Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 572/3074/20
провадження № 61-17395св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року у складі судді Довгого І. І. та постанову Рівненського апеляційного суду
від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С.,
Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), в якому просила стягнути з банку на свою користь суму за договором банківського вкладу у розмірі 100 000 грн, суму відсотків в розмірі 225 374,72 грн та 449 235 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", розрахованої
за 61 календарний день, починаючи з 13 листопада 2020 року.
Позовну заяву мотивовано тим, що 04 січня 2014 року ОСОБА_2, працюючи на посаді керівника Сарненського відділення № 1
АТ КБ "ПриватБанк", будучи службовою особою, перебуваючи у приміщенні банку, для поміщення на належний їй депозитний рахунок, відкритий на її ім`я на підставі договору вкладу № SAMDNWFD0070051796000, отримав
100 000 грн, які привласнив. При цьому, після одержання ОСОБА_2 вказаних коштів, їй був виданий примірник вищевказаного договору, який був підписаний та скріплений відтиском печатки банку. Вказані обставини підтверджуються вироком Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, який залишено без змін постановою Верховного Суду
від 24 червня 2020 року (справа № 572/2700/15-к).
Вважає, що з моменту отримання службовою особою належний їй коштів, реальний договір банківського вкладу (депозиту) є укладеним, а необлікування банком таких коштів у відповідній платіжній системі не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми, оскільки це є обов`язком банку.
Вказує, що між нею та банком наявні договірні (зобов`язальні) правовідносини, оскільки кошти на вклад одержала службова особа банку із видачею договору. 05 листопада 2020 року вона звернулася до банку із заявою про дострокове розірвання договору, повернення вкладу та процентів, однак кошти їй виплачені не були, а тому просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року позовОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн внесених за договором банківського вкладу та 10 000,00 грн пені. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" нарахувати та виплатити відсотки
ОСОБА_1 у розмірі 19% річних за період з 08 січня 2014 року до
12 листопада 2020 року за договором банківського вкладу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлення факту укладення між сторонами договору банківського вкладу з внесенням позивачем грошових коштів на депозитний рахунок у розмірі 100 000 грн та відсутності доказів виконання банком зобов`язання щодо їх повернення, а тому місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми вкладу.
Щодо вимог в частині стягнення відсотків за договором вкладу, то суд дійшов до переконання, що вони підлягають до задоволення за період часу дії договору, тобто з 08 січня 2014 року до 12 листопада
2020 року (по день розірвання договору, згідно заяви позивача). Водночас суд не погодився із наведеним позивачем розрахунком відсотків, оскільки остання нарахувала проценти на проценти із наростаючим підсумком, що не передбачено умовами договору.
Щодо стягнення пені, то суд дійшов висновку про доцільність зменшення її розміру, а саме до 10 000 грн, що на думку суду відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року в частині нарахування та виплати відсотків та стягнення пені скасовано та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 188 792,89 грн відсотків за договором банківського вкладу та 100 000 грн пені за прострочення виконання зобов`язання. У решті рішення суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесених нею на депозитний рахунок коштів у розмірі 100 000 грн, в якості суми неповерненого банківського вкладу. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе провести власний розрахунок за процентами та визначити їх у розмірі 188 792, 89 грн, виходячи із процентної ставки, яка установлена укладеним між сторонами договором вкладу. При цьому суд вирішив визначити суму пені у розмірі 100 000 грн, відповідно до розміру невиконаного відповідачем зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що договір вкладу був укладений 08 січня 2014 року, однак кошти позивач передала 04 січня 2014 року, отже на момент передачі коштів договору вкладу, як і відкритого депозитного рахунку не було. Вказує, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, оскільки договір вкладу вчинено не було через невнесення коштів на депозитний рахунок, платіжні документи про внесення коштів за договором банком позивачу не видавались. Зазначає, що банківський вклад було оформлено до 08 липня 2014 року з процентною ставкою 17 % річних, а вже після
08 липня 2014 року, відповідно до пункту 8 договору банківського вкладу, мала діяти нова процентна ставка, що діяла для вкладів даного найменування вкладу та строку на день закінчення попереднього строку вкладу.Отже, суди не встановили дійний розмір процентів за вкладом. Банк не погоджується зі стягнення пені, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини та її розмір суперечить засадам розумності та справедливості.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 січня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір вкладу № SAMDNWFD0070051796000 "Депозит плюс на 6 міс.", відповідно до умов якого сума вкладу становить 100 000 гривень. Вклад оформляється на строк 6 місяців до 08 липня 2014 року включно. На суму вкладу нараховуються відсотки за ставкою 17% річних.
Вироком Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 190, частиною третьою статті 191 КК України. Вироком суду установлено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою відповідача АТ КБ "Приватбанк", зловживаючи своїм службовим становищем, під час виконання службових обов`язків, у приміщенні банку, заволодів грошовими коштами у сумі 100 000 гривень, що були передані йому чоловіком позивача для поміщення на належний ОСОБА_1 депозитний рахунок № НОМЕР_1, відкритий на підставі договору № SAMDNWFD0070051796000.
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою, в якій повідомила про розірвання з 12 листопада 2020 року договору банківського вкладу від 08 січня 2014 року № SAMDNWFD0070051796000 і просила повернути їй грошові кошти, що розміщені на депозитному рахунку, разом з процентами, нарахованими за період з січня 2014 року до
12 листопада 2020 року (а. с. 51).
Зазначена вимога банком була отримана 09 листопада 2020 року (а. с. 53).
Будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження повернення грошових коштів за укладеним договором банківського вкладу відповідачем не надано.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо вкладу та процентів
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.(стаття 1061 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З умов договору вкладу вбачається, що у випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у розділі "Дані по вкладу". Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку (пункт 6).
Суди установили, що строк дії договору вкладу неодноразово продовжувався, із вимогою про розірвання договору з 12 листопада
2020 року та повернення суми вкладу із нарахованими на неї відсотками ОСОБА_1 звернулася до банку 05 листопада 2020 року, яку відповідач отримав 09 листопада 2020 року.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами укладено договір банківського вкладу. Підтвердженням того, що позивач надала банку
100 000 грн для поміщення їх на депозитний рахунок стверджується самим договором від 08 січня 2014 року № SAMDNWFD0070051796000, який підписаний уповноваженою особою банку, відповідно до якого в розділі "даних по вкладу" зазначено, що залишок на вклад станом на 08 січня
2014 року складає 100 000 грн, а також вироком Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, який відповідно до частини шостої
статті 82 ЦПК України є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що не повертаючи грошові кошти за вимогою ОСОБА_1, банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним їй майном.
Установивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором вкладу від 08 січня 2014 року у розмірі
100 000 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів та ухвалюючи в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача процентів у межах дії договору вкладу у розмірі 188 792,89 грн, суд апеляційної інстанції правильно визначив такий розмір, виходячи із процентної ставки 17% річних, яка узгоджена сторонами у договорі вкладу.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив розмір процентної ставки є необґрунтованим, оскільки суд виходив із процентної ставки, яка узгоджена сторонами у договорі вкладу від 08 січня 2014 року (17% річних). Посилання банку на пункт 8 договору банківського вкладу, відповідно до якого після 08 липня 2014 року мала діяти нова процентна ставка, що діяла для вкладів даного найменування вкладу та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, оскільки на спростування наданих позивачем доказів узгодженої між сторонами процентної ставки станом на 08 січня 2014 року банк не надав доказів про розмір діючої процентної ставки за вкладом після 08 липня 2014 року.
Посилання банку на те, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, оскільки договір вкладу вчинено не було через невнесення коштів на депозитний рахунок є помилковими.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Установивши, що відповідальний працівник банку отримав кошти у розмірі 100 000 грн для поміщення на належний ОСОБА_1 депозитний рахунок № НОМЕР_1, відкритий на підставі договору вкладу від 08 січня