Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 214/5754/20
провадження № 61-12641св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) Новікова Оксана Олександрівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року у складі судді Гринь Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Новікової О. О. про утворення виконавчої групи, поновлення виконавчого провадження.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 17 квітня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 58917830 винесена постанова про утворення виконавчої групи, до якої включені державні виконавці Іванова А. М. та Захаренко К. С.
17 квітня 2019 року о 10-00 годині під час виходу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пічугіна, 69 для виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2017 року державний виконавець не надала їй постанову про утворення виконавчої групи, за її відсутності та без її підпису склала акт про добровільне виконання ОСОБА_2 судового рішення про демонтаж басейну.
Вважає, що постанова про утворення виконавчої групи виготовлена пізніше, ніж вказана у ній дата, оскільки для ознайомлення їй не надавалась та за місцем її проживання не надсилалась, як і постанова про закриття виконавчого провадження, чим порушено норми статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Боржникпісля отримання повідомлення виконавчої служби про прихід 17 квітня 2019 року з приводу демонтажу басейну, 16 квітня 2019 року заваливши басейн сміттям, сховав бетонні конструкції під сміття.
Посилаючись на наведене та, уточнивши скаргу, просила суд скасувати постанову начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) Новікової О. О. від 17 квітня 2019 року про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні № 58917830, поновити виконавче провадження № 58917830 та провести демонтаж басейну за її участю.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення виконано державним виконавцем Захаренко К. С. у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, виданим на підставі судового рішення; постанова від 17 квітня 2019 року про утворення виконавчої групи, яку оскаржила ОСОБА_1, прийнята державним виконавцем у межах своїх повноважень; підстави для поновлення виконавчого провадження № 58917830 відсутні, оскільки постанова від 13 червня 2019 року про його закінчення прийнята в межах повноважень державного виконавця і право стягувача не було порушено.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.
Доводи інших осіб у справі
Начальник Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) Новікова О. О. подала відзиви, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу справу № 214/5754/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Обставини справи
Суди встановили, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, яке набрало законної сили 17 липня 2018 року, зобов`язано ОСОБА_2 провести демонтаж бетонної конструкції - ями-басейну для гусей, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, привівши її в попередній стан, вирівнявши площину басейну землею до природного ґрунту.
На виконання вказаного рішення 07 серпня 2018 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області виданий виконавчий лист № 2/214/12/17.
16 квітня 2019 року стягувач ОСОБА_1 звернулася до начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Новікової О. О. з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-70/11 про демонтаж ОСОБА_2 ями-басейну в її присутності.
17 квітня 2019 року державним виконавцем Івановою А. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листавід 07 серпня 2018 року № 2/214/12/17.
Крім того, 17 квітня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 58917830 винесена постанова про утворення виконавчої групи, до якої включені державні виконавці Іванова А.М. та Захаренко К.С.
Копії постанов від 17 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження та утворення виконавчої групи надіслані на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за номерами 13.13-43/16829 та 13.13-43/16829 відповідно.
17 квітня 2019 року державним виконавцем здійснений вихід за місцем вчинення виконавчих дій та складено акт, відповідно до якого під час виходу за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено, що на території домоволодіння відсутній басейн для купання качок, басейн демонтований, площина басейну вирівняна до природного ґрунту, ділянка приведена у попередній стан. Дослідження проводилось методом візуального огляду та фотографування.
13 червня 2019 року державним виконавцем Захаренко К. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/214/12/17, виданого 07 серпня 2018 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, у зв`язку з тим, що боржник провів демонтаж ями-басейну, розташованої на земельній ділянці його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, привівши цю ділянку в попередній стан, вирівнявши площину басейну землею до природного ґрунту.
Обґрунтовуючи підстави скарги, ОСОБА_1 посилалась на те, що постанова про утворення виконавчої групи виготовлена пізніше від дати її постановлення та у зв`язку з її скаргою, оскільки при виконанні судового рішення 17 квітня 2019 року цю постанову державний виконавець не надавав їй для ознайомлення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року є посилання заявника на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.
Частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Нормою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин першої-третьої Розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішення суду за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Виконавча група може бути утворена за рішенням, зокрема начальника відділу державної виконавчої служби - з державних виконавців цього відділу; особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову.
За змістом пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У справі, яка є предметом перегляду, під час її розгляду як суд першої інстанції, так і апеляційний суд оглянули матеріали виконавчого провадження № 58917830 та встановили факт прийняття начальником Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Новіковою О. О. постанови від 17 квітня 2019 року про утворення виконавчої груп.
Зміст вказаної постанови свідчить про те, що перевірку виконання рішення необхідно здійснити на віддаленій ділянці на підпорядкованій відділу території, тому для проведення виконавчих дій необхідно залучити ще одного державного виконавця, який є більш досвідченим, у зв`язку із чим була утворена виконавча група щодо виконання виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_2, головою групи затверджено державного виконавця Іванову А. М., членом групи -державного виконавця Захаренко К. С.
Судами попередніх інстанцій також установлено факт надіслання Саксаганським відділом державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постанов від 17 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження та про утворення виконавчої групи відповідно.
Виходячи з того, постанова від 17 квітня 2019 року про утворення виконавчої групи, яку оскаржила ОСОБА_1, прийнята начальником Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Новіковою О.О.в межах її повноважень, та, встановивши, що судове рішення виконано державним виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, виданим на підставі цього рішення, постанова від 13 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження прийнята в межах повноважень державного виконавця і право стягувача, при цьому, не було порушено, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги щодо незаконності винесення постанови від 17 квітня 2019 року про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні №58917830 з огляду на своєчасне невнесення її до автоматизованої системи виконавчого провадження, виходячи з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи встановили, що постанова начальника від 17 квітня 2019 року про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні № 58917830 в день її винесення не була внесена до автоматизованої системи виконавчого провадження через відсутність мережі Інтернету, що пов`язано з ремонтними роботами, й внесена до неї після усунення вказаних обставин відповідно до вимог частини четвертої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи скарги про те, що постанова від 13 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження у паперовому вигляді та на електронному носії містить розбіжності, є безпідставними, оскільки зазначена постанова не є предметом розгляду у даній справі. Окрім того, вказані обставини були предметом перевірки під час розгляду справи № 214/5112/19, в якій ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на зазначену постанову державного виконавця.
За таких обставин відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження.
Не заслуговують на увагу й доводи скарги про те, що судді Гринь Н. Г. заявлявся обґрунтований відвід, у задоволенні якого безпідставно відмовлено. Вказаний відвід залишено судом без задоволення у встановленому ЦПК України порядку (стаття 36 ЦПК України) ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2012 року через його необґрунтованість і безпідставність.
Інші наведені в касаційній сказі аргументи також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленим у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).