ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4937/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 (Кропивна Л. В. - головуючий, судді Євсіков О. О., Алданова С. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий Шлях",
2) Державної служби морського та річкового транспорту України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про скасування реєстраційного запису та свідоцтв.
1. Короткий зміст судових рішень у справі
1.1. Акціонерне товариство "ВТБ БАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Стрюкова І. О. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий Шлях" (далі - ТОВ "Річковий Шлях") та Державної служби морського та річкового транспорту України про скасування запису від 17.07.2019 № АРС-85 в Державному судновому реєстрі України стосовно реєстрації судна, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", тип та призначення судна: стоянкове, плавготель, дата побудови 2007 рік та про скасування свідоцтва про право власності на судно від 17.07.2019 серії АВ № 001415 та свідоцтва про право плавання під Державним прапором України від 17.07.2019 серії СВ № 001915 на підставі статей 26, 28, 31 Кодексу торговельного мореплавства України та статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у відповідача-1 не виникло право власності на судно, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", тип та призначення судна: стоянкове, плавготель, дата побудови: 2007 рік, оскільки ним не було сплачено ціну судна в повному обсязі та між сторонами не було підписано акт приймання-передачі судна, тому оспорюваний запис №АРС-85 від 17.07.2019 стосовно реєстрації судна за відповідачем-1 в Державному судновому реєстрі України та оспорювані свідоцтва про право власності на судно від 17.07.2019 серії АВ №001415 та про право плавання під державним прапором України від 17.07.2019 року серії СВ №001915 є незаконними та підлягають скасуванню.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 замінено позивача у справі Акціонерне товариство "ВТБ БАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Стрюкова І. О., на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "Кантієро").
16.06.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро", через канцелярію суду подано заяву про зміну предмета позову, шляхом доповнення її вимогою про визнання права власності на судно, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", тип та призначення судна: стоянкове, плавготель, дата побудови: 2007 рік.
ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро", 16.06.2021 подано заяву про забезпечення позову, в якій просило суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на судно, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", тип та призначення судна: стоянкове, плавготель, дата побудови: 2007 рік; та шляхом заборони відповідачу-2 здійснювати, змінювати, додавати та/або вилучати будь-які записи у Державному судновому реєстрі України щодо судна, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", тип та призначення судна: стоянкове, плавготель, дата побудови: 2007 рік; та шляхом заборони організаторам відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам будь-яких електронних торгових систем, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону), а також оформлення їх результатів, щодо продажу об`єктів рухомого майна та інші способи забезпечення позову викладені в прохальній частині заяви; та шляхом заборони відповідачу-1 вчиняти дії щодо укладення договорів оренди/суборенди, або інших договорів, що передбачають перехід права власності/оренди/суборенди/користування, прав вимоги на судно "Готель БАККАРА"; та шляхом заборони ТОВ "Тенасіті" звертати стягнення в будь-який спосіб на судно "Готель БАККАРА"; та шляхом заборони ТОВ "Тенасіті" (код 41464106) передавати права вимоги за договором іпотеки від 27.05.2021, предметом якого є судно "Готель БАККАРА"; та шляхом заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження (відступлення, реалізації), переоформлення права власності та/або майнових прав на судно "Готель БАККАРА".
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів до забезпечення позову, на думку заявника, може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки вчиняються дії щодо штучного відчуження майна з метою унеможливлення виконання судового рішення в даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову до набрання рішенням в даній справі законної сили:
Накладено арешт на судно, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", номер у державному судновому реєстрі України - від 17.07.2019 № АРС-85; призначення тип судна: стоянкове, плавготель Н 300; порт прописки: Київ; рік та дата побудови: 2007 рік, Україна (Херсон); основний метал: залізобетон, головні розміри за обмірним свідоцтвом, що видане Регістром судноплавства України, акта технічного нагляду судна для здійснення його державної реєстрації від 20.06.2019 під № 311-04909-19: довжина -138,05 м, ширина - 16,50 м, осадка - 2,14 м, валова місткість - 32,00 од (регістровий № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Веніціанського острову, м. Київ, а також щодо продажу майнових прав на стоянкове судно "Готель БАККАРА" регістровий № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Веніціанського острову, м. Київ).
Заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25; код 41886120) здійснювати, змінювати, додавати та/або вилучати будь-які записи у Державному судновому реєстрі України щодо судна, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", номер у державному судновому реєстрі України - №АРС-85 від 17.07.2019 року; призначення тип судна: стоянкове, плавготель Н 300; порт прописки: Київ; рік та дата побудови: 2007 рік, Україна (Херсон); основний метал: залізобетон, головні розміри за обмірним свідоцтвом, що видане Регістром судноплавства України, акта технічного нагляду судна для здійснення його державної реєстрації від 20.06.2019 під № 311-04909-19: довжина -138,05 м., ширина - 16,50 м., осадка - 2,14 м., валова місткість - 32,00 од (регістровий № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Веніціанського острову, м. Київ.
В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала обґрунтована тим, що відповідно до витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р101652 від 07.06.2021 року та №Р105420 від 16.06.2021 року, які містяться в матеріалах справи, відповідачем-1 під час розгляду даної справи в суді 27.05.2021 року передано в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Тенасіті" спірне судно, що має наступні характеристики: назва "Готель БАККАРА", тип та призначення судна: стоянкове, плавготель, дата побудови: 2007 рік. Відповідно до відомостей ДРОРМ розмір основного зобов`язання становить 4 500 000,00 грн зі строком виконання 15.06.2021. Таким чином, після 15.06.2021 ТОВ "Тенасіті" зможе здійснити звернення стягнення на спірне судно шляхом реєстрації за собою права власності, що в свою чергу унеможливить ефективний захист та відповідно поновлення порушених/оспорюваних прав та інтересів позивача (заявника).
Тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується існування обставин вчинення відповідачем-1 дій, які у випадку задоволення майбутнього позову заявника нівелюють мету звернення з ним, адже зумовлять необхідність, з метою відновлення порушених прав позивача, звертатися з інших підстав з новими позовами до інших осіб. Все вищевикладене свідчить про існування достатньо обґрунтованого припущення заявника (позивача), що спірне майно може перейти у власність інших осіб, а відтак виконання рішення може бути значно ускладнене або взагалі унеможливлене у разі невжиття заходів забезпечення позову.
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 у справі № 910/4937/21 скасовано. Відмовлено ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова аргументована тим, що в силу абзацу другого частини 1 статті 181 ЦК України режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Як випливає з матеріалів оскарження і суті спору, у нового кредитора у зобов`язанні (до якого від первісного кредитора перейшли права вимоги, відмінні від майнових) відсутній документ про здійснення державної реєстрації прав на стоянкове судно при тому, що від дня здійснення державної реєстрації суден внутрішнього плавання (до якого відноситься і стоянкове), як того вимагає закон, судно отримує правовий режим нерухомої речі. Водночас боржник у зобов`язанні передав стоянкове судно як рухому річ третій особі в заставу. Ці обставини у сукупності свідчать про існування дійсної правової невизначеності щодо правового режиму об`єкту продажу за договором, сторонами якого на даний час є ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" та ТОВ "Річковий Шлях" .
До з`ясування причин виникнення між сторонами спору і який предмет цього спору - спір щодо права на нерухому чи рухому річ, при тому, що свідоцтво про право плавання під Державним прапором України, т.з "судновий патент", і реєстрація у Судновій книзі України з видачею "суднового білету" не є доказами здійснення державної реєстрації речових прав на морські судна та судна внутрішнього плавання, а у позивача відсутній правовстановлюючий документ про речові права на судно як на нерухому річ, вжитий судом захід забезпечення позову про арешт судна та накладена заборона Державній службі морського та річкового транспорту України здійснювати, змінювати, додавати та/або вилучати будь-які записи щодо судна у Державному судновому реєстрі України не можуть бути визнані розумними, співмірними і адекватними, адже в порушення ч. 11 ст. 137 ГПК України за своїм змістом є тотожними задоволенню заявленим вимогам і порушують баланс інтересів між сторонами і неправомірно обмежують ТОВ "Річковий Шлях" у реалізації належних йому правах.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/4937/21ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2021.
Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків стосовно того, що заявлені заходи забезпечення позову є тотожними до змісту позовних вимог. Скасування реєстраційного запису та свідоцтва, а також визнання права власності не має будь-якої тотожності із арештом майна, а є лише способом убезпечити подальше утруднення виконання відповідного рішення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20 під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
27.05.2021 (тобто вже на момент існування спору та за день до укладення договору між AT "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Кантієро") ТОВ "Річковий Шлях" передало в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Тенасіті" судно Готель "Баккара", розмір основного зобов`язання становить: 4 500 000,00 грн зі строком виконання 15.06.2021. Тож, після 15.06.2021 ТОВ "Тенасіті" має можливість звернення стягнення на судно Готель "Баккара", шляхом реєстрації за собою права власності, що в свою чергу унеможливить ефективний захист та відповідно поновлення порушених/оспорюваних прав та інтересів позивача. Враховуючи предмет позовних вимог єдиним логічним і правильним заходом забезпечення є накладення арешту на спірне майно та заборона відповідному реєстратору здійснювати реєстраційні дії оскільки у разі їх невжиття не буде дотримано принцип господарського судочинства та рішення суду буде виконати неможливо у випадку задоволення позову судом, якщо відповідач відчужить спірне майно, або ТОВ "Тенасіті" зверне стягнення на предмет іпотеки та змінить право власності, зареєструвавши його за собою.
3. Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
3.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 вказує на безпідставність доводів скаржника, зауважує на відсутності у ТОВ "Кантієро" доказів переходу до нього права власності на спірне судно, а постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 скасовано ухвалу суду першої інстанції, якою замінено позивача АТ "ВТБ Банк" у справі № 910/4937/21 на ТОВ "Кантієро".
4.1. Позиція Верховного Суду
4.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
4.4. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, яка скасована постановою суду апеляційної інстанції.
4.5. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Так, зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).
4.6. Як слідує із матеріалів справи та змісту оскарженої постанови апеляційного господарського суду, підставою для скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову фактично став висновок суду про тотожність заявлених заходів забезпечення позову та позовних вимог.
Верховний Суд вважає, що такий висновок суду не містить мотивів на підставі яких було зазначено про тотожність заходів забезпечення позову і позовних вимог. Тобто вважаючи, що наявні спільні, змістовні ознаки тотожності, суд мав вказати як саме застосування заходів забезпечення позову може призвести до того ж результату, що і задоволення позовних вимог по суті.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 про часткове задоволення заяви про забезпечення позову: накладено арешт на стоянкове судно "Готель БАККАРА", а також щодо продажу майнових прав на стоянкове судно "Готель БАККАРА" регістровий № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Веніціанського острову, м. Київ); заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25; код 41886120) здійснювати, змінювати, додавати та/або вилучати будь-які записи у Державному судновому реєстрі України щодо стоянкового судна "Готель БАККАРА".
Водночас позовні вимоги, із якими звернувся позивач до суду, стосуються скасування запису від 17.07.2019 № АРС-85 в Державному судновому реєстрі України стосовно реєстрації судна, та про скасування свідоцтва про право власності на судно від 17.07.2019 серії АВ № 001415 та свідоцтва про право плавання під Державним прапором України від 17.07.2019 серії СВ № 001915. 16.06.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро", через канцелярію суду подано заяву про зміну предмета позову, шляхом доповнення її вимогою про визнання права власності на спірне судно.
Твердження апеляційного господарського суду щодо неможливості забезпечення позову до визначення права на нерухому чи рухому річ, жодним чином не стосуються обґрунтування застосування частини 11 статті 137 ГПК України, яка вказує на недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Так само висновки про те, що заходи забезпечення не можуть бути визнані розумними, співмірними і адекватними, суд викладає з огляду на невизначеність, на його думку предмета спору (права на нерухоме чи рухоме майно), але не вказує як це співставляється із конкретними процесуальними вимогами, зазначеними у статтях 136-137 ГПК України.
Крім того, апеляційний господарський суд хоча і послався на те, що заходи забезпечення позову порушують баланс інтересів між сторонами і неправомірно обмежують ТОВ "Річковий Шлях" у реалізації належних йому правах, однак не обґрунтував у чому саме полягає відповідне обмеження та як саме такі заходи порушують баланс інтересів сторін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином підстави відмови у застосуванні заходів забезпечення позову.
4.7. Водночас Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Предметом касаційного перегляду у межах розгляду справи № 910/4937/21 була постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 про задоволення заяви про заміну позивача у справі з АТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро". Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 залишено без змін вказану постанову. Серед іншого, Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції дослідив та надав оцінку договору № 30-КБ з метою встановлення можливості заміни позивача, вказав на те, що у контексті вимог, заявлених у справі № 910/4937/21, до ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" не перейшло жодних прав. Саме з огляду на невідповідність між предметом договору № 30-КБ та змістом позовних вимог у справі № 910/4937/21, апеляційний господарський суд і констатував неможливість задоволення заяви про заміну позивача.
Також у процесі розгляду заяви про заміну позивача встановлено, що із правовідносин між ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" та АТ "ВТБ БАНК" вбачається, що останнім за договором № 30-КБ купівлі-продажу майнових прав не було передано ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" жодних речових та зобов`язальних прав (прав вимог майнового характеру), а отже договір № 30-КБ не є договором про відступлення права вимоги (цесією) або договором факторингу. Внаслідок зазначеного, ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" не є правонаступником АТ "ВТБ БАНК" у спірних відносинах з ТОВ "Річковий шлях", а відповідна заява про заміну на підставі статей 512, 514 ЦК України та статті 52 ГПК України позивача у справі №910/4937/21 з АТ "ВТБ Банк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" Стрюкова І. О. на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" задоволенню не підлягає.
Тобто у постанові Північного апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду, встановлено, що з огляду на зміст позовних вимог та договір № 30-КБ, позивача у справі № 910/4937/21 неможливо замінити на ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро".
З наведеного слідує, що ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" не є учасником справи, за заявою якого, у розумінні приписів статті 136 ГПК України, можливо вжити заходи забезпечення позову. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/4937/21 необхідно змінити, вказавши, що підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову є відсутність у заявника правового статусу учасника справи, який, відповідно до статті 136 ГПК України може звертатися із такою заявою.