ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 569/3033/17
адміністративне провадження № К/9901/42372/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03.08.2017 (суддя Ковальов І.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (колегія у складі суддів Мацького Є.М., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)
у справі № 569/3033/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 23.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 67% грошового забезпечення на 62% грошового забезпечення протиправними та зобов`язати відповідача встановити основний розмір пенсії 67% грошового забезпечення з 01.09.2016 та здійснити відповідний перерахунок з виплатою недоплачених сум, починаючи із 01.09.2016.
2. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задоволено.
3. 10.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18.11.1994 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішні справ України, а з 07.11.2015 в органах національної поліції України.
7. Наказом Головного управління національної поліції в Рівненській області від 29.06.2016 №146 о/с позивача було звільнено з органів Національної поліції відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (через хворобу) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік).
8. На день звільнення позивач мав звання "підполковник поліції". Вислуга років на день звільнення (для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" становила 24 роки 00 місяців 05 днів.
9. Підставою звільнення за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (через хворобу) стало свідоцтво про хворобу №168 від 30.05.2016, в якому викладена постанова військово-лікарської комісії з висновком про непридатність позивача до військової служби у мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час.
10. З 30.06.2016 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ в розмірі 67% суми грошового забезпечення що повністю відповідає ст.13 Закону України №2262-ХІІ, згідно якої пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а)… особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст.12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пп.2,3 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення(ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, з 30.06.2016 по 01.09.2016 повний розмір пенсії позивача становив 67% суми грошового забезпечення, що повністю відповідало Закону №2262-ХІІ.
11. Однак всупереч Закону №2262-ХІІ, відповідачем з 01.09.2016 безпідставно та протиправно був зменшений основний розмір пенсії позивача, а саме з вже встановлених 67% на 62% грошового забезпечення, із розрахунку 50% + 3% за кожний рік вислуги понад 20 років.
12. Не погоджуючись з таким діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що надані письмові докази в достатній мірі підтверджують факти того, що він був звільнений з органів Національної поліції через хворобу (свідоцтво про хворобу № 168 від 30.05.2016 та Наказ про звільнення від 29.06.2016 № 146 о/с) та має вислугу для призначення пенсії більше 24 років, що в сукупності надає право на розмір пенсії 67% відповідно до умов, встановлених п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
14. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами проходження позивачем медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Рівненській області" було видано свідоцтво про хворобу №168 від 30.05.201, у якому викладено постанову військово-лікарської комісії з висновком про непридатність ОСОБА_1, 1972 року народження до військової служби у мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час.
16. Вказане свідоцтво повністю відповідає вимогам Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі МВС України, а тому є належним законним, обґрунтованим, виданим уповноваженим органом документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції.
17. Отже, за висновком суду першої інстанції, надані позивачем письмові докази підтверджують, що позивач був звільнений з органів Національної поліції України через хворобу та має вислугу для призначення пенсії більше 24 років, що в сукупності надає позивачу право на розмір пенсії 67% відповідно до умов, встановлених п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що військово-медичною комісією не було прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян пенсійну виплату позивача приведено у відповідність до чинного законодавства з 01.09.2016 та обчислено пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення в сумі 7427,43 грн. Надані військово-лікарські документи не містять в собі інформацію про непридатність до служби в поліції, як це передбачено п.2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VІІІ.
19. Щодо стягнення з Головного управління витрат судового збору, то п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що Пенсійний фонд та його органи звільняються від сплати судового збору.
20. 06.12.2017 позивач подав заперечення на касаційну скаргу відповідача. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
22. У касаційній скарзі відповідач, як на обґрунтування правомірності своїх дій, посилається на відсутність рішення військово-медичної комісії про непридатність позивача до служби в поліції, як це передбачено п.2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VІІІ.
23. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
24. Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
25. Відповідно до статті 70 Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12.12.2000 № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 06.02.2001 № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок № 85).
26. Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
27. Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: "Придатний до військової служби"; "Придатний до військової служби. Не придатний на посаду" (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); "Обмежено придатний до військової служби"; "Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я"; "Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку".
28. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
29. Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.02.2021 у справі № 750/10356/16-а, зазначив наступне:
"<…> свідоцтво про хворобу № 325 від 26 вересня 2016 року є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).
При цьому, відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії.
…
Окрім того, на час виникнення спірних відносин до затвердженої наказом № 85 форми свідоцтва про хворобу не вносилось будь-яких змін у зв`язку із прийняттям Закону № 580-VIII, а тому вимога відповідача про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції суперечить вказаному наказу та є протиправною. При цьому право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушене державою внаслідок не внесення змін до певних підзаконних нормативно-правових актів".
30. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та який, відповідно, спростовує доводи скаржника.
31. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача, посилаючись на те, що свідоцтво є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).
32. Доводи касаційної скарги щодо звільнення Пенсійного фонду України та його органів від сплати судового збору, що, на думку відповідача, унеможливлює стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є безпідставними.
33. Відповідно до п.18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється, зокрема, Пенсійний фонд України та його органи.
34. Отже, відповідач звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.
35. Проте, звільнення від сплати судового збору Пенсійного фонду України та його органів, не звільняє його від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.
36. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.10.2018 у справі № 243/5892/17.
37. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
39. Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -