Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа 200/13318/16-ц
провадження № 61-15343 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на новостворене майно та розподіл його в натурі, визнання права власності на частину домоволодіння, визнання державного акту частково недійсним, визнання права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 30 червня 2007 року по 20 березня 2012 року.
До реєстрації шлюбу, 11 травня 2004 року, відповідач придбала 68/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 389 кв. м. Загальна вартість придбаної частини домоволодіння складала 59 400 грн.
17 вересня 2004 року відповідач отримала рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська про дозвіл на реконструкцію частини житлового будинку з надбудованою мансардою у домоволодінні за вказаною вище адресою.
У квітні 2005 року відповідач отримала у закритому акціонерному товаристві "Агробанк" кредит у розмірі 15 тис. євро зі строком погашення до грудня 2007 року та зобов`язана була сплачувати щомісячно в погашення кредиту відсотки в сумі 250 доларів США. Тіло кредиту не сплачувала, проводила реконструкцію придбаної нерухомості.
З 2004 року по червень 2007 року відповідач намагалася за власні кошти розпочати реконструкцію 68/100 частин домоволодіння, але грошей у неї не вистачало та реконструкція проходила повільно.
28 січня 2009 року відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0393 га по АДРЕСА_1, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Після укладення шлюбу у червні 2007 року, відповідач попросила допомогти їй грошима для проведення реконструкції домоволодіння. Він мав у користуванні однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, та запропонував відповідачу приватизувати дану квартиру на її ім`я та продати, оскільки він на той час вже реалізував своє право на безкоштовну приватизацію.
22 серпня 2007 року відповідач отримала свідоцтво про право власності на житло на вищевказану квартиру та 07 грудня 2007 року за його згодою продала квартиру АДРЕСА_2 за ціною 247 450 грн, що на той час було еквівалентно 45 тис. доларів США.
Таким чином, він допоміг відповідачу сплатити тіло кредиту та відсотки за кредитом, продовжити реконструкцію спірного домоволодіння. Отже, в період шлюбу вони за спільні кошти добудували 68/100 частин домоволодіння.
Про порушення свого права він дізнався у травні 2016 року, коли отримав судову повістку у справі № 200/24580/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку. Ураховуючи викладене, позивач просив суд поділити сумісно нажите майно подружжя, визнати об`єктом спільної сумісної власності 68/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на реконструйоване майно на 34/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 ринковою вартістю 1 099 633 грн; виділити йому в натурі у розмірі 34/100 від 68/100 житлового будинку АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. А-1 з наступними приміщеннями: в житловому будинку літ. А-1 на першому поверсі: приміщення А?-1 № 1 (19,8 кв. м) - вітальня, А?-1 № 2 (4,8 кв. м) - коридор, А?-1 № 3 (6.7 кв. м) - санвузол, А?-1 № 4 (14.6 кв. м) - житлова, А?-1 № 5 (17,6 кв. м) житлова, А-1 № 6 (16,2 кв. м) - кухня-їдальня, разом по квартирі АДРЕСА_4 на першому поверсі загальна площа приміщень складає 79,7 кв. м, на другому поверсі: МС (мансарда) № 7 (74,3 кв. м) - житлова. Всього по жилому будинку літ. А-1 (196,5) кв. м; виділити йому наступні надвірні будівлі та споруди: літ Б (5,7 кв. м) - сарай фундамент, літ під Б (2.3 кв. м) - погріб, огорожі позначені № 1 (7,7 кв. м) - ворота, № 2 (87,2 кв. м) - огорожа, № 2 (1,3 кв. м 0 - цоколь, І (1,8 кв. м) - замощення, ІІ (19,7 кв. м) - замощення, ІІІ (6,3 кв. м) - замощення; виділити в натурі ОСОБА_2 у розмірі 34/100 від 68/100 житлового будинку АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. А-1 з наступними приміщеннями: в житловому будинку літ. А-1 на першому поверсі: приміщення А?-1 № 1 (19,8 кв. м.) - вітальня, А?-1 № 2 (4,8 кв. м) - коридор, А?-1 № 3 (6,7 кв. м) - санвузол, А?-1 № 4 (14,6 кв. м) - житлова, А?-1 № 5 (1,6 кв. м) житлова, А-1 № 6 (16,2 кв. м) - кухня-їдальня, разом по квартирі АДРЕСА_4 на першому поверсі загальна площа приміщень складає 79,7 кв. м, на другому поверсі: МС (мансарда) № 7 (74,3 кв. м) - житлова. Всього по жилому будинку літ. А-1 (196,5) кв. м; виділити наступні надвірні будівлі та споруди ОСОБА_2 : літ Б (5,7 кв. м) - сарай фундамент, літ. під Б (2,3 кв. м) - погріб, огорожі позначені № 1 (7,7 кв. м) - ворота, № 2 (87,2 кв. м) - огорожа, № 2 (1,3 кв. м 0 - цоколь, І (1,8 кв. м) - замощення, ІІ (19,7 кв. м) - замощення, ІІІ (6,3 кв. м) - замощення; зобов`язати його та ОСОБА_2 для влаштування двох ізольованих квартир в житловому будинку АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. А-1 виконати наступні переобладнання: закласти дверний отвір між приміщеннями № 1-2, 4-7; перекласти проріз сходової клітини в приміщенні № 7; переобладнати приміщення № 3 перегородкою та двома входами; визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0393 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 131559, виданого 28 січня 2009 року, за вказаною вище адресою; визнати частково недійсним державний акт на землю серії ЯЖ № 131559, виданий 28 січня 2009 року у розмірі 1/2 частки від площі 0,0393 га в зв`язку з визнанням об`єктом спільної сумісної власності та визнанням за ним права власності на земельну ділянку у розмірі 1/2 частки від площі 0,0393 га; стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська області від 05 листопада 2019 року у складі судді Женеску Е. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об`єктом спільної сумісної власності 68/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйоване майно на 34/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 ринковою вартістю 1 099 633 грн. Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку від земельної ділянки площею 0,0393 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 131559, виданого 28 січня 2009 року, за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано частково недійсним державний акт на землю серія ЯЖ № 131559, виданий 28 січня 2009 року у розмірі 1/2 частки від площі 0,0393 га, у зв`язку з визнанням об`єктом спільної сумісної власності та визнанням за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у розмірі 1/2 частки від площі 0,0393 га, за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватизована 22 серпня 2007 року відповідачем квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та відповідно кошти, отримані від її продажу, також належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Тому витрачання отриманих від продажу приватизованої відповідачем квартири, яка надавалась в користування ОСОБА_1, на реконструкцію спірного домоволодіння свідчить, на думку суду, про те, що збільшення вартості домоволодіння відбулося, в тому числі, і за рахунок спільних грошових затрат.
Відповідач не надала доказів, що крім кредитних, мала у своєму розпорядженні будь-які інші кошти, які могла витратити на реконструкцію будинку.
Позивачем не запропоновано варіантів розділу домоволодіння в натурі, не заявлялось клопотання про призначення відповідної експертизи для розв`язання фахівцем вказаного питання та питання, які саме переобладнання необхідно виконати для влаштування двох ізольованих квартир в житловому будинку АДРЕСА_3 .
У зв`язку з визнанням об`єктом спільної сумісної власності та визнанням за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у розмірі 1/2 частки від 0,0393 га, державний акт на землю серія ЯЖ № 131559, виданий 28 січня 2009 року, підлягає визнанню частково недійсним у розмірі 1/2 частки від площі 0,0393 га.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне реконструйоване нерухоме майно є об`єктом незавершеного будівництва.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження ступеня готовності спірного реконструйованого нерухомого майна, право власності на яке просив визнати за ним позивач, не містять доказів періоду часу проведення його реконструкції, а також можливості визначення його окремих частин, що підлягають виділу.
У справі відсутні докази на підтвердження того, що цінність спірного майна істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат позивача, а також відсутні докази щодо періоду, коли проводилися роботи з реконструкції нерухомого майна.
Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 10 серпня 2018 року власником спірних 68/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_4, який не залучався до участі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, що не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 200/13318/16-ц із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська області.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він надав згоду на приватизацію ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2, яка була надана йому у користування виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська на підставі ордеру на житлове приміщення від 07 лютого 2003 року № 120 складом сім`ї одна особа, тільки тому, що він вже на той час використав право на безоплатну приватизацію. Тобто вказана квартира належала їм на праві спільної сумісної власності, а кошти, отримані за продаж вказаної квартири, відповідач використала для погашення своїх боргів за кредитним договором, укладеним до шлюбу із ним. Стверджував, що наявними у матеріалах справи доказами доведено, що вартість належного відповідачу майна, 68/100 частин спірного домоволодіння, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості. А тому вважав висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення його позову обґрунтованими.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 червня 2007 року знаходились у зареєстрованому шлюбі (а.с. 19, т. 1).
Шлюб між сторонами було розірвано 20 березня 2012 року (а.с. 20, т. 1).
07 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В., відповідно до якого сторони зобов`язалися у термін до 05 квітня 2004 року укласти договір купівлі-продажу 68/100 частин будинку АДРЕСА_1 . На підтвердження зобов`язання і в забезпечення його виконання ОСОБА_2 видала ОСОБА_5 завдаток у сумі 16 200 грн в рахунок належних з її сторони платежів в сумі 59 400 грн за договором купівлі-продажу (а.с. 21, т. 1).
Додатковою угодою від 28 березня 2004 року до попереднього договору від 07 лютого 2004 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_5 завдаток у розмірі 37 100 грн в рахунок належних з її сторони платежів в сумі 59 400 грн за договором купівлі-продажу (а.с. 22, т. 1).
11 травня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 68/100 частин домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В., відповідно до якого ОСОБА_2 купила 68/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 389 кв. м (а.с. 23, т. 1).
Право власності на вказане домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_2 у комунальному підприємстві "Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації" 24 червня 2004 року (а.с. 165, т. 2).
Згідно з довідкою комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 15 серпня 2005 року, станом на день надання виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська дозволу на реконструкцію частини домоволодіння, 17 вересня 2004 року, відсоток готовності об`єкта становив 8%, його вартість становила 86 959 грн.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 131559 від 28 січня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0393 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 25-26, т. 1).
Судом встановлено, що у користуванні ОСОБА_1 знаходилася квартира АДРЕСА_2, надана йому виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська на підставі ордеру на житлове приміщення від 07 лютого 2003 року № 120 складом сім`ї одна особа (а.с. 31, т.1).
Вказана квартира була передана у приватну власність ОСОБА_2 розпорядженням органу приватизації від 22 серпня 2007 року № 2/762-07 на підставі заяви про приватизацію квартири від 16 липня 2007 року, що підтверджується листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 26 липня 2018 року (а.с. 180, т. 1).
07 грудня 2007 року ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_7 за ціною 247 450 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А. В. (а.с. 32, т. 1).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 15 серпня 2018 року підтверджено, що 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством "Хоум Кредіт Банк" було укладено іпотечний договір, розмір основного зобов`язання - 15 тис. євро. Вказане обтяження було вилучено 24 грудня 2007 року на підставі квитанції від банку.
У висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 30 червня 2016 року № 1145-06, складеного судовим експертом Івченком В. В. та наданого позивачем, зазначено, площа внутрішніх житлових приміщень квартири АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_2 і припадає на 68/100 частину домоволодіння, станом на дату виникнення права власності 11 травня 2004 року становила: житлова площа 47,5 кв. м, загальна площа 78,9 кв. м. Загальна площа зазначеної квартири після проведеної реконструкції складає 154 кв. м. Найбільш ймовірна дійсна ринкова вартість 68/100 частки домоволодіння станом на дату виникнення права власності 11 травня 2004 року становить 198 749 грн. Найбільш ймовірна дійсна ринкова вартість 68/100 частки домоволодіння станом на 30 червня 2016 року становить 2 199 266 грн (а.с. 3-55, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.