Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 461/7887/18-ц
провадження № 61-3349св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Бережна Інна Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
ПАТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Бережна І. О., про визнання права власності на вклад.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2, єдиним спадкоємцем згідно заповіту якої є ОСОБА_1 .
Після смерті матері залишилося спадкове майно у вигляді грошових коштів на рахунках у ПАТ КБ "ПриватБанк".
Позивач зазначала про те, що вона зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була відкрита спадкова справа.
Нотаріусом було здійснено запити до відповідача про вклади
ОСОБА_2, проте згідно відповіді банку такі договори з померлою
у вказані періоди не укладались.
ОСОБА_1 вважала, що такою відповіддю відповідач вводить
її та нотаріуса в оману.
З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування
за заповітом на вклади (грошові кошти) у ПАТ КБ "ПриватБанк"
за договорами від 26 серпня 2011 року та від 29 січня 2013 року, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" та її покійною матір`ю ОСОБА_2 на суму
24 000,00 доларів США та 10 684,00 доларів США, відповідно, а також нараховані за договорами проценти, та стягнути кошти за вкладами
з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року
у складі судді Стрельбицького В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у матеріалах справи оригіналу чи належним чином завіреної копії договорів банківських вкладів та платіжних документів, які б відповідали вимогам Національного банку України.
Разом із цим суд виходив із того, що внаслідок конфіскації частини майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк" окупаційною владою у 2014 році доступ до первинних документів, у тому числі договорів та касових документів клієнтів Кримського районного управління ПАТ КБ "ПриватБанк"
є обмеженим.
Відсутність у позивача оригіналів або належним чином завіреної копії договорів банківського вкладу, свідчить про відсутність доказів
на підтвердження письмової форми банківського вкладу, а також платіжного доручення чи іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми, оформленого у встановленому законом порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на вклад у ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського вкладу
від 26 серпня 2011 року № SAMDN25000719126700, укладеним між
ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 24 000,00 доларів США
та проценти по ньому у розмірі 5 760,00 доларів США.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 26 серпня 2011 року № SAMDN25000719126700 вклад у розмірі 24 000,00 доларів США та проценти по ньому у розмірі
5 760,00 доларів США.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на вклад у ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського вкладу
від 29 січня 2013 року № SAMDN01000732559114, укладеним між
ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 10 684,00 доларів США
та проценти по ньому у розмірі 676,65 доларів США.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 29 січня 2013 року № SAMDN01000732559114 вклад у розмірі 10 684,00 доларів США та проценти по ньому у розмірі
676,65 доларів США.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк зобов`язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту), оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу
є ПАТ КБ "ПриватБанк", яке, як юридична особа, зобов`язане виконати умови договору. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності
не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами.
Суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону безпідставно не оглянув оригінали доказів того факту, що ОСОБА_2 дійсно було укладено договори банківського вкладу (депозиту), зокрема: оригінал договору від 26 серпня 2011 року № SAMDN25000719126700, копію заяви
на вклад від 29 січня 2013 року № SAMDN01000732559114 та оригінали платіжних доручень, й дійшов, на думку апеляційного суду, помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності факту укладення між спадкодавцем та банком договорів банківського вкладу
та невиконання відповідачем своїх обов`язків за ними, у зв`язку із чим
до виплати спадкодавцю ОСОБА_2 підлягали суми та відсотки по ним у межах позовних вимог та з урахуванням умов депозитних договорів, тобто до 26 травня 2014 року - дати звернення спадкодавця із заявою про розірвання договорів вкладу та повернення коштів за такими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк", просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи № 461/7887/18-ц
із Галицького районного суду м. Львова. Зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у частині стягнення процентів за договором банківського вкладу від 26 серпня 2011 року
№ SAMDN25000719126700 у розмірі 5 760,00 доларів США та за договором банківського вкладу від 29 січня 2013 року № SAMDN01000732559114
у розмірі 676,65 доларів США.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 760/3445/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 554/3200/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17, від 10 липня 2019 року у справі № 335/11482/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц,
від 24 липня 2019 року у справі № 761/28970/16-ц, від 17 квітня 2018 року
у справі № 523/9076/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.
АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності
в порядку спадкування за законом на грошові кошти за договорами банківського вкладу, оскільки правильним вирішенням цього спору
є визнання права на вклад, а тому судове рішення суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає зміні.
Також заявник посилається на те, що 17 листопада 2014 року
АТ КБ "ПриватБанк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") уклали договір про переведення боргу, зокрема за укладеним із спадкодавцем ОСОБА_2 договорів депозиту, а тому, на думку АТ КБ "ПриватБанк", новим боржником за цими договорами є ТОВ "ФК "Фінілон", із позовом до якої позивач
не зверталась, а тому суд апеляційної інстанції мав би відмовити
у задоволенні позову у зв`язку із неналежним суб`єктивним складом учасників справи.
Разом із цим АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що виходячи із суми відсотків, які були стягнуті судом апеляційної інстанції на користь позивача, сума процентів, на думку банку, значно завищена та не відповідає умовам договорів.
На думку АТ КБ "ПриватБанк", оскільки суд апеляційної інстанції у судовому рішенні не навів формули розрахунку, відсоткові ставки, які були застосовані при розрахунку та не зазначив період часу за який здійснений розрахунок, тому рішення апеляційної інстанції у частині позовних вимог щодо стягнення відсотків підлягає перегляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно заповіту, посвідченого 20 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського округу Калініною О. В. ОСОБА_2 усе майно,
що належало їй до дня смерті заповідає ОСОБА_1
26 серпня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримської філії
та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу (вклад "Стандарт" з помісячною виплатою) № SAMDN25000719126700, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала ПАТ КБ "ПриватБанк"
24 000,00 доларів США шляхом внесення на особовий рахунок
№ НОМЕР_1, з відсотковою ставкою 8 % річних на строк 12 місяців
до 25 серпня 2012 року включно.
Згідно із пунктами 6, 7 цього договору, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний
у пункті 1 договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При витребувані вкладу після закінчення мінімального строку вкладу з дати початку продовження строку вкладу, але до закінчення строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу і виплачуються нараховані проценти, виходячи з діючої відсоткової ставки по вкладу, помноженої
на коефіцієнт 0,5.
29 січня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримської філії
та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу
(вклад "Приват-Вклад" № SAMDN01000732559114, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала ПАТ КБ "ПриватБанк" 10 684,00 доларів США шляхом внесення на особовий рахунок № НОМЕР_2, з відсотковою ставкою 4 % річних на строк 365 днів до 29 січня 2014 року включно.
Згідно із пунктами 3, 4 цього договору, якщо по закінченню строку вкладу вкладник не заявив про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжуєттся ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. Проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу і поповнений.
На підтвердження внесення коштів на вказані рахунки ОСОБА_1 було надано копії квитанцій від 26 серпня 2011 року № 13 та від 29 січня 2013 року № 5 про розміщення коштів у розмірі 24 000,00 доларів США
та 10 684,00 доларів США на депозитний рахунок в установі
ПАТ КБ "ПриватБанк" та копію депозитного договору від 26 серпня 2011 року № SAMDN25000719126700 та копію заяви на вклад від 29 січня 2013 року
№ SAMDN01000732559114.
26 травня 2014 року ОСОБА_2 зверталась до ПАТ КБ "ПриватБанк"
із заявою про розірвання договору вкладу від 26 серпня 2011 року
№ SAMDN25000719126700 та договору від 29 січня 2013 року
№ SAMDN01000732559114 з 27 серпня 2014 року.
10 червня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_2 про те, що банк припинив свою діяльність в Автономній Республіці Крим
на підставі постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про виконання ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов`язання за вказаними договорами вкладу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (мати ОСОБА_1 ) померла,
що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 25 лютого 2016 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Бережної І. О. із заявою про прийняття спадщини на підставі чого була відкрита спадкова справа
№ 58827434.
Для перевірки складу спадкового майна приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Бережною І.О. було здійснено запит
від 08 квітня 2016 року № 32/02-14 до ПАТ КБ "Приватбанк" про отримання інформації щодо наявності та виду грошових рахунків спадкодавця.
25 квітня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило приватного нотаріуса Херсонського нотаріального округу Бережну І. О. про те, що на ім`я померлої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_4
у ПАТ "ПриватБанк" відкритих карток/рахунків, за якими обліковуються кошти померлої, немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.