Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 359/1506/21
провадження № 61-17756св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шумило Наталією Миколаївною, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2 до Словацької Республіки з 31 березня 2021 року до 31 березня 2023 року.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 24 липня 2009 року до 21 червня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 .
Місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з матір`ю на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2013 року.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, був наданий дозвіл на виїзд за межі України малолітньої дитини до Словацької Республіки разом із матір`ю без згоди та супроводу батька з обов`язковим поверненням дитини до України, для проживання в ній разом із матір`ю, включно до 31 березня 2019 року.
В подальшому ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої заяви від 21 березня 2019 року надав згоду на тимчасовий виїзд доньки за кордон до Словацької Республіки в період з 31 березня 2019 року до 31 березня 2021 року у супроводі матері, або ОСОБА_4 або ОСОБА_5 .
На теперішній час вона проживає та працює за трудовим договором у Словацькій Республіці та має намір надалі продовжувати працювати.
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на даний час відсутня необхідність в наданні дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, оскільки малолітня ОСОБА_2 вже фактично проживає за кордоном.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 712/10623/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)
Крім того, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року в справі № 131/926/14-ц та від 07 листопада 2018 року в справі № 507/306/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Відсутність дозволу відповідача на виїзд дитини за кордон ставить під загрозу можливість продовження дитиною навчання в Словацькій Республіці за програмою до якої вона вже адаптувалась за останні роки та позбавить дитину звичного для неї оточення.
Перебування дитини за кордоном на момент вирішення судом питання про надання дозволу на її виїзд не є безумовною підставою для відмови в задоволенні судом такого позову.
Між тим, задоволення позовних вимог якнайкраще відповідатиме інтересам дитини, життя якої вже увійшло у звичну для неї колію, а зміна умов та середовища перебування дитини може призвести до негативних наслідків.
Доводи інших осіб у справі
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 359/1506/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька.
Обставини справи
Суди встановили, що з 24 липня 2009 року до 21 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу місце проживання дитини визначено за місцем проживання матері ОСОБА_1 на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2013 року.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 надавався тимчасовий дозвіл на виїзд за межі України малолітньої ОСОБА_3 до Словацької Республіки без згоди та супроводу батька з обов`язковим поверненням дитини до України, для проживання в ній з матір`ю ОСОБА_1, включно до 31 березня 2019 року.
21 березня 2019 року ОСОБА_2 надав нотаріально завірену згоду на виїзд малолітньої дочки ОСОБА_3 за кордон до Словацької Республіки, інших країн учасниць Шенгенської угоди та країн Європейського Союзу в період із 31 березня до 31 березня 2021 року.
Згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 28 серпня 2019 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетнула державний кордон України в напрямку виїзду до Словацької Республіки та станом на 06 квітня 2021 року на територію України не поверталась.
Також установлено, що ОСОБА_1 має посвідку на проживання в Словацькій Республіці до 31 березня 2023 року включно, проживає за адресою: АДРЕСА_1, та на підставі трудового договору від 01 квітня 2017 року працює в компанії ТОВ "СанаКліс" за безстроковим договором.
Малолітня ОСОБА_3 є ученицею 5С класу початкової школи денної форми навчання, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відвідує початкову художню школу імені Йозефа Кресанка за напрямом "Музичне мистецтво" та школу танців "City Dance".
Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка посилалась на те, що 31 березня 2021 року закінчується термін дії тимчасового дозволу на виїзд за межі України малолітньої ОСОБА_3, що був наданий заявою ОСОБА_2 від 21 березня 2019 року. Оскільки відповідач проігнорував її звернення з цього приводу, для захисту свого права та права дитини на вільний вибір місця проживання, навчання, роботи вона змушена звертатись до суду. Передчасність такого звернення до суду зумовлена тим, що вона має досвід тривалого судового розгляду попередньої справи з вирішення аналогічного спору між сторонами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 712/10623/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року в справі № 131/926/14-ц та від 07 листопада 2018 року в справі № 507/306/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.