ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17870/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Гайдамеченка В. Г. (адвоката),
відповідача - Драгової М. С. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 (суддя Котков О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про розірвання додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК" (далі - ТОВ "Тиса-ДДК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") про розірвання додаткової угоди до договору від 30.09.2015 на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів (далі - спірна додаткова угода) до договору від 19.08.2015 № 14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ніколи не надавав та фактично не мав можливості надавати позивачеві послуги, які є предметом спірної додаткової угоди з приймання поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок опадів - дощу та снігу, які повинні потрапляти в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (дощоприймачі), у зв`язку з відсутністю у відповідача на території підприємства позивача таких дощоприймальних пристроїв, тощо для відведення поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок опадів, які начебто повинні були потрапляти в міську каналізацію. Позивач посилався на відсутність строку дії такої спірної додаткової угоди, істотне порушення її умов, невиконання спірної додаткової угоди відповідачем через об`єктивні обставини та наявність підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, для її розірвання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі № 910/17870/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021, позовні вимоги ТОВ "Тиса-ДДК" до ПрАТ "АК "Київводоканал" задоволено повністю. Вирішено розірвати спірну додаткову угоду до договору.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за відсутності доказів про надання послуг з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Кільцева, 4-Б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, прийняття їх самостійно позивачем, а також наявність у позивача власних очисних споруд, призначених для очищення поверхневих стічних вод, які повинні потрапляти в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (дощоприймачі), вимога позивача про розірвання спірної додаткової угоди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 і рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021, ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПрАТ "АК "Київводоканал" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема положень статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про те, що судами не встановлено всіх обставин справи, а саме не надано оцінки заяві ТОВ "Тиса-ДДК" стосовно укладення додаткової угоди на приймання додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють у комунальну каналізацію. ПрАТ "АК "Київводоканал" наголошує, що судами не досліджувалися факти надання послуг з централізованого водовідведення ТОВ "Тиса-ДДК". Крім того, ПрАТ "АК "Київводоканал" просить долучити акт обстеження території ТОВ "Тиса-ДДК" від 23.09.2021 для надання належної оцінки всім фактичним обставинам у справі. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "АК "Київводоканал" посилається на неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12, від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13, щодо застосування статті 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
3.3. ТОВ "Тиса-ДДК" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "АК "Київводоканал" просить її відхилити. Позивач зазначає, що вимоги касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення - обґрунтованими. ТОВ "Тиса-ДДК" посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 у справі № 911/2978/19 та зазначає, що судом апеляційної інстанції у справі № 911/2978/19 було встановлено факт ненадання послуги, а також факт відсутності об`єктів інфраструктури, за допомогою яких відповідач міг би надавати відповідну послугу позивачеві за спірною додатковою угодою. ТОВ "Тиса-ДДК" наголошує, що доводи скаржника про те, що 20 % від загального обсягу атмосферних опадів потрапляє до комунальних каналізаційних мереж заявлені вперше в касаційній скарзі; акт обстеження території від 23.09.2021 є неналежним доказом, оскільки був складений без інформування про це позивача.
3.4. ТОВ "Тиса-ДДК" подало заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом касаційних скарг ПрАТ "АК "Київводоканал" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, в якій повідомляє, що протягом п`яти днів після винесення судом постанови у справі, ТОВ "Тиса-ДДК" подасть відповідну заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази, які підтверджуватимуть витрати на правничу допомогу.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що 19.08.2015 між ТОВ "Тиса-ДДК" (абонент) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке перейменовано у ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), укладено договір № 14206/5-08.
4.2. 30.09.2015 сторони уклали спірну додаткову угоду до договору, відповідно до якої постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Кільцева, 4-Б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів у періоди дощів та сніготанення в порядку, передбаченому Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), згідно зі змінами до цих Правил, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131; Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879); Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37) та даними гідрометеослужби і паспорта водного господарства абонента.
4.3. Вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в інших випадках на квартал або рік) залежно від об`ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України.
4.4. В пункті 4 спірної додаткової угоди визначено, що ця угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами і є невід`ємною частиною договору.
4.5. 13.12.2019 позивач направив відповідачеві листа № 206 від 13.12.2019 про розірвання спірної додаткової угоди до договору у зв`язку з ненаданням послуг з приймання стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (докази про направлення містяться в матеріалах справи).
4.6. 06.08.2020 позивач направив відповідачеві пропозицію про розірвання спірної додаткової угоди до договору та припинення дії спірної додаткової угоди з 01.10.2020.
4.7. Із зазначеною пропозицією позивач звернувся в порядку, передбаченому пунктом 7.1 договору, оскільки у спірній додатковій угоді не визначено строку її дії. Разом з пропозицією було направлено проект угоди про розірвання додаткової угоди до договору.
4.8. Листом № 6607/8/8/02-20 від 02.09.2020 ПрАТ "АК "Київводоканал" відмовило у розірванні спірної додаткової угоди, зазначаючи про відсутність правових підстав для її розірвання та посилаючись на те, що положення пункту 7.1 договору стосуються строку дії договору, а не додаткової угоди, тому розірвання спірної додаткової угоди згідно з пунктом 7.1 договору суперечить договору та чинному законодавству. При цьому в наведеному листі відповідач зазначив, що строк дії спірної додаткової угоди відповідає строку дії основного договору.
4.9. Суд першої інстанції встановив, що 11.08.1997 Державним комунальним об`єднанням по експлуатації автомобільних шляхів та споруд "Київміськгідрошляхміст" (далі - ДКО "Київміськгідрошляхміст") позивачеві було надано Технічні умови на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід`їзду № 229-5, пунктом 1.2 яких передбачено будівництво водовідводу з території забудови у вигляді закритої системи з підключенням до існуючої дощової каналізації з прийому поверхневих стічних вод діаметром 1500 мм, що прокладається між Кільцевою дорогою та річкою Нивка.
У 1998 році ТОВ "Тиса-ДДК" отримало завдання на проектування будівництва на території підприємства, в тому числі очисних споруд.
11.05.2000 Державним управлінням екологічної безпеки в Київській області ТОВ "Тиса-ДДК" було надано Екологічний висновок від 14.06.2000 № 06-12/1115 щодо проекту автосервісного обслуговування в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району, в якому зазначено, зокрема, що дощові та талі стічні води першої очистки перед відведенням їх з території центру проходять очистку на очисних спорудах дощових вод, а дощові та талі стічні води другої очистки відводяться з території в мережу дощової каналізації. Очисні споруди дощових стічних вод складаються із двох секцій. У першій секції передбачено осідання завислих речовин нафтопродуктів. Касетні фільтри першого ступеня завантажуються гідрофобним сорбентом, а касетний фільтр другого ступеня - вугільним сорбентом.
04.09.2003 Державною технічною комісією було підписано акт про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, яким встановлено факт виконання ТОВ "Тиса-ДДК" будівельно-монтажних робіт згідно з проектом та виданими технічними умовами, у зв`язку з чим зазначеною комісією було прийнято рішення про прийняття збудованого об`єкта в експлуатацію, в тому числі очисних споруд.
4.10. Спір у справі виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для розірвання спірної додаткової угоди на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АК "Київводоканал" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про розірвання спірної додаткової угоди до договору. Підставами позову зазначено ненадання відповідачем послуг за спірною додатковою угодою, а саме послуг з прийому поверхневих стічних вод через відсутність у відповідача об`єктів інфраструктури (зливоприймачів та каналізаційних люків) для їх прийому та самостійне виконання позивачем даної послуги, за яку відповідач вимагає плату. Правовою підставою позову визначено статтю 651 Цивільного кодексу України.
5.3. У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).
5.4. У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.5. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.6. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін: 1) у разі істотного порушення договору другою стороною; 2) в інших випадках, установлених договором або законом.
5.7. Застосовуючи наведені правові норми та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач довів факт невиконання відповідачем послуг, передбачених спірною додатковою угодою, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України є істотним порушенням спірного договору, внаслідок якого позивач був позбавлений того, на що він розраховував під час укладення зазначеного договору. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що факт ненадання послуг за спірною додатковою угодою встановлений у рішенні суду апеляційної інстанції у справі № 911/2978/19 за позовом ПрАТ "АК "Київводоканал" до ТОВ "Тиса-ДДК" про стягнення заборгованості.
5.8. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.9. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.