Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 127/20235/14
провадження № 61-2875св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича як представника ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року у складі судді Саблук С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У вересні 2014 року Відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк", банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка на 09 вересня 2014 року становить 23 951,06 дол. США, у тому числі: простроченої заборгованості за кредитом - 11 047,27 дол. США; несплачених відсотків - 9 742,82 дол. США; пені - 3 160,97 дол. США.
На обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 31 жовтня 2007 року між позивачем і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15/04/1270-К-07, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитом, строком до 31 жовтня 2027 року.
На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 31 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 09 вересня 2014 року у банку виникли підстави для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 951,06 дол. США, що еквівалентно 309 593,80 грн, з яких: 11 047,27 дол. США, що еквівалентно 142 798,12 грн, - простроченої заборгованості; 9 742,82 дол. США., що еквівалентно 125 936,67 грн, - несплачених відсотків; 3 160,97 дол. США, що еквівалентно 40 859, 01 грн, - пені.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вінницький міський суд Вінницької області заочним рішенням від 09 грудня 2014 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 951,06 дол. США, що еквівалентно 309 593,80 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з боржника і поручителя.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Вінницький апеляційний суд постановою від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення коштів та судових витрат з ОСОБА_2 скасував. В задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовив. Стягнув з ПАТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_2 4 644,00 грн судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач у вересні 2009 року вже використав своє право на дострокове стягнення всієї існуючої заборгованості, а наявність судового рішення про дострокове стягнення заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені поза строком кредитного договору, а є підставою для застосування статті 625 ЦК України, вимог за якою позивач не заявляв.
Заочне рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 21 лютого 2021 року, адвокат Лавренчук А. С. як представник ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 910/14144/17 і постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 219/6501/17 та від 06 листопада 2018 року у справі № 910/21213/17; відсутній висновок Верховного Суду з приводу подвійного стягнення однієї і тієї ж самої заборгованості за тим самим кредитним договором двома судовими рішеннями суду та щодо залишення за боржником обов`язків повного виконання зобов`язань за кредитним договором перед кредитором у разі повного виконання зобов`язання перед кредитором за кредитним договором поручителем та припинення в такому випадку солідарного обов`язку боржника і поручителя.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що судові рішення є незаконними і необґрунтованими з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та порушення норм процесуального права.
Оскарження чи неоскарження дій чи бездіяльності органів влади, рішень судів тощо є право, а не обов`язком громадянина. ОСОБА_1 не використав свого права на оскарження рішення суду першої інстанції, однак ОСОБА_2 просила скасувати це рішення повністю, оскільки відповідальність за кредитним договором боржника і поручителя є солідарною, задоволення вимог кредитора поручителем в повному обсязі тягне за собою припинення зобов`язань перед кредитором у обох солідарних відповідачів, у цій справі у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 543 ЦК України.
21 січня 2021 року в судовому засіданні у Вінницькому апеляційному суді адвокат наголошував на тому, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність, і про це зазначено як в апеляційній скарзі так і у відповіді на відзив банку на неї, а також у відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.
Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Крім цього, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Наявність двох однакових рішень у 2009 і 2014 році щодо тих самих сторін з тих самих підстав і з того самого предмета є грубим порушенням процесуального права судом першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції повинно бути повністю скасоване судом апеляційної інстанції.
Також ОСОБА_2 апеляційну скаргу обґрунтовувала порушенням своїх прав як відповідача, в тому числі і підставою своєї відсутності як учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що, у свою чергу, є однозначною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції від 09 грудня 2014 року та ухвалення нового судового рішення.
Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою цей аргумент апеляційної скарги ОСОБА_2, не застосував зазначену норму права та не скасував рішення в повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Лавренчука А. С. як представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року і постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
02 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року закрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Лавренчука А. С. як представника ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року іпостанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15/04/1270-К-07, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитом, строком до 31 жовтня 2027 року.
На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 31 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки, а 01 листопада 2007 року - договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1063 га на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності.
Із матеріалів оглянутої апеляційним судом в судовому засіданні цивільної справи № 2-4047/09 Ленінського районного суду м. Вінниці видно, що у червні 2009 року ВАТ "Універсал Банк" вже зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за цим самим кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 15/04/1270-К-07, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов цього договору станом на 26 листопада 2008 року у банку виникло право на дострокове стягнення усієї заборгованості за ним, що на цю дату становила: 325 333,10 грн, що еквівалентно 49 221,30 дол. США, - заборгованість за кредитом; 22 205,81 грн, що еквівалентно 3 359,63 дол. США, - заборгованість за несплаченими відсотками та 464, 26 грн - пеня.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року, ухваленим у справі № 2-4047/09, що набрало законної сили, позов було задоволено повністю, стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 348 003,17 грн, 250 грн ІТЗ і 1 700,00 грн судового збору, тобто банк реалізував своє право на дострокове стягнення усієї існуючої заборгованості станом на 26 листопада 2008 року.
На виконання вказаного рішення суду Ленінський районний суд м. Вінниці видав виконавчий лист, який банк пред`явив до виконання, і постановою від 07 грудня 2009 року було відкрито виконавче провадження № 16265442, в процесі здійснення якого рішенням Вінницького районного суду від 09 грудня 2010 року за ВАТ "Універсал Банк" визнано право іпотеки на побудований ОСОБА_2 на іпотечній земельній ділянці житловий будинок площею 334,8 кв. м на АДРЕСА_1, проведено оцінку вказаного майна, згідно з якою житловий будинок оцінений в 692 350,00 грн, а земельна ділянка - 63 575,00 грн.
Постановою державного виконавця ДВС Вінницького РУЮ від 15 липня 2011 року на підставі заяви банку вказане майно загальною вартістю 692 350,00 грн передано стягувачу в рахунок погашення боргу.
Постановою від 18 серпня 2011 року виконавче провадження з виконання рішення від 30 вересня 2009 року про дострокове стягнення заборгованості за цим кредитним договором закінчено у зв`язку із залишенням іпотечного майна вартістю 692 350,00 грн стягувачу.
Замовчуючи вказані обставини, банк знову пред`явив позов з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за цим самим договором вже станом на 09 вересня 2014 року в розмірі 23 951,06 дол. США, у тому числі: простроченої заборгованості за кредитом - 11 047,27 дол. США; несплачених відсотків - 9 742,82 дол. США; пені - 3 160,97 дол. США.