Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 758/12823/17
провадження № 61-6652св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Бірюком Миколою Миколайовичем, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 0 3 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 була отримана ОСОБА_4 на підставі ордеру від 03 жовтня 1979 року на сім`ю з чотирьох осіб: ОСОБА_4, дочку ОСОБА_5, сестру ОСОБА_6, сина сестри ОСОБА_1 . Квартира не приватизована, власником особового рахунку є ОСОБА_4, яка знята з реєстраційного обліку.
Для переоформлення особового рахунку потрібна письмова згода відповідачів, які зареєстровані в спірній квартирі, але тривалий час в ній не проживають, особистих речей не мають, не сплачують комунальні платежі.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні за місцем проживання понад 6 місяців без поважної причини, просив відповідно до статей 71, 72 ЖК України визнати їх такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.
У липні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом та встановлення порядку користування ним.
Позов обґрунтували тим, що постійно проживали в спірній квартирі, проте в 2017 році ОСОБА_1 змінив замки, чим обмежив їх доступ до неї.
Посилаючись на наведене, просили вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 та встановити порядок користування нею, виділивши їм у користування дві суміжні кімнати площею 15,3 кв. м та 14,7 кв. м, відповідачу (за зустрічним позовом) - кімнату площею 15,7 кв. м, інші приміщення залишити у спільному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Вселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнати житловою площею 15,3 кв. м та 14,8 кв. м, а ОСОБА_1 - кімнату житловою площею 15,7 кв. м, залишивши коридор, кухню, вбиральню та ванну кімнату у спільному користуванні сторін.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту відсутності відповідачів у спірній квартирі понад встановлений строк без поважних причин.
Встановивши, що позивач чинить перешкоди відповідачам у проживанні у спірній квартирі, суд дійшов висновку про наявність підстав для вселення останніх до неї.
Встановлюючи порядок користування спірною квартирою, суд виходив із житлової площі квартири, розміру кожної жилої кімнати, кількості осіб, що зареєстровані в ній та мають право проживати у зазначеному житловому приміщенні, розміру частки жилої площі, що припадає на одну особу, конфліктної ситуації яка склалась між сторонами, та вважав, що такий порядок поділу не призведе до порушення прав, свобод чи інтересів сторін у справі, погіршення їх житлових умов та постановлення на квартирний облік.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бірюк М. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 641/5955/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 643/11611/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 644/10537/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 635/9536/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник посилається на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження поданих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Факт непроживання відповідачів за первісним позовом з поважних причин у спірній квартирі суди не встановили та безпідставно відмовили у задоволенні позову про визнання їх такими, що втратили право користування нею.
Доводи інших осіб у справі
Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Майстренко Є І. подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Подільського районного суду міста Києва справу № 758/12823/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Обставини справи
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 60,4 кв. м, житловою - 45,1 кв. м, яка складається з двох суміжних кімнат площею 15,3 кв. м та 14,8 кв. м, однієї ізольованої площею 15,7 кв. м, надана ОСОБА_4 на підставі ордера від 03 жовтня 1979 року № 28861 на склад сім`ї із чотирьох осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та відноситься до державного житлового фонду. Основним квартиронаймачем до цього часу значиться ОСОБА_4, яка померла у 2015 році.
У вказаному житловому приміщенні зареєстровані: з 14 квітня 1987 року - ОСОБА_2, як дочка наймача житлового приміщення, з 03 липня 1992 року - ОСОБА_3, як онука наймача житлового приміщення, з 06 жовтня 1992 року - ОСОБА_1 як інший родич наймача.
Також установлено, що відповідачі (за первісним позовом), не маючи можливості проживати в спірній квартирі з огляду на її невелику площу, наявність однієї лише ізольованої кімнати та кількість її мешканців, за домовленістю між членами сім`ї тимчасово проживали за іншою адресою.
Після смерті у 2015 році ОСОБА_4 звернулися до ОСОБА_1 з вимогою надати доступ до спірної квартири, на що останній відмовив та змінив замки у вхідних дверях.
Через такі дії ОСОБА_1 у липні 2019 року ОСОБА_2 зверталася до Подільського УП ГУ НП в м. Києві з відповідною заявою, про що складено протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію.
Іншого житла, окрім спірного, відповідачі (за первісним позовом) не мають.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 641/5955/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 643/11611/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 644/10537/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 635/9536/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази та небгрунтовано відхилив клопотання про дослідження поданих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.