ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 873/191/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
АТ "Райффайзен Банк" - Коваленко С.О. (дов. від 06.07.2021),
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021
у справі №873/191/21
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трейд-Холдінг" (після зміни найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Хартман") та ОСОБА_1
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк", позивач) звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трейд-Холдінг" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі №90/21 позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд-Холдінг" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд-Холдінг" та ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором 30 15/49345/406530/К. від 30.12.2020 року у сумі 230511 (двісті тридцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 12 копійок. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд-Холдінг" та ОСОБА_1 третейський збір у сумі 2705 (дві тисячі сімсот п`ять) гривень 12 копійок, по 1352 (одна тисяча триста п`ятдесят дві) гривень 56 копійок з кожного.
АТ "Райффайзен Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21.
Ухвала мотивована тим, що відсутність в резолютивній частині рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21 особи - стягувача у справі, позбавляє суд можливості видати наказ на примусове виконання рішення третейського суду, який буде відповідати нормам статті 155 ГПК України та статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ "Райффайзен Банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №873/191/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги АТ "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі №90/21 з урахуванням ухвали третейського суду від 08.11.2021 про виправлення описки.
В обґрунтування доводів АТ "Райффайзен Банк" зазначає про неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, вказуючи про відсутність визначених статтею 355 ГПК України обставин для відмови у видачі виконавчого документа.
Доводи інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди з розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом розгляду у цій справі є заява АТ "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21.
Відповідно до частини 2 статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення. Ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції (частини 1, 3 статті 356 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статті 355 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що стаття 355 цього Кодексу містить перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на виконання рішення третейського суду. Аналогічні підстави відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа містить частина 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди".
Водночас колегія суддів зазначає, що виконавчий документ має відповідати вимогам, встановленим статтею 155 ГПК України та статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом статті 155 ГПК України у судовому наказі зазначаються:
1) дата видачі наказу;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника;
4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;
5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню;
6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника;
7) повідомлення про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті;
8) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу;
9) дата набрання судовим наказом законної сили;
10) строк пред`явлення судового наказу до виконання;
11) дата видачі судового наказу стягувачу.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
Таким чином, відповідно до наведених вище норм у виконавчому документі має бути зазначені повне найменування стягувача, відомості для ідентифікації особи -стягувача та резолютивну частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення.
В статті 46 Закону України "Про третейські суди" закріплено, що у рішенні третейського суду повинні бути зазначені: назва третейського суду; дата прийняття рішення; склад третейського суду і порядок його формування; місце третейського розгляду; сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом; висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою; стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду; встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін; висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог; норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення. Висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин.
У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються: сторона, на користь якої вирішено спір; сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов`язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій; розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням третейського суду; строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання таких дій; порядок розподілу між сторонами витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом; інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити.
З матеріалів справи вбачається, що в резолютивній частині рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21 зазначено найменування боржників та відомості для їх ідентифікації (код ЄДРПОУ, місцезнаходження), а також суми, які підлягають стягненню.
При цьому, в порушення статті 46 Закону України "Про третейські суди", в резолютивній частині вказаного рішення не зазначено сторону, на користь якої вирішено спір і ухвалено рішення, тобто стягувача.
Невідповідність резолютивної частини рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21 вимогам статті 46 Закону України "Про третейські суди" позбавляє суд можливості видати наказ на примусове виконання вказаного рішення третейського суду, який би відповідав положенням статті 155 ГПК України та статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 у справі № 90/21, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до виконавчого документу відомостей, не зазначених в резолютивній частині рішення, про примусове виконання якого він видається.
Безпідставними є аргументи скаржника з посиланням постановлення Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" ухвали від 08.11.2021 про виправлення описки, допущеної в рішення від 06.09.2021, як на підставу для виправлення помилки у рішенні суту та/або у виконавчому документі, що можливе за заявою стягувача, зважаючи на її прийняття після постановлення оскаржуваної ухвали Північного апеляційного суду від 07.10.2021.
Колегія суддів зазначає, що за наявності ухвали від 08.11.2021 про виправлення описки в рішенні Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.09.2021 з викладенням резолютивної частини рішення в редакції цієї ухвали, стягувач не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду з урахуванням положень глави 2 розділу VII Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції згідно зі статтею 269 ГПК України, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.