ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/658/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 (колегія суддів: Принцевська Н. М. - головуючий, Діброва Г. І., Савицька Я. Ф.) у справі
за позовом Державного підприємства Шовкорадгосп "Шотівський"
до 1) Фермерського господарства "Колос-2011", 2) Фізичної особи - підприємця Мица Вадима Володимировича
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1. У серпні 2019 року Державне підприємство шовкорадгосп "Шотівський" (далі - ДП шовкорадгосп "Шотівський") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "Колос-2011" (далі - ФГ "Колос-2011") та Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Мица Вадима Володимировича про визнання недійсним договору про партнерство, співробітництво та господарську діяльність від 15.11.2016, укладеного між позивачем та відповідачами (далі - договір про партнерство).
1.2. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір про партнерство.
1.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
1.4. Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 у справі № 923/658/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
1.5. За результатами нового розгляду у задоволенні позовних вимог ДП Шовкорадгосп "Шотівський" до ФГ "Колос-2011" та ФОП Мица В. В. про визнання недійсним договору про партнерство відмовлено.
1.6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020, перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся 19.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру) на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 у справі № 923/658/19.
1.7. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційну скаргу прокурора на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 у справі № 923/658/19 залишено без руху.
1.8. 09.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 у справі № 923/658/19.
1.9. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 у справі №923/658/19.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали
2.1. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 у справі № 923/658/19.
2.2. Апеляційний господарський суд виходив із того, що предметом позову є вимоги ДП Шовкорадгосп "Шотівський" до ФГ "Колос-2011" та ФОП Мица В. В. про визнання недійсним договору про партнерство. Суд констатував, що, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020, прокурор зазначав, що органи ГУ Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі оскаржувати незаконні судові рішення з метою відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, а також повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок, безпідставно переданих у користування. Суд апеляційної інстанції встановив, що у цьому випадку прокурор не обґрунтував порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків ГУ Держгеокадастру, і під час вирішення спору щодо визнання недійсним договору жодним чином не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки ГУ Держгеокадастру. Тому, посилаючись на положення пункту 3 частини 1 статті 264, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, заступник керівника Одеської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, а справу направити до Південно-західного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.
3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 129, 131-1 Конституції України, статей 4, 53, 55, Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор вважає, що оскільки на ГУ Держгеокадастру покладено обов`язки щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, то висновок апеляційного суду про неухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення про права та інтереси ГУ Держгеокадастру як органу контролю за використанням спірної земельної ділянки, є необґрунтованим. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу можливості оскарження судового рішення прокурором у справах за позовами інших осіб в інтересах саме компетентного органу.
3.3. ДП Шовкорадгосп "Шотівський" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги заступника керівника Одеської області, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 залишити без змін. ДП Шовкорадгосп "Шотівський" зазначає, що під час звернення з апеляційною скаргою, прокурором не було належним чином дотримано вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку із чим прокурор не підтвердив підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, за твердженням ДП Шовкорадгосп "Шотівський", під час вирішення спору у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки ГУ Держгеокадастру; в мотивувальній частині рішення суду не зроблено жодних висновків стосовно прав та обов`язків ГУ Держгеокадастру.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на касаційну скаргу доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
4.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, постановлена з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
4.4. Таким чином, чинний Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд апеляційної інстанції обов`язок з`ясувати чи вирішив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участь у справі, та наявність/відсутність правового зв`язку між особою, яка не брала участь у справі (скаржником) і сторонами у справі.
У постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Верховний Суд у постановах від 18.09.2019 у справі № 905/943/18, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18 дійшли таких висновків:
- якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;
- особа, яка звертається з апеляційною скаргою на підставі статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме;
- рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
4.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом позову є вимоги ДП Шовкорадгосп "Шотівський" до ФГ "Колос-2011" та ФОП Мица В. В. про визнання недійсним договору про партнерство, укладеного між позивачем та відповідачами; ГУ Держгеокадастру не є учасником справи, а оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки; оскаржуване рішення суду першої інстанції, зокрема, його мотивувальна та резолютивні частини, не містять будь-яких суджень про права та обов`язки ГУ Держгеокадастру. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що та обставина, що в цьому випадку ГУ Держгеокадастру як розпорядника земельної ділянки, яка була предметом спірного договору про партнерство, не було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не наділяє ГУ Держгеокадастру безумовним правом на оскарження судового рішення у цій справі.
4.6. Щодо доводів прокурора про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу можливості оскарження судового рішення прокурором у справах за позовами інших осіб в інтересах саме компетентного органу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи, а також застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права відповідно до такого висновку.
Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, у визначених законом випадках прокурор подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. При цьому, якщо прокурор звертається до суду в інтересах держави, то в скарзі (апеляційній, касаційній) обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, наводить визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і саме зазначений прокурором орган набуває статусу учасника провадження у справі.
4.7. У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 цієї постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 цієї постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, підтримавши висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Посилаючись на положення статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 (постанова від 06.07.2021) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Таким чином, висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" був викладений у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та свідчить про сталість судової практики, яка визначає загальні правові підстави для представництва інтересів держави прокурором у тому числі у судових справах, провадження у яких відкрито за позовом іншої особи.
4.8. У цій справі прокурор звертався з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, тому суд встановлював порушення прав та законних інтересів ГУ Держгеокадастру як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у спірних правовідносинах. Установивши відсутність порушених прав та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру оскаржуваним рішенням, суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження за апеляційною скаргою прокурора. Отже зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених положень чинного законодавства.
4.9. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, установивши наявність підстав, для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 у цій справі, правильно застосував положення статей 3, 17, 254 та пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.