Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 375/898/17
провадження № 61-13904св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні її нерухомим майном шляхом демонтажу прибудови з газовими трубами та демонтажу комина.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником домоволодіння та земельних ділянок на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживає в будинку АДРЕСА_2 та є власником суміжної земельної ділянки. Восени 2015 року до цегляної прибудови будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 прибудувала цегляний комин, який повністю знаходиться на території належного їй домоволодіння. Комин споруджений з порушенням санітарних, гігієнічних та будівельних норм. 19 травня 2016 року та 21 квітня 2017 року вона письмово зверталась до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, на що отримала письмову відповідь про відсутність в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Немає також інформації щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру на початок виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, прибудова є самовільним будівництвом. Унаслідок такого порушення земля, яка знаходиться на подвір`ї, забруднюється попелом, сажею та сміттям з комина, який розташований поряд з житловим будинком позивачки на невеликій відстані. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення збудованого ОСОБА_1 паркану за належним їй житловим будинком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що їй належить земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3223785002:01:006:0042, на АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Межі земельної ділянки відповідачки за зустрічним позовом визначені технічною документацією із землеустрою, де згідно з кадастровим планом її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 від точки Г до точки А ОСОБА_1 з порушенням меж земельної ділянки спорудила металевий паркан. Для відновлення її порушених прав просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення збудованого ОСОБА_1 паркану за її житловим будинком та на погребі, оскільки він руйнує її майно - по ньому в період дощів збігає багато води, яка утримується на погребі, і погріб постійно сиріє та промерзає взимку. Крім того, встановлений паркан не дає можливості їй належним чином обслуговувати житловий будинок та господарські споруди. У зв`язку з цим просила зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Таращанський районний суд Київської області рішенням від 11 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що вимоги первісного та зустрічного позовів є необґрунтованими та недоведеними. При цьому суд виходив з того, що належний ОСОБА_2 будинок на АДРЕСА_2 збудовано у 1960 році, прибудова - у 1968 році. Однак, земельна ділянка ОСОБА_1, право власності на яку оформлено лише у 2013 році, накладається на земельну ділянку, розташовану під вказаним житловими будинком від 2,67 до 2,72 м. Доказів перебудови цього житлового будинку, внаслідок якої відбулося накладення земельної ділянки, розташованої під житловим будинком на сусідню земельну ділянку, суду не надано. Водночас з висновку експерта від 22 жовтня 2018 року та додатків 1 та 2 до нього, встановлено зміщення земельних ділянок позивачки та відповідачки. За невідповідності фактичного розміру земельних ділянок позивачки та відповідачки, а також меж земельних ділянок та розташування відомостям вказаним у правовстановлюючих документах на них, ставити питання про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками можна лише після внесення змін щодо меж земельних ділянок до Державного земельного кадастру, відомості з якого посвідчують право. Разом з цим як позивачка, так і відповідачка виготовили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, однак при їх виготовленні було допущено помилки в технічних документаціях обох сторін, у зв`язку з чим виникло зміщення земельних ділянок, а усунення перешкод у користуванні можливе за умови виправлення помилок у технічних документаціях обох сторін, що зроблено не було.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.Рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року і направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження зазначила те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц та від 28 січня 2021 року у справі № 345/4434/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), це порушує право позивача. Відповідачка протягом 5 років вчиняє дії, що порушують право ОСОБА_1, зокрема, забруднює земельну ділянку, чим чинить їй перешкоди у здійсненні права користування своїм майном. Суди попередніх інстанцій не врахували висновок судової земельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2018 року, згідно з яким саме будинок та земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 . Водночас суди, мотивуючи оскаржувані судові рішення зробили протилежні висновки. Таким чином, суди всупереч нормам процесуального права, встановили обставини на підставі недопустимих доказів. При цьому помилкове встановлення такого факту негативно вплине на права ОСОБА_1 в іншому процесі у справі № 375/2407/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Рокитнянської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки. Тобто в силу преюдиції ОСОБА_1 вже не зможе спростувати такий факт в іншому провадженні. Крім того, скарга містить доводи про безпідставність висновку апеляційного суду про те, що позивачка не надала доказів на підтвердження забруднення земельної ділянки відповідачкою, оскільки такі докази були надані до місцевого суду.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 вересня 2021 року справа № 375/898/17надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 18 травня 2016 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер 3223785002:01:006:0052, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3223785002:01:006:0052 та кадастровим планом цієї земельної ділянки дата державної реєстрації земельної ділянки - 20 серпня 2013 року.
Із технічної документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3223785002:01:006:0052 щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та акта перенесення меж земельних ділянок в натурі та передання на зберігання межових знаків землевласнику відомо, що погодження меж земельної ділянки з ОСОБА_2 немає.
Згідно зі свідоцтвом на право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належить земельна ділянка з кадастровим номером 3223785002:01:006:0042, дата реєстрації земельної ділянки - 11 вересня 2013 року.
Рішенням Ромашківської сільської ради від 23 жовтня 2009 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства.
Із кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 3223785002:01:006:0042, яка належить ОСОБА_2, відомо, що житловий будинок під номером АДРЕСА_2 повністю знаходиться в межах цієї земельної ділянки.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 18 серпня 2009 року в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_5 за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником житлового будинку загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності - рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 серпня 2009 року № 2-404/09.
Як відомо з копії технічних паспортів, житловий будинок на АДРЕСА_2 побудований у 1960 році, погріб з шийкою - у 1965 році, прибудова - у 1968 році.
З висновку судової земельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2018 року встановлено, що фактичне розташування житлового будинку, цегляної прибудови до будинку, цегляного комина, прибудованого до цегляної прибудови до будинку на АДРЕСА_2 не відповідає межам земельних ділянок, визначеним технічною документацією із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Невідповідність полягає у накладанні житлового будинку з цегляною прибудовою та комином на суміжну земельну ділянку, кадастровий номер 3223785002:01:006:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто фактичні межі ділянки виходять за межі, що були визначені відповідною технічною документацією із землеустрою, на підставі якої була сформована ця земельна ділянка. Накладання житлового будинку з цегляною прибудовою та комином на суміжну земельну ділянку становить від 2,67 м до 2,74 м. Межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 порушені фактичним накладенням меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
В суді першої інстанції експерт Шишов М. А. пояснив, що в ухвалі про призначення експертизи не ставилося питання про те, чи є зміщення земельних ділянок. Фактичні межі земельної ділянки на АДРЕСА_2 виходять за межі, які визначені технічною документацією. Питання щодо площі накладення земельної ділянки за технічною документацією на житловий будинок ОСОБА_2 в ухвалі про призначення експертизи не ставилось. Щодо земельної ділянці на АДРЕСА_1 були надані координати поворотних точок. В ухвалі також не ставилось питання щодо визначення площі накладення земельних ділянок, а також часу здійснення будівництва будинку на АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року оскаржені тільки в частині вирішення вимог первісного позову, а тому переглядаються лише в частині вирішення цих вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.