ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/496/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючого, Міщенко І. С., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"
на ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.07.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі
за позовом Приватного підприємства "Еставо"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон Маркет",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний виконавець Поха В. А.,
про визнання права власності та скасування арешту майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову
25.06.2021 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Еставо" (далі - ПП "Еставо") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (далі - ТОВ Стар Інвестмент Ван"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон Маркет" (далі - ТОВ "Свемон Маркет"), в якій позивач просив суд:
1) визнати за ПП "Еставо" (ідентифікаційний код: 39895982) право власності на майно, а саме:
- приміщення контори, літ. "А-1" загальною площею 88,6 кв. м, розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63, реєстраційний/кадастровий номер 5614007101;
- будівлю складу тари, літ. "Б-1" загальною площею 258,5 кв. м, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-Б, реєстраційний/кадастровий номер 5345307101;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, розташовану за адресою: Волинська область, м, Луцьк, вул. Володимирська, 63;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Володимирська, 63-Б.
2) зняти арешт, накладений постановою приватного виконавця Похи В. А. від 02.04.2021 у виконавчому провадженні № 65029258 на майно, а саме:
- приміщення контори, літ. "А-1", загальною площею 88,6 кв.м, розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63, реєстраційний/кадастровий номер 5614007101;
- будівлю складу тари, літ. "Б-1", загальною площею 258,5 кв. м, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-Б, реєстраційний/кадастровий номер 5345307101;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, розташовану за адресою: Волинська область, м, Луцьк, вул. Володимирська, 63;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, розташовану за адресою: Волинська обл.. м. Луцьк, вулиця Володимирська, 63-Б.
Позовна заява обґрунтована тим, що накладення спірного арешту має наслідком заборону на відчуження арештованого майна, чим порушується право власника вільно розпоряджатися своїм майном, та після його реалізації призведе до позбавлення права власності на нього, чим порушуються права та законні інтереси ПП "Еставо".
Ухвалою місцевого господарського суду від 30.06.2021 відкрито провадження у справі № 903/496/21.
12.07.2021 ПП "Еставо" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило суд до набрання рішенням суду законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу майна, а саме:
- приміщення контори, літ. "А-1" загальною площею 88,6 кв. м, розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63, реєстраційний/кадастровий номер 5614007101;
- будівлі складу тари, літ. "Б-1" загальною площею 258,5 кв. м, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-Б, реєстраційний/кадастровий номер 5345307101;
- земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м, Луцьк, вул. Володимирська, 63;
- земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Володимирська, 63-Б.
У поданій заяві заявник також просив до набрання рішенням суду законної сили у цій справі зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що: приватним виконавцем Похою В. А. прийнято постанову від 02.04.21 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1; 02.04.2021 винесено постанову про накладення арешту на майно боржника; 27.05.2021 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження; 23.06.2021 поновлено виконавче провадження № 65029258 з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1.
ПП "Еставо" стверджує, що спірне нерухоме майно належить йому на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Додатково зазначає, що слід вжити заходи забезпечення позову, враховуючи предмет та підстави позову, з метою ефективного захисту оспорюваних інтересів позивача, зважаючи на те, що суть виконавчих дій виконавця полягатиме у зверненні стягнення на предмет іпотеки - об`єкти нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, що призведе до втрати позивачами права власності на спірні об`єкти.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Заявник наголошує, що обраний вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишається у володінні власника, а у разі забезпечення позову буде обмежена лише можливість розпоряджатися спірним майном з боку приватного виконавця, при цьому заходи забезпечення позову жодним чином не порушують та не припиняють господарську діяльність відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 14.07.2021 у справі № 903/496/21 (суддя Шум М. С.) заяву ПП "Еставо" про забезпечення позову від 12.07.2021 задоволено частково; до набрання рішенням суду законної сили у справі № 903/496/21 зупинено продаж майна, а саме:
- приміщення контори, літ. "А-1" загальною площею 88,6 кв. м, розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63, реєстраційний/кадастровий номер 5614007101;
- будівлі складу тари, літ. "Б-1" загальною площею 258,5 кв. м, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-Б, реєстраційний/кадастровий номер 5345307101;
- земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, яка розташована за адресою: Волинська обл., м, Луцьк, вул. Володимирська, 63;
- земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Володимирська, 63-Б; у задоволенні заяви ПП "Еставо" про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1 - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, ураховуючи підстави і предмет позову, з якими ПП "Еставо" звернулося до суду, співрозмірним та обґрунтованим є такий спосіб забезпечення позову, як зупинення продажу майна. Місцевий господарський суд наголосив, що реалізація спірного майна унеможливить захист і поновлення у межах одного судового провадження прав позивача. При цьому невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстави для часткового задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення продажу майна. Водночас суд звернув увагу заявника, що у заяві про забезпечення позову позивач не обґрунтовує необхідності одночасного застосування двох способів забезпечення позову, а саме шляхом зупинення продажу майна та шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1. Зупиненням продажу майна зупиняє стягнення на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1, тобто у суду відсутні підстави для застосування іншого заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 24.02.2021 № 903/772/20-1.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 (Юрчук М. І. - головуючий, судді Коломис В. В., Тимошенко О. М.) ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.07.2021 у справі № 903/496/21 залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що реалізація майна, щодо якого існує спір про право, у разі такої реалізації у подальшому унеможливить захист і поновлення у межах одного судового провадження прав позивача, а невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, суд апеляційної інстанції наголосив на правомірності висновків місцевого господарського суду щодо наявності правових підстави для часткового задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі положень статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) шляхом зупинення продажу майна до набрання рішенням суду законної сили у справі № 903/496/21.
При цьому стосовно доводів апелянта про те, що заборона приватному виконавцеві вчиняти будь-які дії щодо спірного майна призведе до зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили і яке є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, що є недопустимим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що ухвалою Верховного Суду від 09.07.2021 у справі № 903/772/20, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Центр-Х"; зупинено виконання рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2021 та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 903/772/20 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд зазначив, що твердження апелянта про зупинення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2021 у справі № 903/772/20 шляхом застосування інституту забезпечення позову місцевим господарським судом, є помилковим та безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Волинської області від 14.07.2021 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 903/496/21, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.07.2021 про часткове задоволення заяви ПП "Еставо" про забезпечення позову та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 136, 137 ГПК України.
Скаржник звертає увагу на те, що оскаржувані заходи забезпечення позову вжиті на підставі штучного позову, який взагалі не підлягає розгляду у порядку позовного провадження, поданого позивачем за відсутності порушеного права та за відсутності спору про право. ТОВ "Стар Інвестмент Ван" наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що право власності ПП "Еставо" не спірне нерухоме майно визнається ТОВ "Стар Інвестмент Ван", що, в свою чергу, достовірно підтверджує відсутність предмета спору за даною матеріально-правовою вимогою.
Крім цього, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" наголошує, що заборона приватному виконавцеві вчиняти будь-які дії щодо спірного майна призвела до зупинення виконання рішення суду у справі № 903/772/20, що є недопустимим.
Скаржник також звертає увагу на праві позиції, викладені Верховним Судом у справах № 914/1807/21 (постанова від 05.10.2020) і № 524/188/18 (постанова від 01.10.2020), та зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням господарського судочинства.
Позиція Верховного Суду
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень статей 136, 137 ГПК України.
Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає таке.
Так, предметом судового розгляду є питання щодо наявності або навпаки правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення продажу майна, до набрання рішенням суду законної сили у справі № 903/496/21, а саме:
- приміщення контори, літ. "А-1" загальною площею 88,6 кв. м, розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63, реєстраційний/кадастровий номер 5614007101;
- будівлі складу тари, літ. "Б-1" загальною площею 258,5 кв. м, розташованої за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-Б, реєстраційний/кадастровий номер 5345307101;
- земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м, Луцьк, вул. Володимирська, 63;
- земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Володимирська, 63-Б.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують з вирішенням питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантію задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачеві здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Варто зауважити, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення між правом (інтересом), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як убачається із матеріалів справи, предметом спору у цій справі є визнання за ПП "Еставо" (ідентифікаційний код: 39895982) право власності на майно, а саме: приміщення контори, літ. "А-1", загальною площею 88,6 кв. м, розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63, реєстраційний/кадастровий номер 5614007101; будівлю складу тари, літ. "Б-1", загальною площею 258,5 кв. м, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-Б, реєстраційний/кадастровий номер 5345307101; земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м, Луцьк, вул. Володимирська, 63; земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Володимирська, 63-Б, та зняття арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого Похи В. А. від 02.04.2021 у виконавчому провадженні № 65029258 на спірне майно.
Виникнення спору в цій справі зумовлене тим, що накладення арешту має наслідком заборону на відчуження арештованого майна, чим порушується право власника вільно розпоряджатись своїм майном та після його реалізації призведе до позбавлення права власності на нього, чим порушуються права та законні інтереси ПП "Еставо" як власника такого (спірного) майна.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що, ураховуючи підстави і предмет позову, з якими звернулося до суду ПП "Еставо", а саме визнання права власності на майно, зняття арешту з такого майна, убачається, що співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову, як зупинення продажу майна.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що реалізація майна, щодо якого існує спір про право, у разі такої реалізації у подальшому унеможливить захист і поновлення у межах одного судового провадження прав позивача.
Таким чином, вживаючи захід забезпечення позову у виді зупинення продажу майна до набрання рішенням у справі № 903/496/21 законної сили, суди обґрунтовано припустили, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, Верховний Суд вважає, що при винесенні оспорюваних ухвали та постанови суди надали оцінку доводам позивача, встановили безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосували положення статей 136, 137 ГПК України, обґрунтовано обравши захід забезпечення позову, який відповідає вимогам процесуального законодавства.
Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що вжитий судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Аргументи скаржника стосовно того, що оскаржувані заходи забезпечення позову вжиті на підставі штучного позову, який взагалі не підлягає розгляду у порядку позовного провадження, поданого позивачем за відсутності порушеного права та за відсутності спору про право,не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом, оскільки, як зазначалося вище, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується.
Доводи, наведені у касаційній скарзі щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 136, 137 ГПК України, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 05.10.2020 у справі № 914/1807/21, від 01.10.2020 у справі № 925/1159/19 та від 01.10.2020 у справі № 524/188/18 колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.
З огляду на викладене, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними ухвали та постанови. Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.