Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 565/482/18
провадження № 61-18610св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник позивачів - ОСОБА_3,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 07 липня 2020 року у складі судді Василюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду
від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В.,
Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк") про визнання дій незаконними та скасування нарахування штрафу, пені, стягнення самовільно списаних коштів з депозитного договору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07 червня 2016 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є
АТ КБ "ПриватБанк", з іншої, було укладено кредитний договір
№ VONVLON06854 у виді невідновлювальної кредитної лінії з встановленим лімітом 89 512,91 грн, в тому числі: 52 473,41 грн на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг
№ 25089082, укладеними між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Рута" (далі - ТОВ "Рута"); 31 792,22 грн на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг № 25089082, укладеними між банком та ТОВ "Рута";
34,00 грн на реєстрацію рухомого майна у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в
пункті 2.1.2; 5 213,28 грн судові витрати передбачені пунктами 2.2.13, 2.3.12, 6.8 цього договору, зі сплатою 32 % річних за користування кредитом, строком до 05 червня 2017 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що згідно з пунктом А.3 розділу А "Істотні умови кредитування" вказаного кредитного договору, термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту встановлено 05 числа кожного місяця, дата останнього платежу 05 червня 2017 року. Відповідно до пункту А.5 зобов`язання позичальника забезпечено: договором застави
від 07 червня 2016 року № VONVLON06854/DZ у розмірі застави 19 000,00 грн; договором поруки від 07 червня 2016 року № VONVLON06854/DР1, укладеним між банком та ОСОБА_2 на суму 89 512,91 грн; договором поруки
від 07 червня 2016 року № VONVLON06854/DР2, укладеним між банком та ОСОБА_1 на суму 89 512,91 грн.
Зазначали, що графіком зменшення поточного ліміту, який є додатком № 1 до кредитного договору від 07 червня 2016 року № VONVLON06854, між сторонами були узгоджені строки погашення заборгованості. На виконання кредитного договору ОСОБА_1 у період з 05 липня 2016 року по 05 червня 2017 року сплатив всього 99 998,92 грн. 22 листопада 2017 року банк здійснив самовільне списання коштів у розмірі 19 106,56 грн, які згідно із договором застави від 07 червня 2016 року № VONVLON06854/DZ передані в забезпечення кредитного договору, що підтверджується випискою руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 та дублікатом квитанції
від 22 листопада 2016 року № Р2211165644230453. Згідно довідки банку
від 08 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 липня 2016 року № VONVLON06854 становить 107 198,99 грн.
Вважали, що банк безпідставно нарахував штраф у розмірі 109 234,48 грн та списав кошти у розмірі 19 000,00 грн, які знаходилися на депозитному рахунку. Крім того, на їхню думку, неправомірним є обрахування строків прострочення внесення щомісячного платежу як 31 день, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які встановлюють обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати дії
АТ КБ "ПриватБанк" в частині самовільного списання грошових коштів з депозитного рахунку від 06 червня 2016 року № SAMDNWFD0071189348501 у розмірі 19 000,00 грн, нарахування штрафу у розмірі 109 234,48 грн та пені за кредитним договором від 07 червня 2016 року № VONVLON06854, неправомірними; зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок платежів за кредитним договором від 07 червня 2016 року № VONVLON06854, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", скасувати нарахування штрафу у розмірі 109 234,48 грн та пені; стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" самовільно списані грошові кошти з депозитного рахунку від 06 червня
2016 року № SAMDNWFD0071189348501 у розмірі 19 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 07 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тлумачення статей 14,
16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині незарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу штрафу (пені тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.
Крім того, при вирішенні спору суд також взяв до уваги, що твердження позивачів та їх представника про неправомірність дій відповідача не беруться судом до уваги, оскільки кредитним договором сторони чітко визначили відповідальність за порушення взятого на себе зобов`язання та обумовили, що датою погашення заборгованості є 31 день, тому сплативши черговий платіж 11 листопада 2016 року, а не 05 числа цього ж місяця, позивач ОСОБА_1 недотримався строку погашення чергового платежу, що стало підставою нарахування штрафу та пені визначені цим договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 07 липня 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України позивачі не довели та не надали належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звертаючись з вищевказаним позовом до суду позивачі обрали неефективний спосіб захисту своїх прав, що свідчить про безпідставність заявленого ними позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_3, на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 07 липня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, у якій представник заявників просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 10 жовтня 2019 року у справі
№ 320/8618/15.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо повернення на стадію підготовчого провадження у разі порушення судом першої інстанції процесуальних прав сторони щодо порядку закінчення цієї стадії судового розгляду. Також заявник вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_3 щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суди не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними та скасування нарахування штрафу, пені, стягнення самовільно списаних коштів з депозитного договору, призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, у якому воно просило зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є
АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ VONVLON06854 у виді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом
89 512,91 грн, в тому числі: 52 473,41 грн на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг № 25089082, укладеними між банком та ТОВ "Рута"; 31 792,22 грн на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг
№ 25089082, укладеними між банком та ТОВ "Рута"; 34,00 грн на реєстрацію рухомого майна у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в пункті 2.1.2 цього договору, у розмірі 5 213,28 грн на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.13, 2.3.12, 6.8 цього договору, зі сплатою 32 % річних за користування кредитом, строком до 05 червня 2017 року (а. с. 7-10).
Пунктом А.5 вказаного кредитного договору визначено, що виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечуються: договором застави від 07 червня 2016 року № VONVLON06854/DZ у розмірі застави 19 000,00 грн; договором поруки від 07 червня 2016 року
№ VONVLON06854/DP1, укладеним між банком та ОСОБА_2 на суму 89 512,91 грн; договором поруки від 07 червня 2016 року
№ VONVLON06854/DP2, укладеним між банком та ОСОБА_1 на суму 89 512,91 грн (а. с. 12-15).
Сторонами було узгоджено графік зменшення поточного ліміту, який є додатком № 1 до кредитного договору (а. с. 11).
Пунктом А.3 розділу А "Істотні умови кредитування" вказаного договору визначено, що термін повернення кредиту передбачається в графіку зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору), тобто 05 числа кожного місяця, дата останнього платежу 05 червня 2017 року. Згідно зі статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань передбачених у графіку погашення кредиту понад 30 днів позичальник сплачує банку штраф у розмірі 109 234,48 грн; датою погашення заборгованості є 31 день; вся заборгованість по кредиту починається з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32 день), рахується простроченою.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконало, надавши ОСОБА_1, а останній, підписавши договір, зрозумів істотні умови, передбачив негативні наслідки його невиконання, виконував взяті на себе зобов`язання протягом тривалого проміжку часу і сплачував чергові платежі саме до 05 числа кожного місяця (а. с. 21-26, 28-35).
Відповідно до довідки банку від 08 червня 2017 року № 6ТМ3-5ІR8-GCRF-S7G3 у ОСОБА_1 перед банком існує заборгованість за кредитним договором
від 07 липня 2016 року № VONVLON06854 у розмірі 107 198,99 грн (а. с. 20).
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 22 листопада 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" списало кошти з рахунку ОСОБА_1 у розмірі 19 106,56 грн, які, як зазначає останній, внесені ним у забезпечення кредитного договору. Крім того, банк списав
19 000,00 грн з депозитного рахунку (а. с. 18).
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.