ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/664/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - Стасовського М. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
прокуратури - Шикшеєвої В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М."
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 (колегія суддів: Плахов О. В. - головуючий, Білоусова Я. О., Геза Т. Д.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району
до 1) Миргородської районної державної адміністрації, 2) Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М."
про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2019 року перший заступник прокурора Полтавської області (далі - прокурор) звернувся із позовом в інтересах держави в особі Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району (далі - Остап`ївська сільська рада) до Великобагачанської районної державної адміністрації (далі - Великобагачанська РДА) та Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М." (далі - СФГ "С.Г.М."), в якому просив суд:
- визнати недійсним розпорядження голови Великобагачанської РДА від 09.11.2018 № 351 "Про передачу в оренду земельних ділянок Селянському (фермерському) господарству "С.Г.М.";
- визнати недійсним договір оренди землі від 09.11.2018, укладений між Великобагачанською РДА та СФГ "С.Г.М." щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:004:1607, площею 113 га, яка розташована в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради (далі - спірна земельна ділянка);
- зобов`язати СФГ "С.Г.М." передати спірну земельну ділянку вартістю 3422032,11 грн Остап`ївській сільській раді.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження Великобагачанської РДА від 09.11.2018 № 351 прийнято, а договір оренди землі укладено з порушенням вимог законодавства та перевищенням наданих повноважень (компетенції) розпорядником земель, а тому їх слід визнати недійсними.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 (суддя Сірош Д. М.) у справі № 917/664/19 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району до Миргородської районної державної адміністрації, Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М." про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що спірна земельна ділянка належить до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, а тому суд дійшов висновку про те, що Великобагачанська РДА діяла в межах повноважень, передбачених Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Також господарський суд першої інстанції констатував відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки. Оскільки відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними спірного розпорядження та договору оренди землі, тому, за висновком суду, відсутні й підстави для повернення спірної земельної ділянки.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 у справі № 917/664/19, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району до Миргородської районної державної адміністрації, Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М." про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсним розпорядження голови Великобагачанської РДА від 09.11.2018 № 351 "Про передачу в оренду земельних ділянок Селянському (фермерському) господарству "С.Г.М.". Визнано недійсним договір оренди землі від 09.11.2018, укладений між Великобагачанською РДА та Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М.", щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:004:1607, площею 113 га, яка розташована в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району. Зобов`язано Селянське (фермерське) господарство "С.Г.М." передати земельну ділянку кадастровий номер 5320283600:00:004:1607, площею 113 га, вартістю 3422032,11 грн Остап`ївській сільській раді Великобагачанського району Полтавської області.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що спірна земельна ділянка входила до земель колективної власності відповідно до Державного акта на право колективної власності колишнього КСП "Промінь Леніна" як сінокоси та пасовища, що не підлягали паюванню, а тому ця ділянка не відноситься до земель невитребуваних та/або нерозподілених часток (паїв) і не може передаватись у користування на підставі розпорядження голови Великобагачанської райдержадміністрації. Ці обставини, за висновком суду, свідчать про те, що, розпоряджаючись спірною земельною ділянкою як такою, що безпідставно внесена до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, Великобагачанська районна державна адміністрація діяла поза межами повноважень, передбачених положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Оскільки спірний договір оренди землі укладено на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 09.11.2018 № 351, яке є незаконним, апеляційний господарський суд визнав, що спірний договір суперечить положенням статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та статті 122 Земельного кодексу України, а тому цей договір необхідно визнати недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільний кодекс України. Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки, суд констатував, що ця позовна вимога є похідною від решети позовних вимог, а тому, за висновком суду, її також слід задовольнити.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 917/664/19, до Верховного Суду звернулося СФГ "С.Г.М." із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а справу № 917/664/19 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, СФГ "С.Г.М." зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. СФГ "С.Г.М.", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статей 3, 15, 16, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 917/781/20, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20 та постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу СФГ "С.Г.М." Полтавська обласна прокуратура просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Полтавська обласна прокуратура вважає, що у касаційній скарзі не спростовано доводи прокурора та висновки суду про те, що спірну земельну ділянку надано з порушенням вимог законодавства, і це порушує права власника земельної ділянки - Остап`ївської сільської ради, а відтак у цьому випадку порушуються інтереси держави.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Остап`ївської сільської ради народних депутатів від 12.05.1995 "Про розгляд проекту роздержавлення і приватизації земель КСП "Промінь Леніна" та згідно з протоколом членів Колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Промінь Леніна" від 11.05.1995 погоджено розроблений проект роздержавлення і приватизації земель КСП "Промінь Леніна", яким передбачено передати у колективну власність КСП "Промінь Леніна" - 4246,4 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 4071,3 га, з них ріллі - 3694,2 га.
4.2. Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Промінь Леніна" серії ПЛ, виданого 19.12.1995 на підставі рішення Остап`ївської сільської ради від 27.10.1995 та зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності по Остап`ївській сільській раді за № 1, право колективної власності посвідчено на площу 4246,4 га.
4.3. Пунктом 2 протоколу № 2 зборів співвласників, які мають право на земельну частку (пай) на ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 25.12.2002 було затверджено "Проект організації земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай) громадян ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради" загальною площею 3170,07 га, рільних земель, що підлягали поділу на земельні частки (паї), з такого розрахунку (3694,2-489,4-34,73), де: 3694,2 га - площа рільних земель, що підлягала паюванню; 489,4 га - площа рільних земель, яка намічена під залуження; 34,73 - площа рільних земель, яка необхідна для створення мережі польових шляхів (під`їздів до земельних часток).
4.4. Відповідно до пункту 4 зазначеного протоколу, землі колективної власності, загальною площею 901,23 га, передано до земель державної власності в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради, з яких: 34,73 га - рільник земель - для створення мережі польових шляхів (під`їздів до земельних часток (паїв)); 489,4 га - малопродуктивні рільні землі, намічені під залуження; 45,5 га - багаторічні насадження; 162,2 га - сіножаті; 169,4 га - пасовища.
4.5. Рішенням 5 сесії 24 скликання Остап`ївської сільської ради від 05.02.2003 було затверджено уточнений список громадян - власників сертифікатів, які мають право на земельну частку (пай) на ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області в кількості 1276 громадян (1327 часток (паїв)) (пункт 1 зазначеного рішення).
4.6. Пунктом 2 вказаного рішення погоджено "Проект організації земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай) громадян ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради" з уточненим складом угідь що підлягають поділу на земельні частки (паї) - 3170,07 га рільних земель.
4.7. В подальшому, на підставі розпорядження голови Великобагачанської РДА від 01.03.2003 № 99 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам в розмірі права на земельну частку (пай) на ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради" :
- ухвалено передані рільні землі колективної власності загальною площею 901,23 га рахувати землями державної власності в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради, а саме: 34,73 га - для створення мережі польових шляхів; 489,4 га - малопродуктивні землі намічені під залуження; 45,5 га - багаторічні насадження; 162,2 га сіножаті та 169,4 га пасовища (пункт 4 зазначеного розпорядження);
- погоджено Проект організації земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай) громадян ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради" з уточненим складом угідь що підлягають поділу на земельні частки (паї) - 3170,07 га рільних земель (пункт 5 зазначеного розпорядження);
- передано у приватну власність громадянам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах та розмірах відповідно до "Проекту організації земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай) громадян ділянці приватизації колишнього КСП "Промінь Леніна" в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради" (пункт 6 зазначеного розпорядження).
4.8. Судами зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що 08.11.2018 СФГ "С.Г.М." звернулося до Великобагачанської РДА з клопотанням про надання в оренду на строк 14 років з річною орендною платою в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, земельної ділянки, загальною площею 113,00 га, кадастровий номер 5320283600:00:004:1607, за рахунок нерозподілених земельних ділянок колишнього КСП на території Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів.
4.9. Суди установили, що 09.11.2018 Великобагачанською РДА прийнято розпорядження № 351, відповідно до якого, передано СФГ "С.Г.М" в оренду земельну ділянку на території Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, площею 113 га, в т. ч. пасовища - 113 га, кадастровий номер 5320283600:00:004:1607, терміном на 14 років або до моменту отримання власниками нерозподілених земельних ділянок витягів про реєстрацію права власності на земельну ділянку або іншого правовстановлюючого документу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1 зазначеного розпорядження).
4.10. На підставі вказаного розпорядження 09.11.2018 між Великобагачанською РДА (орендодавець) та СФГ "С.Г.М" (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) за рахунок нерозподілених земельних ділянок колишнього КСП "Промінь Леніна" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, Остап`ївська сільська рада (пункт 1 договору оренди).
4.11. Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 113 га, в т. ч. сіножаті - 113 га, к. н. 5320283600:00:004:1607. Право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано 12.11.2018 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у якому не зазначаються відомості про власника земельної ділянки. Номер запису про інше речове право 28920034.
4.12. На підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 29.12.2018 № 446, 29.12.2018 між Великобагачанською РДА (орендодавець) та СФГ "С.Г.М" (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої сторони погодили у розділі "Об`єкт оренди" пункт 2 викласти в такій редакції: "2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею: 113,0000 га, рілля - 105,8642 га, сіножаті - 5,8137 га, сіножаті - 1,3221 га, кадастровий номер 5320283600:00:004:1607".
4.13. Звертаючись із позовом в цій справі, прокурор наголошував, що розпорядження Великобагачанської РДА від 09.11.2018 № 351 прийнято, а договір оренди землі укладено з порушенням вимог законодавства та перевищенням наданих повноважень (компетенції) розпорядником земель, а тому вони підлягають визнанню недійсними.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача-2, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Остап`ївської сільської ради про визнання недійсним розпорядження голови Великобагачанської РДА від 09.11.2018 № 351 "Про передачу в оренду земельних ділянок Селянському (фермерському) господарству "С.Г.М."; визнання недійсним договору оренди землі від 09.11.2018, укладеного між Великобагачанською РДА та СФГ "С.Г.М.", щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:004:1607, площею 113 га, яка розташована в адміністративних межах Остап`ївської сільської ради; зобов`язання СФГ "С.Г.М." передати спірну земельну ділянку вартістю 3422032,11 грн Остап`ївській сільській раді.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є те, що розпорядження Великобагачанської РДА від 09.11.2018 № 351 прийнято, а договір оренди землі укладено з порушенням вимог законодавства та перевищенням наданих повноважень (компетенції) розпорядником земель, а тому їх слід визнати недійсними.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.5. Верховний Суд здійснюючи розгляд поданої касаційної скарги звертається до правових висновків, які викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, а саме: "під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди). Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Водночас за змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (чинна редакція) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Об`єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце".
5.6. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що спірна земельна ділянка входила до земель колективної власності відповідно до Державного акта на право колективної власності колишнього КСП "Промінь Леніна" як сінокоси та пасовища, що не підлягали паюванню, а тому ця ділянка не відноситься до земель невитребуваних та/або нерозподілених часток (паїв) і не може передаватись у користування на підставі розпорядження голови Великобагачанської райдержадміністрації. Ці обставини, за висновком суду, свідчать про те, що, розпоряджаючись спірною земельною ділянкою як такою, що безпідставно віднесена до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, Великобагачанська районна державна адміністрація діяла поза межами повноважень, передбачених положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Оскільки спірний договір оренди землі укладено на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 09.11.2018 № 351, яке є незаконним, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний договір суперечить положенням статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та статті 122 Земельного кодексу України, а тому цей договір необхідно визнати недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільний кодекс України. Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки, суд констатував, що ця позовна вимога є похідною від решети позовних вимог, а тому за висновком суду, її також слід задовольнити.
5.7. СФГ "С.Г.М." не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в цій справі. Водночас СФГ "С.Г.М.", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.8. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.9. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статей 3, 15, 16, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 917/781/20, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20 та постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
5.10. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд установив, що у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 917/781/20 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. З огляду на викладене, встановлення обставин, пов`язаних з наявністю або відсутністю у позивача права, на захист якого подано позов, є обов`язковим."
5.11. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Об`єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин".
5.12. У постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18".
5.13. У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові".
5.14. Верховний Суд констатує, що апеляційний господарський суд, надаючи оцінку оспорюваним розпорядженню Великобагачанської районної державної адміністрації від 09.11.2018 № 351 та укладеному на підставі цього розпорядження договору, першочергово повинен був установити чи порушено право позивача оспорюваним розпорядженням та договором оренди та зазначити, яке саме право позивача порушується. Проте, апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, не установив та не зазначив, чи порушуються права позивача оспорюваними розпорядженням та договором оренди.
5.15. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.16. У урахуванням наведених правових висновків та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови наведених, є обґрунтованими.
5.17. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.18. Враховуючи викладене, та з огляду на те, що підтвердилися доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що під час нового апеляційного розгляду цієї справи, апеляційному господарському необхідно установити чи порушуються права позивача оспорюваними розпорядженням та договором оренди та яке саме право позивача порушується і залежно від установленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
5.19. Зважаючи на викладене, касаційна скарга СФГ "С.Г.М." підлягає задоволенню, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.