ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 813/2616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Бонк Т.Б., Матущак О.І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2020 (суддя Ділай У.І.)
за позовом Громадської організації "Інститут політичних технологій"
до 1). Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
2). Львівської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за участю: позивача: Різник О.О. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Громадська організація "Інститут політичних технологій" (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - відповідач - 1), Львівської міської ради (далі - відповідач - 2) згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - 1 щодо розгляду заяви позивача "Про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу" та підготовки відповідного проекту ухвали відповідача - 2 в порядку та строки встановлені в додатку 1 рішення виконавчого комітету відповідача - 2 від 28.11.2014 № 892 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає відповідач - 2" (зі змінами та доповненнями) (далі - Рішення) та винесенням даного проекту на чергове засідання сесії відповідача - 2;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - 2 щодо підготовки та візування проекту ухвали відповідача - 2 "Про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу" в порядку та строки встановлені в додатку 1 Рішення та винесенням даного проекту на чергове засідання сесії відповідача -2;
- зобов`язати відповідачів підготувати та винести на розгляд найближчої чергової сесії відповідача - 2 проект ухвали по питанню приватизації способом викупу нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 26,7 кв.м, що позначені в технічній документації під індексом 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 7 та нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 104,1 кв.м, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою: м.Львів, пл. Ринок, буд. 8 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - 1 ухилився від розгляду заяви позивача по суті у визначений строк, чим порушив вимоги законодавства.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача - 1 щодо розгляду заяви позивача 23.11.2017 за вх. № 2-30906/АП-2302 та вх. № 2-30904/АП-2302 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації та підготовки відповідного проекту ухвали відповідача - 2 в порядку та строки встановлені в додатку 1 Рішення;
- зобов`язано відповідача - 1 підготувати та подати відповідачу - 2 проект ухвали щодо включення нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 26,7 кв.м, що позначене в технічній документації під індексом 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 7 та нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 104,1 кв.м, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою: м.Львів, пл. Ринок, 8 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач - 1 не прийняв у встановлений строк рішення про включення зазначених у заяві приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, чим допустив бездіяльність щодо розгляду заяви позивача. При цьому суди вказали на те, що позивач мав "легітимні очікування" щодо розгляду заяви, підготовки і подання відповідачу - 2 проекту ухвали щодо включення спірного нежитлового приміщення. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суди вказали на те, що винесення на розгляд сесії відповідача - 2 проекту ухвали за результатами розгляду заяви позивача від 23.11.2017 буде можливим після вчинення дій, які передбачені регламентом.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач -1 просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.3 Позивачем засобами електронного зв`язку 14.12.2021 подано відзив на касаційну скаргу, що вбачається із протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
У даній справі ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.12.2021.
Проте, як вбачається із викладеного, позивачем відзив на касаційну скаргу подано поза межами зазначеного строку.
Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Отже поза межами вказаного строку право у позивача на подачу відзиву відсутнє.
У вказаному відзиві, підписаному адвокатом Різник О.Р., зазначено, що поважними причинами пропуску строку, встановленого судом на його подання, є те, що вказану вище ухвалу Верховного Суду від 23.11.2021 його довіритель передав адвокату лише 10.12.2021.
Однак наведені обставини не можуть бути визнані поважною причиною пропуску встановленого судом процесуального строку, оскільки строк для вчинення такої процесуальної дії судом було встановлено для позивача, отже своєчасність подання відзиву залежала виключно від дій самого позивача.
На підставі викладеного, відзив позивача залишений судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання, без наявності поважних причин.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №892 від 28.11.2014 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада" затверджено правила адміністративної процедури щодо прийняття рішення про включення об`єкта (об`єктів) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, що регламентується додатком 1.
4.2 Відповідно до п.4 додатку 1 до вказаного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради строк надання адміністративної послуги ("прийняття рішення про включення об`єкта (об`єктів) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу") становить 30 днів.
4.3 Пунктом 9 зазначеного Додатку передбачено, що підготовку проекту ухвали міської ради про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, здійснює відділ реформування власності Управління комунальної власності на 13-ий день з дня надходження заяви.
4.4 20.07.2017 відповідачем - 2 прийнято ухвалу № 2284 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 "Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки", якою відповідна Програма приватизації доповнена пунктами 3.15, 3.16, 3.17 у такій редакції: "Пункт 3.15. Орендарі (суборендарі) приміщень комунальної власності мають право до 31.12.2017 у встановленому порядку звернутись до Львівської міської ради із заявою про приватизацію об`єкта комунальної власності м. Львова способом викупу.".
4.5 23.11.2017 позивач звернувся до відповідача - 1 із заявою про включення приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, які перебувають у його користуванні на підставі договорів оренди нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Львів, пл. Ринок, 7 та пл. Ринок, 8. Також позивач долучив до заяви документи згідно з переліком, який визначений Рішенням.
4.6 Постійною комісією з питань комунальної власності відповідача - 2 прийнято рішення 07.12.2017, відповідно до якого, комісія не заперечувала щодо включення запропонованого позивачем об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, та рекомендовано відповідачу - 1 включити дані нежитлові приміщення до переліку таких об`єктів.
4.7 Суди встановили, що відповідач - 1 заяву позивача не розглянув у встановлений строк та не надав відповіді у формі відмови у наданні адміністративної послуги.
4.8 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.9 У касаційній скарзі відповідач - 1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 2 частини другої статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII), та пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах.
4.10 Суди встановили, що позивач подав заяву до відповідача - 1 про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, але у встановлений Рішенням строк вона не була розглянута та рішення з порушених питань відповідачем -1 не прийнято.
4.11 При цьому встановлено, що заяву позивач подав під час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон про малу приватизацію), але за фактичними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій, відповідач - 1 повернув позивачу документи коли вже діяв Закон № 2269-VIII.
4.12 Встановивши, що відповідач - 1 не розглянув заяву позивача у встановлений строк та не надав відповіді у формі відмови у наданні адміністративної послуги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про вчинення відповідачем -1 бездіяльності, яка виразилася у не наданні по суті відповіді.
4.13 Отже, за встановлених судами обставин справи вбачається, що у позивача були легітимні очікування щодо розгляду його заяви у встановлені терміни та вирішення питання щодо можливості включення вказаного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу.
4.14 Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів у наведеній частині, оскільки із встановлених ними обставин справи вбачається, що у позивача були легітимні очікування щодо розгляду його заяви у встановлені терміни та вирішення питання щодо можливості включення вказаного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, оскільки обов`язок відповідача - 1 розглянути заяву позивача та прийняти рішення про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, або відмови у цьому, становив 30-ть днів, який не був ним виконаний, що вказує на наявність в його діях бездіяльності.
4.15 Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 2269-VIII, який набув чинності 07.03.2018, орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.
4.16 Таким чином, частина друга статті 18 Закону № 2269-VIII встановлює умови, за наявності яких виникає право на приватизацію державного або комунального майна шляхом його викупу.
4.17 Станом на дату подання позивачем заяви про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, також станом на період, визначений п.4 додатку 1 до вказаного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №892 від 28.11.2014 щодо строку надання адміністративної послуги, який становить 30 днів, процедура приватизації була врегульована Законом про малу приватизацію, який втратив чинність 07.03.2018, у зв`язку з набранням чинності Законом № 2269-VIII.
4.18 За змістом частини 1 статті 51 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А, зокрема, окреме індивідуально визначене майно. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
4.19 Частиною 2 статті 51, частиною 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
4.20 Статтею 3 Закону про малу приватизацію у відповідній редакції встановлено, що приватизація об`єктів малої приватизації здійснювалася шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
4.21 Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону про малу приватизацію включення об`єктів малої приватизації до переліку об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до цього Закону, здійснюється з ініціативи, зокрема, покупця.
4.22 З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.
4.23 Стаття 11 Закону про малу приватизацію передбачала, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами (ч. 1).
4.24 Таким чином, цим Законом конкретно визначені випадки, коли у орендаря виникає право викупу майна, стосовно якого є рішення про приватизацію. Вказаним Законом визначено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
4.25 Тотожні тлумачення вказаної статті 11 Закону про малу приватизацію викладено і у постанові Верховного Суду України від 04.02.2003 зі справи № 17-6-3/02-1980, ухваленій у неподібних правовідносинах.
4.26 Відповідно до положень частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.27 Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
4.28 Судами обох інстанцій з урахуванням наведених положень статті 11 Закону про малу приватизацію не досліджувалося питання про те, чи є визначені позивачем у позові об`єкти такими, що не були продані на аукціоні, за конкурсом, отже судами не забезпечено однакове застосування закону.
4.29 Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
4.30 Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).
4.31 Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
4.32 Виходячи з аналізу наведених вище норм колегія суддів доходить висновку, що у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
4.33 Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
4.34 Тотожні тлумачення вказаних норм права викладено і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 922/623/20, ухваленій у неподібних правовідносинах.
4.35 Судами обох інстанцій не досліджувалося та не встановлено, чи здійснив позивач за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
4.36 Отже, судами і у цьому випадку не забезпечено однакове застосування закону.
4.37 З огляду на частину першу статті 9 Конституції України, статтю 10 ЦК України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовується судами України як частина національного законодавства.
4.38 Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
4.39 Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі" (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява № 10972/05).
4.40 У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
4.41 З урахуванням викладеного, судам належало дослідити, чи виникли у позивача легітимні очікування щодо позитивного для позивача, з огляду на зміст позовних вимог, варіанту проекту ухвали про включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем.
4.42 За таких обставин висновки судів про покладення на відповідача - 1 обов`язку підготувати та подати відповідачу - 2 проект ухвали щодо включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем, є передчасними, не ґрунтуються на наведених положеннях чинного законодавства.
4.43 Частиною 2 статті 300 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.44 Таким чином, для усунення вказаної неповноти з метою правильного вирішення спору у даній справі у частині покладення на відповідача - 1 обов`язку підготувати та подати відповідачу - 2 проект ухвали щодо включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем, судові рішення в цій частині вирішення спору підлягають скасуванню, а справу у цій частині належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.45 Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
4.46 В іншій частині судові рішення не оскаржено у касаційному порядку, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
4.47 Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,