ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16077/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуючий, Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн"
до: Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
про визнання скасованими та припиненими сервітутів
за участю:
позивача: 1) Сизий І.І. (самопредставництво), 2) Паруш Є.Л. (сампопредставництво)
відповідача: Денисенко О.В. (самопредставництво),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн" (далі - позивач) звернулось у суд з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі - відповідач), у якому просило суд:
визнати скасованим та припиненим з 01.05.2020 сервітут, встановлений договором про встановлення сервітуту №ТМ-09-М/012 від 01.09.2011. Застосувати наслідки визнання скасованим та припиненим сервітуту шляхом припинення зобов`язань за договором та розірвання договору;
визнати скасованим та припиненим з 01.05.2020 сервітут, встановлений договором про встановлення сервітуту №ТМ-11-С/287 від 01.11.2012. Застосувати наслідки визнання скасованим та припиненим сервітуту шляхом припинення зобов`язань за договором та розірвання договору;
визнати скасованим та припиненим з 01.05.2020 сервітут, встановлений договором про встановлення сервітуту №ТМ-11-С/288 від 01.11.2012. Застосувати наслідки визнання скасованим та припиненим сервітуту шляхом припинення зобов`язань за договором та розірвання договору;
визнати скасованим та припиненим з 01.05.2020 сервітут, встановлений договором про встановлення сервітуту №ТМ-07-С/430 від 15.07.2013. Застосувати наслідки визнання скасованим та припиненим сервітуту шляхом припинення зобов`язань за договором та розірвання договору.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що 29.04.2020 позивач направив відповідачу листи, у яких повідомив про припинення користування будівлями комунальної власності, щодо користування якими був встановлений сервітут з метою розміщення телекомунікаційного обладнання і мереж, тому укладені між сторонами договори є відповідно припиненими та розірваними внаслідок відмови від них сервітуарія, однак відповідач ухиляється від узгодження скасування та припинення дії сервітуту, розірвання договорів, підписання актів звірки взаєморозрахунків та актів закінчення розміщення обладнання на умовах сервітутів, що порушує права та інтереси позивача.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, в позові відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав, а також обрано неналежний спосіб захисту.
3. Короткий зміст касаційної скарги та узагальнюючі доводи інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн" просить скасувати прийняті судами рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
3.3. Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень просило їх залишити без змін.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Як встановлено судами, у 2011-2013 роках між позивачем, як сервітуарієм, та відповідачем, як підприємством, були укладені договори про встановлення сервітуту №09-М/012 від 01.09.2011, №11-С/287 від 01.11.2012, №11-С/288 від 01.11.2012 та №07-С/430 від 15.07.2013 (далі - договори).
4.3. Так, відповідно до умов укладених між сторонами договорів №ТМ-09-М/012 від 01.09.2011, №ТМ-11-С/287 від 01.11.2012, №ТМ-11-С/288 від 01.11.2012, №ТМ-07-С/430 від 15.07.2013 (в редакції додаткових угод від 31.12.2014) їх предметом є обмежене право користування сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку №1 до даних договорів (надалі - об`єкт розміщення). Об`єкти розміщення надаються для розміщення сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних. За даними договорами об`єкт розміщення надається лише для фактичного розміщення обладнання та даний договір не несе дозвільного характеру цільового використання сервітуарієм свого обладнання (п.п.1.1, 1.2, 1.3).
Встановлення сервітуту підприємством сервітуарію для розміщення обладнання в місцях вказаних в додатку 1 до даного договору розпочинається з моменту укладення даного договору (п.2.1 договорів).
Сервітуарій зобов`язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об`єктом розміщення, відповідно до умов договору (п.3.1 договорів).
Також сервітуарій зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати, демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору, демонтаж проводиться зі збереженням об`єкту розміщення в стані, не гіршому, ніж передавався та здійснюється зі складанням відповідного акту в присутності уповноважених представників сторін цього договору та балансоутримувача будинку (п.п.4.1.1, 4.1.8 договорів).
Відповідно до умов п.п.9.1, 9.2, 9.3 цих договорів дані договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діють до 31 грудня 2015 року, у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договорів, вони вважаються пролонгованими на 1 календарний рік на тих же умовах, припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток №3 до даних договорів).
4.4. До вказаних договорів сторонами були підписані додаток №1 - адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати, додаток №2 - акт розміщення обладнання на умовах сервітуту, додаток №3 - акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.
Згідно додатку №1 до договору від 01.09.2011 обладнання розміщено у 22-х об`єктах (будинках); до договору від 01.11.2012 - у 312-ти об`єктах (будинках); до договору від 15.07.2013 - у 3-х об`єктах (будинках); до договору від 01.11.2013 - у 211-ти об`єктах (будинках).
4.5. 29.04.2020 позивачем було надіслано на адресу відповідача листи №01-2804/2020пд від 28.04.2020, №02-2804/2020пд від 28.04.2020, №03-2804/2020пд від 28.04.2020 та №06-2804/2020пд від 28.04.2020 про відмову від договорів про встановлення сервітутів №ТМ-09-М/012 від 01.09.2011, №ТМ-11-С/287 від 01.11.2012, №ТМ-11-С/288 від 01.11.2012, №ТМ-07-С/430 від 15.07.2013, в яких позивача повідомив відповідача про припинення користування будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами, зазначеними у додатках до договорів з 01.05.2020, внаслідок чого щомісячна плата за користування майном сплаті не підлягає, а укладені між сторонами договори є відповідно припиненими та розірваними внаслідок відмови від них сервітуарія.
До листів позивачем були додані акти звірки взаєморозрахунків та акти закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.
4.6. Листом №062/15/19-1504 від 30.07.2020 відповідач повідомив позивача, що договори про встановлення сервітутів №ТМ-09-М/012 від 01.09.2011, №ТМ-11-С/287 від 01.11.2012, №ТМ-11-С/288 від 01.11.2012, №ТМ-07-С/430 від 15.07.2013 будуть розірвані після демонтажу наявного обладнання сервітуарія в місцях розміщення, вказаних у додатку №1 до даних договорів.
4.7. 03.09.2020 позивач направив відповідачу запит про надання інформації, у якому просив повідомити про результати розгляду відмов від договорів про встановлення сервітуту та повідомити про припинення користування сервітуарієм будівлями комунальної власності згідно листів від 28.04.2020.
4.8. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив визнати скасованими та припиненими з 01.05.2020 сервітути, встановлені договорами, а також застосувати наслідки визнання скасованими та припиненими сервітуту шляхом припинення зобов`язань за договорами та розірвання договорів, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від узгодження скасування та припинення дії сервітутів.
4.9. Суди попередніх інстанцій відмовили в позові з підстав того, що сервітути є припиненими у зв`язку із відмовою від них позивача відповідно до приписів ст. 406 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є безспірною підставою для їх припинення і не потребує встановлення вказаного юридичного факту в судовому порядку, тому позивачем не доведено порушення його прав при заявлені вимог про визнання сервітутів припиненими; визнання сервітутів скасованими не відповідає способам захисту; вимоги про застосування наслідків визнання скасованими та припиненими сервітутів шляхом припинення зобов`язань за договором та розірвання договору суди також не визнали такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про визнання припиненим сервітуту по кожному з договорів, а позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договорів.
4.10. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстав скасовувати оскаржені рішення немає, однак вважає безпідставними висновки судів про те, що сервітути є припиненими у зв`язку із відмовою від них позивача відповідно до приписів ст. 406 ЦК України, з огляду на наступне.
4.11. Відповідно до приписів ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч.1).
4.12. Статтею 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1).
4.13. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч.1 ст.403 ЦК України).
4.14. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.3 ст.403 ЦК України).
4.15. Статтею 406 ЦК України визначено, що сервітут припиняється у разі, зокрема відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут (п.2 ч.1). Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення (ч.2). Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч.3). Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом (ч.4).
4.16. Із наведених положень ЦК України вбачається, що сервітутом встановлюється право користування чужим майном для задоволення певних потреб, встановлюється обсяг прав щодо такого користування особою чужим майном.
4.17. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач вчиняючи відмову від сервітуту продовжує використовувати чуже майно для задоволення певних потреб, що полягає у знаходженні на об`єкті розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій позивача.
4.18. При цьому слід зазначити, що користування особою чужим майном за відсутності договору у спірних правовідносинах не передбачено, таких правових підстав не наведено і скаржником.
4.19. Відповідно до положень частини 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
4.20. Отже, цим Кодексом встановлено обов`язок особи утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
4.21. Таким чином, реалізація як і захист цивільних прав не може відбуватися із порушенням цивільних прав іншої особи, а у даній справі - відповідача, оскільки у разі визнання сервітутів припиненими у зв`язку із відмовою від них позивача відповідно до приписів пункту 2 частини 1 ст. 406 ЦК України за встановлених судами обставин справи, позивач користувався б чужим майном за відсутності договору у спірних правовідносинах, а отже за відсутності відповідних правових підстав, що чинним законодавством не передбачено.
4.22. У зв`язку із викладеним колегія суддів не погоджується із наведеними висновками судів.
4.23. Оскільки правові підстави для припинення сервітутів за встановлених судами обставин справи відсутні, не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача.
4.24. Доводи позивача щодо необхідності укладення позивачем відповідно до положень Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" нових договорів з метою користування об`єктами нерухомості для розміщення телекомунікаційного обладнання з власниками вказаних об`єктів, а не з відповідачем, не можуть бути підставою для прийняття іншого судового рішення, оскільки такі обставини не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та не встановлювались ними.
4.25. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.26. Оскільки суди дійшли до правильного висновку про відмову у позові, тому постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові суду касаційної інстанції.
4.27. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,