому вони просили зазначену касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2002 року СВ Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровський області порушено кримінальну справу № 63021245 за частиною третьою статті 289 КК України.
25 травня 2004 року ОСОБА_1 затриманий в порядку статті 115 КПК України та 28 травня 2004 року ОСОБА_1 обраний запобіжний захід - тримання під вартою.
Відповідно до постанови старшого слідчого з ОАС СУ УМВС України в Дніпропетровський області Павлів В. М. від 26 травня 2004 року, в рамках кримінальної справи № 63041721 призначено судово-медичну експертизу. Підставою призначення вказаної експертизи слідчим стало звернення захисника ОСОБА_1 - Коби О. В., оскільки ОСОБА_1 повідомив, що в ході допиту останнього, його побили співробітники міліції, наносили удари по ребрам, голові, обличчю.
На вирішення експертів поставлені наступні питання: чи наявні на тілі, обличчі ОСОБА_1 тілесні пошкодження, якщо так, то механізм їх утворення; чи могли вони виникнути від нанесення ударів руками, ногами; тяжкість виявлених тілесних ушкоджень; давність та локалізація їх утворення (а. с. 33).
Відповідно до висновку судово-медичного експерта Дніпропетровського обласного бюро СМЕ Разумова І. Ю. від 27 травня 2004 року № 2554-е, зазначено, що на основі судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_1, 1969 року народження, враховуючи відомі обставини справи, та у відповідності з висунутими перед експертизою питаннями, судмедексперт ОСОБА_4 прийшла до висновку, що у нього виявлені ушкодження у вигляді: саднин на обличчі, на кінцівках; крововиливи у ротовій порожнині, на язиці, синця на 1-му пальцю лівої кисті спричинено від дії тупих твердих предметів, або при падінні та ударі об такі, конкретно встановити характер травмуючого предмету неможливо, оскільки відсутні будь-які характерні ознаки травмуючого предмету; садни на обох пром`янисто - зап`ястних суглобах могли утворитись від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливі від дії кайданів. За своїм характером ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Термін утворення ушкоджень біля 2-4 діб на момент огляду (а. с. 34-36).
10 червня 2004 року ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення за частиною третьою статті 289, частиною п`ятою статті 186, частиною третьою статті 357 КК України.
26 жовтня 2004 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною третьою статті 289, частиною п`ятою статті 186, частиною третьою статті 357 КК України.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за частиною третьою статті 289, частиною другою статті 186 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2006 року вирок залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 26 липня 2007 року вирок скасовано та кримінальна справа повернута на новий судовий розгляд до місцевого суду у іншому складі суддів.
03 липня 2008 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська кримінальна справа повернута для проведення додаткового розслідування, та обрано запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписку про невиїзд.
10 вересня 2008 року кримінальна справа надійшла до прокуратури Дніпропетровської області та 12 вересня 2008 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за частиною третьою статті 289, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 357 КК України направлена заступнику прокурора області Котенок О. І. та заступнику начальника УМВС України в області Фокіну В. О. для організації розслідування.
23 жовтня 2008 року старшим слідчим СУ ГКМВС України в Дніпропетровській області винесено постанову про зупинення досудового слідства на підставі пункту 3 статті 206 КПК України до встановлення особи, яка вчинила злочин.
31 серпня 2009 року слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області поновлена кримінальна справа № 63021245 та прийнята до свого провадження.
03 грудня 2009 року слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області винесена постанова про передачу кримінальної справи по підслідності до СВ Саксаганського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
09 грудня 2009 року слідчим СВ Саксаганського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області кримінальна справа прийнята до свого провадження.
29 грудня 2009 року слідчим СВ Саксаганського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області винесено постанову про зупинення досудового слідства на підставі пункту 3 статті 206 КПК України у кримінальній справі до встановлення особи, яка вчинила злочин.
04 листопада 2010 року слідчим СВ Саксаганського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області поновлена кримінальна справа № 63021245 та прийнята до свого провадження.
27 листопада 2010 року слідчим СВ Саксаганського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області винесено постанову про зупинення досудового слідства на підставі пункту 3 статті 206 КПК України по кримінальній справі до встановлення особи, яка вчинила злочин.
01 лютого 2019 року СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040750000220 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України.
07 листопада 2019 року СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040750001998, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України.
Відповідно до постанови прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 від 28 грудня 2019 року, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040750000220, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289 КК України відносно ОСОБА_1, закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040750000220 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289 КК України відносно ОСОБА_2 закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення (а. с. 60-62).